Справа № 444/3542/24 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.
Провадження № 22-ц/811/1212/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Провадження № 22-ц/811/1367/25
17 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю: секретаря Цьони С.Ю.;
адвоката Висоцької Х.О. - представника МТСБУ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пащука Артема Ігоровича, представника ОСОБА_1 , на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 березня 2025 року та за апеляційною скаргою адвоката Висоцької Христини Олегівни, представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 березня 2025 року,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 та Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_2 204 650 грн. 89 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 у зв'язку із пошкодженням під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) належного позивачу на праві приватної власності автомобіля "Toyota RAV", номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а також 2 046 грн. 51 коп. сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 16 січня 2024 року ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, керуючи автомобілем «Нісан Навара», р.н. НОМЕР_3 , та рухаючись ним по автодорозі М-09 «Тернопіль-Львів-Рава-Руська» в сторону Рави-Руської, не врахував дорожньої обстановки і не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з належним на праві власності позивачу автомобілем марки "Toyota RAV", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого обидва згадані автомобілі отримали технічні ушкодження.
Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 12.03.2024 року у справі № 444/364/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнено до адміністративної відповідальності.
Враховуючи те, що на момент ДТП водій автомобіля «Нісан Навара», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 перебував на службі у Збройних Силах України, а тому його цивільно-правова відповідальність не була застрахована у жодній страховій компанії України, позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Однак, у виплаті страхового відшкодування позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю відповідного полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Відповідно до висновку експерта від 26.02.2024 року № 26, вартість матеріального збитку завданого позивачу, як власнику автомобіля «Toyota RAV 4 2,5і Hybrid 5dr AT E-CVT», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в ДТП 16.01.2024 року на дату обстеження становила 204 650 гривень 89 коп., які і є предметом позовних вимог (том 1, а.с. 3-6, 145-148, 183-186).
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 204 650 грн. 89 коп., як розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 у зв'язку із пошкодженням під час дорожньо-транспортної пригоди належного йому на праві приватної власності автомобіля "Toyota RAV", номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 2 046 грн. 51 коп. судового збору (том 1, а.с. 234-239).
Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 24 березня 2025 року представнику Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1 000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу (том 2, а.с. 17-20).
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 березня 2025 року оскаржив представник відповідача.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 44 650 грн. 89 коп., а у задоволені інших позовних вимог відмовити, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій і на законних підставах користувався автомобілем «Нісан Навара», р.н. НОМЕР_3 , а тому його страховиком в даному випадку є Моторно (транспортне) страхове бюро України, а відтак вважає, що обовязок відшкодувати завдану шкоду розподіляється між відповідачем та МТСБУ, як страховиком.
Також звертає увагу на те, що МТСБУ відмовило позивачу у виплаті регламентної виплати через те, що транспортний засіб потерпілого «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпеченим на момент ДТП чинним полісом - ОСЦПВ, що визнається самим позивачем, і у випадку наявності у потерпілого в ДТП страхового полісу така виплата МТСБУ була б проведеною (том 2, а.с. 26-39).
Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 березня 2025 року оскаржила представник МТСБ України.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити подану МТСБУ заяву від 12.03.2025 року та стягнути на користь МТСБУ 1 000 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та в порядку, передбаченому ЦПК України, здійснити розподіл судових витрат понесених МТСБУ також і на етапі апеляційного провадження, а саме - стягнути 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, покликаючись на невідповідність висновків обставинам справи та на порушення норм процесуального права (том 2, а.с. 59-65).
Позивач і його представник, будучи своєчасно (02-04.07.2025 року) належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду справи (том 2, а.с. 133-136, 142-145), в судове засідання не з'явилися і про причини такої неявки суд не повідомили.
Від представника відповідача Завадського М.Д. в день судового засідання (13.10.2025 року) до суду поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи - з посиланням на те, що згаданий представник приймає участь у іншій (кримінальній) справі в іншому суді.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2), а частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідач в особі свого представника подав до суду апеляційну скаргу, а відтак скористався своїм правомна подачу до суду наявних у нього доводів. Виходячи з предмета спору, потреби в особистих поясненнях позивача та/або його представника колегія суддів не вбачає.
За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та їхніх представників - на підставі наявних у справі даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці МТСБУ, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що:
-16 січня 2024 року в результаті зіткнення належного на праві власності позивачу автомобілем марки "Toyota RAV", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 таавтомобіля «Нісан Навара», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 мала місце ДТП;
-12 березня 2024 року постановою Жовківського районного суду Львівської області винним у згаданій ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 , який свою вину у ДТП визнав (том 1, а.с. 12-13), є учасником бойових дій (том 1, а.с. 108) і цивільно-правова відповідальність якого застрахованою не була.
13.03.2024 року судовим експертом Галамай Б.І. був складений Висновок експерта № 26 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Toyota RAV", р.н. НОМЕР_1 , в результаті згаданої вище ДТП, яка мала місце 16.01.2024 року, становить 204 650 грн. 89 коп. (том 1, а.с. 22-69).
Результати автотоварознавчої експертизи, наведені у згаданому вище Висновку експерта № 26 від 13.03.2024 року, ніким з учасників справи не оспорюється.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Згідно з пунктом 13. 1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим законом.
Відтак, відповідач ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, вправі був керувати автомобілем без договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Листом від 24.01.2024 року МТСБУ відмовило представнику позивача ОСОБА_2 у здійсненні регламентної виплати: з посиланням на те, що «оскільки на дату ДТП відсутній договір зазначеного виду страхування (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) по відношенню до транспортного засобу Тoyota RAV з номерним знаком НОМЕР_1 , то зазначений ТЗ не відповідає вимогам п. 1.7 ст. Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (том 1, а.с. 18).
Результатом вищезгаданої відмови МТСБУ у здійсненні регламентної виплати і стало звернення позивача з даним позовом до суду: про стягнення майнової шкоди, заподіяної в ДТП, з винуватця цього ДТП - відповідача ОСОБА_1 .
Підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
А пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що забезпечений транспортний засіб - це транспортний засію, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд правомірно визнав обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, відмову МТСБУ у виплаті позивачу регламентної виплати у зв'язку з відсутністю договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності «по відношенню до транспортного засобу Тoyota RAV з номерним знаком НОМЕР_1 ».
За Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладається саме на цих власників наземних транспортних засобів: в нашому випадку власником автомобіля "Toyota RAV", р.н. НОМЕР_1 , є позивач ОСОБА_2 і саме він зобов'язаний був укласти із страховиком договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну (зокрема) майну третіх осіб під час експлуатації цього автомобіля, чого ним зроблено не було і дана обставина стороною позивача не заперечується.
В суді апеляційної інстанції представник МТСБУ ствердила, що за наявності на час ДТП полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля Тoyota RAV з номерним знаком НОМЕР_1 МТСБУ обов'язково виплатила б цьому власнику 160 000 грн. регламентної виплати, однак на момент ДТП згаданий автомобіль не був забезпеченим транспортним засобом у розумінні пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки на момент ДТП не існувало чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника цього автомобіля, без наявності якого експлуатація автомобіля є забороненою.
З урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності можна прийти до висновку про те, що станом на 16 січня 2024 року використання автомобіля Тoyota RAV з номерним знаком НОМЕР_1 - як такого, що не мав статусу забезпеченого транспортного засобу (без договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його власника) - було протиправним, оскільки за керування транспортним засобом без поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») статтею 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу.
В той же час, суд оскаржуваним рішенням всі наслідки за таке протиправне використання автомобіля Тoyota RAV з номерним знаком НОМЕР_1 (винним у якому є його власник, який не уклав договору страхування) поклав на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача (власника автомобіля) всю шкоду: в тому числі - і ті 160 000 грн. регламентної виплати на які б останній мав право від МТСБУ у випадку дотримання ним вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства України про справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
204 650 грн. 89 коп. майнової шкоди - 160 000 грн. передбаченої Законом регламентної виплати = 44 650 грн. 89 коп., які відповідач визнає та готовий сплатити позивачу (том 1, а.с. 126).
За наведених вище обставин в їх сукупності оскаржуване рішення підлягає до скасування з ухваленням нової постанови - про часткове задоволення позовних вимог, а саме: у розмірі 44 650 грн. 89 коп.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а підпунктом «в» пункту 4 частини 1 ст. 382 ЦПК України - що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За підсумками апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення лише частково, а саме: у розмірі 44 650 грн. 89 коп., що становить 21,82 % від заявлених позовних вимог у розмірі 204 650 грн. 89 коп.
Позивач за подачу позовної заяви сплатив 2 046 грн. 51 коп. судового збору (том 1, а.с. 2).
Відповідач за подачу апеляційної скарги сплатив 2 400 грн. 50 коп. судового збору (том 2, а.с. 57).
21,82 % від 2 046 грн. 51 коп. = 446 грн. 55 коп., які і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
78,18 % (100 % - 21,82 %) від 2 400 грн. 50 коп. = 1 876 грн. 71 коп., які і підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача.
Частиною 10 статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Різниця між судовими витратами, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і навпаки, складає 1 430 грн. 16 коп. (1 876 грн. 71 коп. - 446 грн. 55 коп.).
ЦПК України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 3 статті 133), і що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 1 статті 137).
Відмову у стягненні на користь МТСБУ судових витрат суд першої інстанції мотивував тим, що «представником Моторного (транспортного) страхового бюро України Висоцькою Х. О. не надано:
1) документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо)
2) доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
3) інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.».
Наведені вище висновки судом першої інстанції зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак такі не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 122, укладеної між МТСБУ та адвокатом Висоцькою Х.О. 14.01.2025 року і якою представника МТСБУ було уповноважено на представництво інтересів МТСБУ в межах даної справи у всіх інстанціях, «оплата послуг Виконавця в розмірі, який вказаний в пункті 1 цієї угоди, здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з дати підписання Сторонами Акту про виконані роботи» (том 1, а.с. 203).
Акт про виконані роботи складається сторонами договору після виконання усіх робіт, на виконання яких був уповноважений представник, і які були необхідними для здійснення належного представництва інтересів Клієнта (том 1, а.с. 202).
На момент ухвалення судом оскаржуваного рішення розгляд справи не був завершений, про що свідчить її розгляд і у суді апеляційної інстанції, а тому акт виконаних робіт, без якого сплата гонорару не можлива відповідно до умов договору, не міг бути складений.
Суду першої інстанції був відомий обсяг робіт виконаних адвокатом, як представником МТСБУ, оскільки процесуальні документи та заяви по суті містилися в матеріалах справи, а представник МТСБУ брала участь у судових засіданнях у справі.
За змістом частини 8 статті 141 ЦПК України розподілу підлягають судові витрати, які сторони сплатили або мають сплатити у зв'язку з розглядом справи, і відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 «висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду», а відповідно до постанови Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №160/6899/20 «відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено… Відтак, у разі якщо витрати були оплачені чи повинні бути оплачені станом на час вирішення питання про розподіл судових витрат, такі докази повинні бути надані до суду серед інших доказів, що підтверджують обсяг таких витрат відповідно до встановлених законом вимог».
Як вбачається з протоколів судових засідань по даній справі, адвокат Висоцька Х.О., як представник МТСБУ, приймала участь у судових засіданнях, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
Клопотань до суду про зменшення витрат на правничу допомогу позивач не подавав, так само, як не подав до суду свого розрахунку витрат на оплату правничої допомоги адвоката МТСБУ, який би свідчив про неспівмірність цих витрат.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений до стягнення на користь МТСБУ (1 000 грн. у першій інстанції і 500 грн. - у апеляційній інстанції), відповідає засадам цивільного законодавства України про справедливість, добросовісність та розумність, а також є співмірним зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (частина 4 статті 137 ЦПК України).
За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга МТСБУ на додаткове рішення суду підлягає до задоволення, а додаткове рішення - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення: про стягнення зі сторін (позивача та відповідача) на користь МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступних розрахунків:
1 000 грн. + 500 грн. = 1 500 грн.
21,82 % від 1 500 грн. = 327 грн. 30 коп., які і підлягають стягненню на користь МТСБУ з відповідача, а решту 1 172 грн. 70 коп. (1 500 - 327,30) - з позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу адвоката Пащука Артема Ігоровича, представника ОСОБА_1 , та апеляційну скаргу адвоката Висоцької Христини Олегівни, представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, задовольнити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 березня 2025 року та додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 березня 2025 року скасувати і ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 44 650 (сорок чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 89 коп. на відшкодування майнової шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять) грн. 16 коп. в якості різниці судових витрат у виді сплаченого судового збору, які понесли сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131; 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) 1 172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131; 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) 327 (триста двадцять сім) грн. 30 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський ОМ.
Шеремета Н.О.