Справа №303/4475/25
2/303/1602/25
17 жовтня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.
за участю секретаря судових засідань Славич М.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПОГ Мукачівського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих про поновлення на роботі, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПОГ Мукачівського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих про поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 працювала у ПОГ Мукачівське учбове-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих з жовтня 2016 року на посаді складальника виробів із пластмаси.
30.05.2025 року в.о. директора підприємства Шугаров Ю.Л. видав наказ №3-К про звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Позивач ОСОБА_1 вважає зазначений наказ про її звільнення незаконним, необгрунтованим, оскільки прийнятий з порушенням норм трудового законодавства.
Відповідачем порушені вимоги ст.49-4 КЗпП України та ст.22 ЗУ «Про професійні спілки, її права та гарантії діяльності» роботодавець не пізніше, як за 3 місяці до намічуваних звільнень з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації повинен надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо заходів по звільненню працівників та провести з ними консультації, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, а також провести консультації, переговори з профспілками про заходи щодо запобігання звільнення чи зведення їх кількості до мінімуму, або помякшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. З таким зверненням директор підприємства до профспілкових організацій не звертався та не проводив жодних консультацій, переговорів з цього питання. Все це свідчить про те, що на підприємстві ніяких змін організації виробництва і праці не відбувалось, а також не мали місце скорочення чисельності та штату працівників, а навпаки, на підприємство було прийнято інших працівників.
Також позивач зазначає, що листом №13 від 22.04.2025 року його відповідач повідомив, що посада складальника виробів із пластмас, яку він займає, буде скорочена з 01.06.2025 року і такої посади в штатному розписі взагалі не буде і одночасно запропонував посаду прибиральниці службових приміщень. У свою чергу, позивач написала відповідну заяву, однак його не було переведено і відповіді з цього приводу вона не отримала.
В Наказі №3/К, як підстави звільнення позивача з роботи зазначено наказ №1/К від 31.03.2025 року «Про скорочення штату» та наказ №2/К від 31.03.2025 року «Про попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням штату». З даними наказами відповідач не ознайомлював позивача та не відправляв їх поштою. Позивач припускає, що вони були видані заднім числом. Також позивач стверджує, що він відмову від переведення на іншу роботу не писав, а навпаки подав відповідну заяву.
Також позивач зазначає, що в листі №13 датою скорочення його посади вказано 01.06.2025 року, а його було звільнено з роботи 30.05.2025 року. Відповідачем в даному випадку порушено двомісячний термін, який передбачено при звільненні працівника з роботи.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У свою чергу, представник відповідача ПОГ Мукачівського Учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих - Дешко П. подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Так, представник відповідача зазначив, що відповідно до Наказу №01-К від 31.03.2025 року «Про скорочення штату працівників» у зв'язку з необхідністю оптимізації виробничих процесів на підприємстві, в тому числі припинення виробництва пластмасових виробів та відсутності потреби в роботі допоміжного цеху, з метою приведення фактичної чисельності працівників у відповідність до згаданого рішення, керуючись ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, вирішено скоротити штат працівників, а саме наступні одиниці: підсобні працівники (код за класифікатором професій 99322) в кількості 3,5 штатних одиниць; складальника виробів з пластмас в кількості 0,5 штатних одиниць (код за класифікатором професій 8284).
Відповідно до законодавства за два місяці попереджено працівників про можливе їх вивільнення та запропоновано всім працівникам, що підпадають під скорочення штату, переведення за їх згодою на інші вакантні посади. Цим же наказом, введено в дію з 01.06.2025 року новий штатний розпис підприємства.
Наказом №2-К від 31.03.2025 року «Про попередження про звільнення у зв'язку із скороченням штату» визначено списки та попереджено поіменно 8 працівників про наступне звільнення, в тому числі і позивача. Однак, позивач відмовився від підпису про ознайомлення з даним Наказом, після чого 31.03.2025 року було складено відповідний Акт №1 в присутності начальника виробництва ОСОБА_2 , заступника директора ОСОБА_3 та бухгалтера ОСОБА_4 . У свою чергу, позивач заявив, що про скорочення буде говорити виключно із керівником підприємства.
Повідомленням №13 від 22.04.2025 року позивача ОСОБА_1 повідомлено про наявні вакансії у ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОС», які позивач може обрати для роботи на цьому ж підприємстві після скорочення своєї посади та відсутності взагалі такої посади у штатному розкладі з 01.06.2025 року. Позивачу запропоновано вакантну посаду - прибиральник службових приміщень з посадовим окладом згідно штатного розпису, та звернено увагу про необхідність подати заяву про проведення на обрану вакантну посаду.
30.05.2025 року о 12:30 год., комісією було запропоновано переведення на іншу посаду, ознайомлено з умовами праці на запропонованій посаді, включаючи розмір заробітної плати, режим роботи та інші істотні умови. Однак, позивач відмовився від запропонованої посади, про що було складено відповідний Акт про відмову працівника від переведення на іншу посаду. В той же день, тобто 30.05.2025 року було видано Наказ №4-К «Про звільнення з посади» ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку за ст.44 КЗпП України та компенсацією за 7 календарних днів невикористаної основної відпустки за період роботи.
Представник відповідача зазначає, що 30.05.2025 року була п'ятниця, тобто останній день місяця, а з 01.06. - вже діяв новий шатний розпис.
02.06.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з посади складальника пластмасових виробів на посаду прибиральниці. Однак їй було відмовлено і роз'яснено, що час для подання такої заяви вже минув і її вже звільнено, після чого позивач звернувся до суду із позовом вважаючи, що його було звільнено незаконно.
Таким чином, представник відповідача належним чином дотримався вимог законодавства щодо пропозиції позивачу переведення його на іншу вакантну посаду у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.
У свою чергу, позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив в якому зазначила, що представник відповідача не надав суду жодних доказів про те, що на підприємстві відбулись зміни в організації виробництва і праці, які є необхідною умовою при звільненні за п.1 ст.40 КЗпП України. Крім цього, в Наказі №2-К «Про попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням штату» зазначена дата звільнення позивача з роботи 31.03.2025 року. З даним наказом позивача не було ознайомлено, а також не було ознайомлено і інші працівники зі списку. Також позивач зазначає, що директор підприємства до профспілкових організацій з приводу реорганізації підприємства не звертався та не проводив жодних консультацій, переговорів щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, оскільки будь-яких доказів по даному випадку суду не надав.
Крім цього, позивач стверджує, що звільнення його зроботи 30.05.2025 року не зазначено в жодному внутрішньому документі підприємства, факти викладені в акті про відмову працівника від переведення на іншу роботу від 30.05.2025 року не відповідають дійсності і вважає, що його підробили.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач при звільненні його з роботи грубо порушив норми трудового законодавства, які регулюють вивільнення працівників, звільнив його з роботи раніше двомісячного строку та не попереджав його із наказами №01-К від 31.03.2025 року «Про скорочення штату працівників» та №2-К «Про попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням штату».
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч. 6, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Судом встановлено, що із пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію у разі втрати годувальника, інвалід 1 групи з дитинства (а.с. 5).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 05.05.2025 року, остання звернулася до директора підприємства з проханням надати їй штатний розпис для ознайомлення та обрання вакантних посад. Дана заява зареєстрована під Вх. №3 від 05.05.2025 року (а.с. 6).
Із заяви ОСОБА_1 від 02.06.2025 року слідує, що вона подана останньою на ім'я В.о. директора ПОГ Мукачівського УВП УТОС№1, де нею зазначено, що згідно листа №13 від 22.04.2025 року її повідомлено, що посада складальник пластмасових виробів, яку позивач займає, буде скорочена 01.06.2025року, в цей день вона повинна обрати запропоновану їй посаду прибиральниці. В зв'язку з тим, що 30.05.2025 року позивача звільнено з роботи, вона не мала можливості написати заяву на переведення, оскільки очікувала термін коли буде скорочена її посада. В зв'язку з цим, позивач просить перевести її з посади складальник пластмасових виробів на посаду прибиральниці з 02.06.2025 року. Дана заява отримана ОСОБА_3 02.06.2025 року (а.с. 7).
22.04.2025 року В.о. директора ПОГ Мукачівського УВП №1 УТОС повідомив ОСОБА_1 , що у відповідності до ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, наявні вакансії у ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОС», які вона може обрати для продовження роботи на цьому ж підприємстві після скорочення посади підсобного робітника та відсутності взагалі такої посади в штатному розкладі з 01.06.2025 року. Вакантна посада - прибиральник службових приміщень з посадовим окладом згідно штатного розпису. Їй пропонується повідомити про прийняте рішення та подати заяву про переведення на обрану їй вакантну посаду (а.с. 8, 24).
30.05.2025 року Наказом В.о. директора ПОГ Мукачівське УВП №1 УТОС №3-К від 30.05.2025 року «Про звільнення з посади» звільнено ОСОБА_1 з займаної посади складальник виробів з пластмас, у зв'язку із скороченням численності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку за ст.44 КЗпП України та компенсацію за 7 календарних днів невикористаної основної відпустки за період роботи з 30.05.2025 року. Підстава: наказ №1-К від 31.03.2025 року «Про скорочення штату», наказ №2-К від 31.03.2025 року «Про попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням штату», відмова від переведення на іншу роботу від 30.05.2025 року. Відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 із даним наказом відсутня (а.с. 9).
Із Наказу директора ПОГ Мукачівського УВП №1 УТОС №01-К від 31.03.2025 року «Про скорочення штату працівників» слідує, що у зв'язку з необхідністю оптимізації виробничих процесів на підприємстві, в тому числі припинення виробництва пластмасових виробів та відсутності потреби в роботі допоміжного цеху, з метою приведення фактичної чисельності працівників у відповідність до згаданого рішення скорочено штат працівників, а саме скорочено наступні штатні одиниці: підсобних робітників Код за класифікатором професій 9322) в кількості 3,5 штатних одиниць; складальника виробів з пластмас в кількості (код за класифікатором професій 8284) 0,5 штатних одиниць. Відповідно до законодавства, не пізніше ніж за 2 місяці, попередити працівників підприємства про можливе їх вивільнення та запропонувати всім працівникам, що підпадають під скорочення штату, переведення за їх згодою на інші вакантні посади. У разі відмови від переведення або браку вільних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за п.1 ст.40 КЗпП України. Ввести в дію з 01.06.2025 року новий штатний розпис підприємства (а.с. 21).
Із Наказу директора ПОГ Мукачівського УВП №1 УТОС №2-К від 31.03.2025 року «Про попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням штату» вбачається, що попередити про звільнення з 31.03.2025 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП: підсобних робітників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та складальника виробів з пластмас ОСОБА_1 . Відмітки про ознайомлення з даним наказом зазначених осіб відсутні (а.с. 22).
31.03.2025 року комісією у складі: заступника директора Дешко П.І., начальника виробництва Тар К.Е., інспектора з кадрів Дзьобак О.С. складено Акт №2 «Про відмову під підпису про ознайомлення з наказом «Про скорочення штату працівників» ОСОБА_1 (а.с. 23).
30.05.2025 року комісією у складі: В.о. директора Шугаров Ю., заступника директора ОСОБА_3 , начальника виробництва Тар К.Е., складено Акт про відмову працівника ОСОБА_1 від переведення на іншу роботу (а.с. 25).
Із квитанції АТ «УКРПОШТА» від 24.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_12 було надіслано рекомендований лист (а.с. 26).
Наказом В.о. директора ПОГ Мукачівського УВП №1 УТОС №14/К від 31.03.2025 року призначено ОСОБА_3 на посаду заступника директора, завідувач бази відпочинку з 01.11.2024 року з правом першого підпису банківських та інших розпорядчих документів (а.с. 27).
Із штатного розпису на 2025 рік, який був введений ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОС» в дію з 01.01.2025 року вбачається, що всього по підприємству рахується 16,93 штатних одиниць, в тому числі складальник виробів з пластмас в кількості 0,5 штатних одиниць (а.с. 29, 30).
Із штатного розпису на 2025 рік, який був введений ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОС» в дію з 01.06.2025 року вбачається, що всього по підприємству рахується 16,93 штатних одиниць, однак посада складальник виробів з пластмас відсутня (а.с. 31, 32).
Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За змістом статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов'язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об'єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Подібні висновки щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 527/1263/20-ц,від 22 вересня 2021 року у справі № 280/82/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 206/2500/20, від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц.
Судом встановлено, що посада складальника виробів з пластмас, яку перед звільненням займала позивач ОСОБА_1 , враховуючи наказ ПОГ Мукачівське УВП №1 УТОС №01-К від 31.03.2025 року, затверджений штатний розпис станом на 01.06.2025, з 01.06.2025 року підлягала скороченню.
З даними наказами позивач відмовилася ознайомлюватися, про що складено відповідний акт №2 від 31.03.2025 року та Акт про відмову працівника від переведення на іншу роботу від 30.05.2025 року.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відбулося скорочення посади складальника виробів з пластмас, яку обіймала ОСОБА_1 та остання була попереджена про майбутнє скорочення її посади за два місяці.
Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Належним виконанням порядку вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації праці є персональне попередження про наступне вивільнення працівника і надання пропозиції щодо іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації. Однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Верховний Суд упостанові по справі № 761/41149/16-ц від 29.01.2020 року вказав: «…Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Працевлаштування попередженого про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівника є обов'язком роботодавця, і такий обов'язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин…». Аналогічну позицію було висловлено Верховним Судом упостанові по справі № 646/2661/20 року від 09.12.2021 року. Верховний Суд у постанові по справі № 577/256/18 від 1312.2018 року зазначив, що про виконання роботодавцем у повному обсязі обов'язку з пропонування вакантних посад буде свідчити відсутність з моменту повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників і до дня його звільнення вакантних посад та фактів приймання нових працівників до закладу.
Системний аналіз положень дозволяє прийти до висновку, що певна процедура (пропозиція працевлаштування на вакантні посади, одночасно із попередженням за два місяці до звільнення) є захисною системою для працівника, а тому її недотримання є суттєвим порушенням прав вивільненого працівника. Законодавець встановлючи певну процедури пропозиції роботодавцем працівнику, посада якого підлягає скороченню, для працевлаштування вакантні посади на тому ж самому підприємстві, зазначив дану процедуру, як для захисту права особи на працю та визначив про активну позицію саме роботодавця, який має обов'язок здійснити дії для працевлаштування робітника, посада якого підлягає скороченню.
У свою чергу, відповідач звільнив позивача швидше ніж у передбачений законом двохмісячний строк, тобто останній день другого місяця припав на вихідний день 31.05.2025 року, то у в даному випадку, днем звільнення вважається найближчий робочий день, тобто 02.06.2025 року і саме в цей день позивач звернувся до відповідача із заявою про її згоду на переведення на запропоновану відповідачем вакантну посаду. Однак, відповідач всупереч встановленому законом порядку, звільнив позивача раніше 30.05.2025 року та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про переведення на вакантну посаду мотивуючи її тим, що вона вже звільнена, що є помилковим висновком відповідача.
Крім цього, той факт, що у Наказі №2-К від 31.03.2025 року «Про попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням штату» зазначено відповідачем дату попередження про звільнення з 31.03.2025 року, а не з 01.06.2025 року, суд вважає опискою, оскільки інші матеріали справи спростовують такий факт. Крім цього, сам позивач ОСОБА_1 у поданій заяві до В.о. директора ПОГ Мукачівського УВП УТОС №1 від 02.06.2025 року щодо переведення його на посаду прибиральниці зазначає, що її посада підлягає скороченню саме з 01.06.2025 року.
Доводи позивача про те, що у відповідача не відбулося змін в організації підприємства, які пов'язані зі зміною структури та штатного розпису, підлягають відхиленню.
За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19).
Обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду, а отже, суд критично відноситься до обґрунтування позовних вимог, факт якого не доведено у судовому засіданні належними і допустимими доказами.
Разом із тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення.
Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.
Згідно ч.2 ст.5 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", у період дії воєнного стану, норми ст.43 КЗпП не застосовуються.
Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені обставини, суд приходить до висновку, що певна процедура (пропозиція працевлаштування на вакантні посади, одночасно із попередженням за два місяці до звільнення) є захисною системою для працівника. У свою чергу, відповідачем не було дотримано такої процедури, що є суттєвим порушенням прав вивільненого працівника, а отже позов є обгрунтований та таким, що підлягає до задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду, як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04,§ 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 44, 47, 94, 116, 233, 235, 236 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 84, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Наказ №З-К від 30.05.2025 року "Про звільнення з посади " про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади складальник виробів з пластмас, у зв'язку із скороченням численності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку за ст.44 КЗпП України та компенсацію за 7 календарних днів невикористаної основної відпустки за період роботи з 30.05.2025 року - визнати незаконним та скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаду складальника виробів з пласмас у ПОГ Мукачівського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих.
Стягнути із ПОГ Мукачівського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді (роботі) у ПОГ Мукачівського учбово-виробничого підприємства №1 Українського товариства сліпих.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ПОГ Мукачівське Учбово-Виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих, код ЄДРПОУ 40110629, місце знаходження: м.Мукачево, вул.Свалявська, буд.2А, Закарпатська область.
Повний текст рішення суду виготовлено 17.10.2025 року.
Головуюча Ю.Ю. Куцкір