Справа № 944/3584/25 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І. М.
Провадження № 33/811/1493/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
15 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Домашовця В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 08 липня 2025 року о 10:47 год. на вул. Львівській, 169 у м. Яворові Львівської області керував автомобілем марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідність обличчя), від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння водій відмовився під відеозапис. ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що копію постанови отримав 19.09.2025, необізнаність із мотивами суду об'єктивно унеможливлювала складання вмотивованої апеляційної скарги, тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Зазначає, що саме лише визнання вини у вчиненні порушення ПДР на місці дорожньо-транспортної пригоди та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, та емоційного стану особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на фоні отриманих ним бойових поранень та травмувань, що підтверджується відповідними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), очевидно могли вплинути на його здатність контролювати свою поведінку в кризових/не стандартних ситуаціях, за відсутності інших доказів, не може бути достатнім доказом такого порушення.
Окрім того з переглянутого судом відеозапису не вбачається, що будь-яка з перелічених поліцейським ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння притаманні його поведінці, внаслідок чого правових підстав для проведення поліцейськими огляду на стан сп'яніння, саме в межах адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - не вбачалося.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , захисник Домашовець В.С. апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Домашовця В.С., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід задоволити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З протоколу серії ЕПР1 №384991 від 08 липня 2025року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Причиною зупинки стало те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки, причини зупинки були доведені до відома ОСОБА_1 , і останній погодився з допущенним порушенням ПДР. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки наркотичного сп'яніння, тому пред'явив вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. Однак, ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та повідомив, що буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і ОСОБА_1 вказав, що йому все зрозуміло.
Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не усвідомлював наслідків відмови, спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з якого вбачається, що ОСОБА_1 ствердно відмовився від огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння та вказав, що йому зрозумілі наслідки відмови.
Позиція апелянта, що на відео відсутні візуальні ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 і суд першої інстанції не дав належної оцінки цьому, на думку апеляційного суду є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 2.5 ПДР України встановлює обов'язок водія, а не право, пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і жодних винятків для цього правила дорожнього руху не містять.
Виявлені поліцейським ознаки наркотичного сп'яніння були доведені до відома ОСОБА_1 та на підставі п.2.5 ПДР, поліцейським було пред'явлена вимога ОСОБА_1 про проходження огляду, від якого останній відмовився.
За таких обставин, відсутність доказів наявності у ОСОБА_1 у момент зупинки ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
На переконання апеляційного суду, працівниками поліції дотримані вимоги закону щодо засвідчення факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, тому твердження апелянта про зворотне не заслуговують на увагу.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк