Справа № 573/1631/20
Номер провадження 2-др/573/10/25
(повний текст)
07 жовтня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
представника позивача: Склярова С.Л.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника позивача - адвоката Склярова С.Л. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо вирішення питання про судові витрати,
24 вересня 2025 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Склярова С.Л. про ухвалення додаткового рішення у справі № 573/1631/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Білопільська районна державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання заповіту недійсним та стягнення грошової компенсації вартості спадкового майна.
Зазначає про те, що при зверненні до суду ОСОБА_2 понесла витрати по сплаті судового збору у сумі 840 грн. Під час судового розгляду за клопотанням позивача було призначено судово - медичну експертизу, вартість якої становила 8822,43 грн. Вказані кошти були сплачені позивачем 24.05.2021 року та було сплачено 88,22 грн. комісії банку. Також в ході судового розгляду за клопотанням позивача було призначено судову - товарознавчу експертизу, оплату якої було покладено на позивача. 28.06.2022 року ОСОБА_2 здійснила платіж в сумі 3164,40 грн. вартості експертизи та 31,64 грн. комісії банку. Крім того, позивач понесла витрати на оплату послуг адвоката Дорожинець Н.Г. у сумі 48 000 грн. та на оплату послуг адвоката Склярова С.Л. у сумі 37 000.
Таким чином представник позивача просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати в сумі 97 971,69 грн., з яких 85 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 865 грн. - витрати на оплату судового збору, 12 106,69 грн. витрати на проведення судових експертиз.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Скляров С.Л., який приймав участь у справі у режимі відеоконференції, підтримав заяву та просив її задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_1 , яка приймала участь у справі також у режимі відеоконференції, проти задоволення заяви заперечувала, просила зменшити витрати на оплату правничої допомоги, відповідно до поданого раніше клопотання. Зазначила, що вказаний розмір є завищеним та необгрунтованим. Просить врахувати її скрутний майновий стан, оскільки вона займає посаду педагога - організатора та отримує середню заробітню плату, утримує сина, була змушена залишити місце проживання та є внутрішньо переміщеною особою, на підтвердження чого просила долучити довідки про доходи за 2021-2025 роки, свідоцтво про народження дитини та довідку про взятя на облік ВПО. Просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились.
Заслухавши представника позивача, відповідача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши клопотання з додатками та матеріали цивільної справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Під час постановлення рішення суду питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось, що є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 18 вересня 2025 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано заповіт, посвідчений головним лікарем КНП БРР "Білопільська центральна районна лікарня" ОСОБА_3 , 27 липня 2020 року, від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , недійсним. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення грошової компенсації вартості спадкового майна.
Так, звертаючись із первісним позовом до суду про визнання заповіту недійсним, позивач понесла витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. У подальшому позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. за додаткову позовну вимогу про стягнення грошової компенсації вартості спадкового майна. Оскільки судом задоволена позовна вимога про визнання заповіту недійсним, то із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. ( 1/2 частина).
Також, під час судового розгляду за клопотанням позивача було призначено та проведено судово - медичну експертизу, вартість якої у сумі 8822,43 грн. та 88,22 грн. комісії банку були сплачені позивачем 24.05.2021 року, що підтверджуються копією відповідної квитанції та висновком експертизи.
Крім того, в ході судового розгляду за клопотанням позивача було призначено та проведено судову - товарознавчу експертизу, оплату якої на суму 3164,40 грн. та 31,64 грн. комісії банку, було здійснено нею 28.06.2022 року, що підтверджується копією відповідної квитанції та висновком експертизи.
Оскільки позов задоволено на 1/2 частину, до стягнення із відповідача підлягають витрати за проведення експертиз у сумі : ( 8822,43 + 3164,40 ) : 2 = 5 993,41 грн. Комісія банку у сумі 88,22 грн. та 31,64 грн. за оплату експертиз задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач понесла витрати на правничу допомогу.
Згідно частин 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Так, професійну правничу допомогу позивачу з моменту звернення до суду 15 вересня 2020 року і до грудня 2024 надавала адвокат Дорожинець Н.Г., що підтверджується матеріалами справи.
Позивач просить стягнути на оплату послуг адвоката Дорожинець Н.Г. грошові кошти в сумі 48 000 грн. Розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката Дорожинець Н.Г. та копії платіжних документів долучено до справи.
Із Додатку № 1 до договору № 13/ц від 28.07.2020 року при зверненні до суду позивачем було визначено попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу у розмірі 172 000 грн.
Так, із Додатку № 2 до договору № 13/ц від 28.07.2020 року зазначено, що у період із липня 2020 року по вересень 2024 року, адвокат Дорожинець Н.Г. отримала від ОСОБА_2 33 911,70 грн., борг становить 14 083,30 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами на суму 22 793 грн. та платіжними інструкціями про банківські перекази на суму 9 037,70 грн. Таким чином вже понесені витрати на правничу допомогу адвоката Дорожинець Н.Г. підтверджені на суму 31 830,70 грн.
Крім того, у пункті 9 Фактичного розрахунку розміру судових витрат у справі зазначено про участь адвоката у судових засіданнях у суді першої інстанції та підготовка до них у період із 23.05.2023 по 13.11.2024, за відпрацьований час 10 годин 47 хв., витрати у сумі 20 000 грн. ( за 20 годин).
Враховуючи, що погодинна оплата праці адвоката Дорожинець Н.Г. за 1 год. становить 1 000 грн , у вказаному пункті 9 Фактичного розрахунку розміру судових витрат у справі адвокатом Дорожинець Н.Г. помилково розраховано витрати, які мають становити 11 000 грн. за 10 годин 47 хв., замість 20 000 грн., тому суд вважає, що понесені фактичні витрати становлять 39 000 грн., замість заявлених 48 000 грн.
Також з 05.12.2024 між адвокатом Скляровим С.Л. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду до договору, якою було врегульовано порядок оплати послуг адвоката.
На оплату послуг адвоката Склярова С.Л. позивачем було витрачено грошові кошти в сумі 37 000 грн., на підтвердження чого надані договір про надання правничої допомоги, акт виконання договору про надання правничої допомоги від 22.09.2025 на суму 37 000 грн., із яких фактично сплачено 34 500 грн., про що свідчать копії платіжних інструкцій.
Таким чином позивачем було понесено витрати на адвоката Дорожинець Н.Г. на суму 39 000 грн. та адвоката Склярова С.Л. на суму 37 000 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Аналогічний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20 витрати на надання професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалося вище, за змістом ч. 6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Сторона відповідача скористалася даним правом та звернулася до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, зазначивши, що вказаний розмір є завищеним та необгрунтованим. Відповідачка просила врахувати її скрутний майновий стан, середній дохід, наявність на утриманні дитини, вимушений переїзд із місця проживання та статус ВПО.
Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладених договорів про надання правничої допомоги та додаткових договорів, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, тривалість її розгляду, зміст заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також доцільність та необхідність понесених позивачем витрат.
Таким чином, оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, та враховуючи, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу, надані адвокатом Дорожинець Н.Г. та адвокатом Склярова С.Л., підтверджені на загальну суму 76 000 грн. за участь у даній справі, дотримуючись принципу диспозитивності, розумності, справедливості, з огляду на обсяг наданої правової допомоги, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 50 000 грн.
Крім того, вказані витрати, покладаються у разі часткового задоволення позову - пропорційно розміру задоволених вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки судом визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн., суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог 1/2 частини, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме у розмірі 25 000 грн.
За таких обставин вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Склярова С.Л. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Білопільська районна державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання заповіту недійсним, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн., витрати за проведення експертиз у сумі 5 993,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень.
В іншій частинні відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії цього рішення.
Повний текст виготовлено 17.10.2025
Суддя
Справа № 573/1631/20
Номер провадження 2-др/573/10/25
(вступна і резолютивна частина)
07 жовтня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
представника позивача: Склярова С.Л.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника позивача - адвоката Склярова С.Л. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо вирішення питання про судові витрати,
Зважаючи на складність справи, для складання повного тексту рішення необхідний тривалий час, а тому суд вирішив проголосити його вступну та резолютивну частину.
Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Склярова С.Л. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Білопільська районна державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання заповіту недійсним, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн., витрати за проведення експертиз у сумі 5 993,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень.
В іншій частинні відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії цього рішення.
Суддя