Справа №947/34844/24
Провадження №1-кп/523/938/25
10 липня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
в присутності обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.2 ст.146 КК України, -
На розгляді Пересипського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.2 ст.146 КК України.
В судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту просив задовольнити подане ним клопотання та продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи клопотання тим, що ризики, визначені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, втратили свою актуальність, обвинувачений має на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей, на момент затримання проживав з родиною і на даний час родина проживає в м. Одесі, де ОСОБА_10 має можливість проживати і де зареєстрований. Крім того, потерпіла претензій до обвинуваченого ОСОБА_10 не має та подала відповідну заяву із зазначенням позиції, що не заперечує щодо продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Обвинувачений ОСОБА_10 не має наміру впливати на свідків та потерпілих, примирився з потерпілою, не має можливості виїхати з території України, обвинувачений до тримання під вартою працював і на даний час його також можуть взяти на роботу до МПП «Курське»;
обвинувачений ОСОБА_10 та захисник обвинуваченого- адвокат ОСОБА_4 підтримали позицію прокурора;
інші учасники судового процесу підтримали клопотання прокурора ОСОБА_3 .
З'ясувавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за наступних підстав.
Під час судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст.177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст.ст. 2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтями 22, 26 означеного Кодексу регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, та сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
За ч.3 ст.194 вказаного Кодексу, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Крім того, строки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачено у ст.197 КПК України, з огляду на що й дотримуючись положень ст.28 цього ж Кодексу, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен дотримуватись вимог розумності такого строку.
Згідно ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
В силу ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на право на свободу та особисту недоторканість.
Частиною 1 ст.12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суд у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Разом із тим, за п.196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин, а за п.39 рішення у справі «Хайредінов проти України», існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект п.3 ст.5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання від вартою перестає бути обґрунтованим.
Опріч викладене, згідно з п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», Суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Як слідує з п.37 рішення ЄСПЛ у справі «Волосюк проти України», подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.
Наряду з наведеним, за п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановлює, що п.3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджені всі матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_10 кримінальних правопорушень.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.2 ст.146 КК України, які відносяться, в тому числі, до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про зміну ОСОБА_10 запобіжного заходу, суд враховує, що останній має на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей, на момент затримання проживав з родиною в м. Одесі, де ОСОБА_10 має можливість проживати і де зареєстрований. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 підтвердив, що не має наміру впливати на свідків та потерпілих, примирився з потерпілою, до затримання працював і на даний час має можливість працевлаштуватися до МПП «Курське», має стійкі соціальні зв'язки, обвинувачується у вчиненні злочинів, в тому числі особливо тяжкого.
Крім того, судом враховується думка потерпілої ОСОБА_11 , яка не заперечує проти зміни обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу на більш м'який, підтвердила, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинувачених, в тому числі ОСОБА_10 , не має.
Виходячи з наведених принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, вимог КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ, судом при вирішенні питання щодо зміни ОСОБА_10 запобіжного заходу приймається до уваги тяжкість інкримінованих йому правопорушень, тривалість строку перебування останнього під вартою з червня 2024 року, наявність у нього місця реєстрації та проживання на території України, недоведеність стороною обвинувачення існування відповідних ризиків і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Наряду з наведеним, судом приймається до уваги, що судовий розгляд ще не розпочатий, але незважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень у конкретному випадку і у контексті ч.ч.4, 5 ст.194 КПК України, доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_10 покладених на нього процесуальних обов'язків, та крім того уявляється достатнім й обґрунтованим застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу, із задоволенням клопотання прокурора ОСОБА_3 ..
З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, в силу характеру інкримінованих ОСОБА_7 діянь, для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Керуючись ст.ст.36,40,131,132,176-178, 181,184,194,199, 315, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 30 днів - до 08.08.2025р., включно, із забороною йому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання - АДРЕСА_1 .
Покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) без дозволу прокурора або суду не відлучатися за межі м. Одеси;
4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;
5) носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали надати іншим учасникам судового процесу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1