Справа № 587/2729/25
Провадження № 2/591/1491/25
16 жовтня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання -Кирионенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іщука Костянтина Валентиновича до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення моральної шкоди та грошових коштів,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іщука К.В. звернувся до Сумського районного суду Сумської області з зазначеним позовом до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР»», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на поштову адресу місця роботи позивача надійшов супровідний лист від Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. від 07 травня 2025 року № 188053.
До вказаного супровідного листа долучено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 67278125 від 07 травня 2025 року.
Із зазначеної постанови вбачається, що на підставі виконавчого напису нотаріуса № 68879 від 28 травня 2021 року, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. ініціюється стягнення грошових коштів в розмірі 9870,45 грн в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Авансар», при цьому, згідно даних ЄДР назва даного суб'єкта - ТОВ «Авансар» та місце реєстрації відрізняється від місця вказаного Приватним виконавцем - адреси місяця реєстрації у шапці позовної заяви.
Загальна сума стягнення визначена Приватним виконавцем в 11347,5 грн, що вбачається із вказаної Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 67278125 від 07 травня 2025 року.
Із заявленою сумою до примусового стягнення сторона позивача категорично не погоджується та вважає, що виконавчий напис нотаріуса № 68879 від 28 травня 2021 року винесено з порушенням норм законодавства та порушенням прав позивача, а тому він має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню. Підстави для такого твердження наступні.
Між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» у 2014 році були відносини щодо грошової позики у вигляді кредиту. Проте, позивачем сплачувались кошти та сума боргу була погашеною, але в подальшому банком було донараховано додаткову суму, яка позивачем не визнавалась.
Протягом усього часу, починаючи із донарахованих грошових сум, ПАТ «Банк Михайлівський» не вчиняв жодних дій щодо пред'явлення вимог до позивача про стягнення грошових сум ні в претензійному порядку, ні у судовому.
При винесенні виконавчого напису № 68879 від 28 травня 2021 року приватний нотаріус допустив цілий ряд порушень законодавчих норм та допустив порушення прав позивача.
Також позивач зазначає, що згідно довідки Комунальної установи Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 міста Суми від 29 травня 2025 року № 87, позивач працює на посаді сторожа у даному навчальному закладі з 13 травня 2025 року.
Із Платіжної інструкції від 29 травня 2025 року вбачається, що із заробітної плати за травень 2025 року з ОСОБА_1 стягнуто 854 грн згідно Постанови приватного виконавця Нордіо В.В.
Вважає за необхідне застосувати норму статті 1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій було набуте майно відповідачем у вигляді грошових коштів, відпаде у випадку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Тому, відповідач зобов'язаний буде повернути майно (кошти) набуті внаслідок виконання оскаржуваного виконавчого напису, який у випадку його скасування, вважатиметься скасованим з моменту його винесення.
Також позивач зазначає, що у зв'язку із незаконним стягненням грошових коштів із ним відбулись зміни в його житті, що виразились у вигляді переживань, погіршення психологічного стану, втратою можливості вести звичайний для нього спосіб життя. Звістка про відрахування коштів із місця його роботи дуже його засмутила та негативно вплинула на його репутацію зі сторони колег по роботі.
На даний момент позивач перебуває у скрутному становищі, оскільки керівництво з місця його роботи та родина майже щоденно запитують про те, чи він погасив борг, що у нього виник, який є незаконним. Дана ситуація призвела до того, що позивач змушений уникати усіх, хто знає про його утворений борг та почувається пригніченим із цього приводу, в нього появилась апатія та втрата інтересу до роботи, родини, друзів.
Заподіяний ступінь моральної шкоди у причино-наслідковому зв'язку оцінюється в 8000 грн.
Посилаючись на вказані обставини, та остаточно уточнивши позовні вимоги,просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 68879 від 28 травня 2021 року, що вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., яким ініціюється стягнення грошових коштів в розмірі 9870,45 грн (разом із виконавчим збором та винагородою виконавця 11347,5 грн) в користь ТОВ «Авансар»;
стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 2185 грн, що стягнуті внаслідок виконання Постанови ВП № 67278125 від 07 травня 2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. та моральну шкоди в розмірі 8000 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача суми судових витрат, які він поніс у зв'язку із розглядом справи, а саме: 9000 грн. - витрат на правничу допомогу адвоката; 1233 грн. та 660,50 грн. сплаченого судового збору (1893,50 грн судового збору всього). Разом 10893,50 грн.
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 06 червня 2025 року, справа передана на розгляд до Зарічного районного суду м. Суми, для розгляду за підсудністю.
Справа надійшла до суду 25 червня 2025 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, з призначенням судового засідання на 16 жовтня 2025 року о 13 год. 00 хв.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2025 року в порядку забезпечення позову зупинене стягнення по виконавчому провадженню № 6728125, відкритого на підставі вказаного вище виконавчого напису до набрання законної сили рішення суду.
30 вересня 2025 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої зазначає, що згідно Платіжної інструкції № 418 від 26 червня 2025 року із заробітної плати позивача за червень 2025 року було утримано 1331 грн в користь відповідача на підставі виконання Постанови приватного виконавця № 67278125 від 07 травня 2025 року.
Таким чином, зважаючи на те, що ухвала Зарічного районного суду міста Суми про забезпечення позову та зупинення стягнення коштів за виконавчим провадженням була постановлена 26 червня 2025 року і тією ж датою із позивача утримано додатково 1331 грн за наслідком зупиненого виконавчого провадження, існує необхідність у збільшенні позовних вимог та стягненні додатково із відповідача 1331 грн. Загальна сума заявлена позивачем до стягнення становитиме 854 + 1331 = 2185 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 2185 грн, що стягнуті внаслідок виконання Постанови ВП № 67278125 від 07 травня 2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. та моральну шкоди в розмірі 8000 грн. (а.с.48-49).
В зазначене судове засідання учасники справи не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час судового розгляду встановлено, що 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 68879 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» заборгованості за Кредитним договором № 200523616 від 06 травня 2016 року.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 травня 2016 року по 01 червня 2020 року.
Сума заборгованості складає 9870,45 грн., в тому числі: 5723,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2396,90 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 900,00 грн. - заборгованість за нарахованою пенею.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача;
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
При зверненні до суду з зазначеним позовом, позивач вказував про свою незгоду з заявленою сумою заборгованістю за кредитним договором. При цьому відповідачем не надано доказів на спростування вказаної обставини позивача, а тому наявні підстав вважати, що виконавчий напис вчинено щодо заборгованості, яка не є безспірною.
З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».
Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:
«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».
Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:
«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 травня 2021 року, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Тобто, станом на день вчинення спірного виконавчого напису було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного з позивачем у простій письмовій формі.
З огляду на зазначене, викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Згідно довідки Комунальної установи Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 міста Суми від 29 травня 2025 року № 87, позивач працює на посаді сторожа у цьому навчальному закладі з 13 травня 2025 року по теперішній час (а.с.12-зворот).
З платіжної інструкції від 29 травня 2025 року встановлено, що із заробітної плати за травень 2025 року з позивача стягнуто 854,00 грн. згідно Постанови приватного виконавця Нордіо В.В. (а.с. 13).
Згідно платіжної інструкції № 418 від 26 червня 2025 року із заробітної плати позивача за червень 2025 року було утримано 1331 грн в користь відповідача на підставі виконання Постанови приватного виконавця № 67278125 від 07 травня 2025 року (а.с. 40-зворот).
Оскільки виконавчий напис, вчинений 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М., за яким стягнуто 2185,00 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При визначенні розміру компенсації позивачу моральної шкоди суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення прав, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1816 грн. 80 грн.
При зверненні з позовом у позовній заяві позивачем зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн. 00 коп., які просить стягнути з відповідача.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов'язок зі сплати таких витрат та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.
Беручи до уваги порядок подачі доказів, невелику складність судової справи, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, пропорційність до задоволеним позовним вимогам, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте доцільно стягнути з відповідача 3000 грн. 00 коп., зменшивши заявлену суму до стягнення.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 264-266, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 28 травня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 68879, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» заборгованість у розмірі 9870 грн. 45 коп.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 2185 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1816 грн. 80 грн.., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце поживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, код ЄДРПОУ 42254696.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 93, офіс 3, 49000.
Суддя А.П.Сидоренко