Справа №947/34844/24
Провадження №1-кп/523/938/25
17 вересня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
в присутності обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілої - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.2 ст.146 КК України, -
В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.2 ст.146 КК України.
В ході судового розгляду прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , яке обґрунтоване ризиками переховування останнього від суду, незаконним впливом на потерпілих та свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень; про продовження цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , яке обґрунтоване ризиками переховування останнього від суду, незаконним впливом на потерпілих та свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень; про продовження цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , яке обґрунтоване ризиками переховування останнього від суду, незаконним впливом на потерпілих та свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
В ході судового розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 заперечував проти клопотання прокурора та подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, яке обґрунтоване потребою у догляді за матір'ю, яка потребує сторонньої допомоги у побуті та лікуванні.
обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.
обвинувачений ОСОБА_7 , підтримав думку свого захисника.
обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, а також дослідивши матеріали справи та перевіривши надані прокурором на теперішній час докази обвинувачення, суд вважає необхідним змінити запобіжний захід ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт; продовжити ОСОБА_7 та ОСОБА_9 запобіжний захід вигляді цілодобового домашнього арешту за наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст.177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст.ст.2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтями 22, 26 означеного Кодексу регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, та сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
За ч.3 ст.194 вказаного Кодексу, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Крім того, строки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачено у ст.197 КПК України, з огляду на що й дотримуючись положень ст.28 цього ж Кодексу, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен дотримуватись вимог розумності такого строку.
В силу ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на право на свободу та особисту недоторканість.
Частиною 1 ст.12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Разом із тим, за п.196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин, а за п.39 рішення у справі «Хайредінов проти України», існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект п.3 ст.5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання від вартою перестає бути обґрунтованим.
Опріч викладене, згідно з п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», Суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Як слідує з п.37 рішення ЄСПЛ у справі «Волосюк проти України», подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.
Наряду з наведеним, за п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановлює, що п.3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджені всі матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 на даній стадії судового провадження обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.2 ст.146 КК України, які відносяться, в тому числі, до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу, суд враховує наступні обставини, які документально підтверджені - сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме: матір останнього - ОСОБА_14 має діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст, 3 ст, ризик високий, СН І-ІІ ст; дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст змішаного генезису, важкого ступеня важкості; тривожний розлад; цукровий діабет II, легка форма, ст. компенсації; пресбіопія; початкова катаракта; діабетично-гіпертонічна ангіопатія та постійно потребує сторонньої допомоги у побуті та лікуванні.
Виходячи з наведених принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, вимог КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ, судом при вирішенні питання щодо зміни ОСОБА_8 , запобіжного заходу приймається до уваги тяжкість інкримінованих йому правопорушень, наявність у нього місця проживання на території України, недоведеність стороною обвинувачення існування відповідних ризиків.
Наряду з наведеним, судом приймається до уваги, що незважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень у конкретному випадку і у контексті ч.ч.4, 5 ст.194 КПК України та доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, уявляється достатнім й обґрунтованим застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, із відповідним задоволенням клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_12 .
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на даній стадії судового провадження обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.2 ст.146 КК України.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_7 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо осіб обвинувачених, відсутність законних джерел доходу обвинувачених, судимість ОСОБА_7 , обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, мають постійне місце проживання.
Враховуючи в сукупності дані щодо осіб обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , а також тяжкість кримінального правопорушення, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років, тому на думку суду прокурором доведений ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності.
Так, прокурором і розглядуваним клопотанням, і під час його розгляду в судовому засіданні доведено достатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також актуальність існування в теперішній час ризиків, передбачених ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих в цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення), що у своїй сукупності дає підстави задовольнити клопотання сторони обвинувачення.
Підсумовуючи викладене, суд з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, права особи на свободу і особисту недоторканність, оцінивши в сукупності наведені законодавчі вимоги та практику ЄСПЛ, приймає до уваги встановлені під час судового розгляду особистісні та інші характеризуючи дані про осіб обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , та окрім того розглядом клопотанням доведена актуальність існування в теперішній час ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та достатність продовження відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доведені.
Наряду з наведеним, суд звертає увагу на доведеність прокурором під час розгляду клопотання відносно вказаних осіб запропонованих обов'язків та приймається до уваги, що судовий розгляд ще не завершений, але незважаючи на тяжкість кримінального правопорушення у конкретному випадку і у контексті ч.ч.4, 5 ст.194 КПК України, доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , покладених на них процесуальних обов'язків та крім того уявляється достатнім й обґрунтованим продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із задоволенням клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст.26, 177-178, 183, 314-315, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово - задовольнити.
Змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці - до 17.11.2025р., включно, із забороною йому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання - АДРЕСА_1 , звільнивши останнього з-під варти в залі суду.
Покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) без дозволу прокурора або суду не відлучатися за межі м. Одеси;
4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;
5) носити електронний засіб контролю.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашньог арешту - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашньог арешту строком на 2 місяці - до 17.11.2025 року, включно, із забороною йому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання - АДРЕСА_2 ,з покладенням наступних обов'язків.
Покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) без дозволу прокурора або суду не відлучатися за межі м. Одеси;
4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;
5) носити електронний засіб контролю.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашньог арешту - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці - до 17.11.2025 року, включно, із забороною йому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання - АДРЕСА_3 , з покладенням наступних обов'язків.
Покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки:
1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) без дозволу прокурора або суду не відлучатися за межі м. Одеси;
4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;
5) носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати іншим учасникам судового процесу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1