Справа № 297/2515/25
16 жовтня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 її захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегове кримінальне провадження №12025071060000305 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одружена, раніше не судима, громадянка України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,-
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона у 2022 році, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, отримала подарунок саморобний металевий ніж. Після цього, вказаний ніж знаходився у її транспортному засобі марки «Opel», моделі «Insignia», фіолетового кольору д.н.з. НОМЕР_1 , для власного використання.
Після цього, 04 липня 2025 року близько 10 години 27 хвилин
ОСОБА_4 під час перетину кордону України через КПП «Лужанка», яке знаходиться за адресою с. Астей, вул. Дружби Народів, 108, Берегівського району Закарпатської області, діючи з прямим умислом, в порушення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної
охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, без передбаченого законом дозволу, перевозила вищевказаний металевий ніж в автомобілі марки «Opel», моделі «Insignia», фіолетового кольору д.н.з. НОМЕР_1 та під час перевірки працівниками прикордонної служби вищевказаного транспортного засобу на пункті пропуску "Лужанка", де з переднього пасажирського сидіння вищезазначеного автомобіля ОСОБА_4 було виявлено та вилучено ніж, який згідно висновку експерта №CE-19/107-25/9074-Х3 від 16.07.2025 року є холодною зброєю, що відноситься до категорії холодної зброї колюче-ріжучої дії, виготовлений саморобним способом.
Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
Так, обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину, викладеного в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які його характеризують.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Обвинувачена ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінальних проваджень, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Суд, обираючи покарання, керуючись нормами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає її щире каяття.
Згідно ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії нетяжкого злочину. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочину визнала, бажає виправити свою протиправну поведінку, в порядку ст. 89 КК України не судима, має постійне місце реєстрації та проживання, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи.
Окрім того, Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також відсутність факторів ризику вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
Отже, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують/обтяжують покарання, відомості, що характеризують особистість обвинуваченого, суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України, а саме у вигляді штрафу в розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Долю речових доказів вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати за виконання експертизи відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 в користь держави в особі ЗАКАРПАТСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ в загальному розмірі 1591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто один) гривень 80 копійок за висновок експерта № СЕ-19/107-25/9074-ХЗ від 16.07.2025 року.
Цивільний позов не заявлений.
Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/107-25/9074-ХЗ від 16.07.2025 року, яку проведено Закарпатським НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення яких становлять 1591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто один) гривень 80 копійок (одержувач: ГУК у Закарпатській області/ Ужгородська тг/24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок UA658999980313070115000007493).
Речовий доказ, а саме ніж, який поміщено до спеціального пакету НПУ WAR 1049785 та зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_6