справа № 462/7961/25
16 жовтня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лабай Андрія Мироновича про забезпечення позову, поданої у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабай Андрія Мироновича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабай Андрія Мироновича до відповідача про стягнення з ОСОБА_2 696948.38 грн боргу за договором позики та 33293.15 грн. процентів за користування позикою, а всього 730241,53 грн., стягнення понесених судових витрат.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Лабай А.М. 15.10.2025 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі, у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову розглядається згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лабай А.М. про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути із ОСОБА_2 на свою користь 730241,53 грн.
Одночасно із поданням позову представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить забезпечити такий позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Представник позивача зазначає, що відповідач 14.10.2025 року зареєстрував право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 , на підтвердження чого подав суду витяг сформований за допомогою додатку «Реєстр нерухомості».
Водночас, суд звертає увагу, що згідно долученої до заяви інформаційної довідки від 14.10.2025 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про належність ОСОБА_2 на праві власності такого майна.
Як обґрунтування необхідності забезпечення позову представник позивача зазначає, що за наявною у позивача інформацією відповідач, з метою ухилитись від виконання своїх зобов'язань по поверненню заборгованості, що виникла із договору позики має намір протягом найближчого часу відчужити зазначену квартиру на підставних осіб. Зазначає, що іншого майна, на яке можливо було б звернути стягнення для виконання майбутнього рішення суду у відповідача немає.
Заява про забезпечення позову, подана представником позивача, не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
Твердження позивача про те, що належне відповідачу майно та кошти можуть бути в будь який момент відчужені відповідачем, є припущенням, що не грунтується на конкретних фактах.
Крім того, позивач посилається лише на загальні підстави для накладення арешту на майно, що не забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення; переконливих доводів щодо причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, обґрунтувань його необхідності, тощо, він не навів.
Даних щодо дійсної і реальної загрози відчуження майна відповідачем ОСОБА_2 та невиконання майбутнього рішення матеріали справи не містять.
Суд також звертає увагу, що представник позивача стверджує, що відповідач 14.10.2025 року зареєстрував право власності на майно в порядку спадкування, а 15.10.2025 року ним подано позов до відповідача про стягнення коштів.
При цьому, наявність самого по собі вищевказаного позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту в цілому на нерухоме майно відповідача, оскільки предметом позову, зокрема, є стягнення коштів в сумі 730241,53 грн.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (постанова Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 924/881/16 (924/811/20).
Беручи до уваги наведене, а також те, що позивачем не заначено вартості майна, на яке він просить накласти арешт, суд позбавлений можливості встановити співмірність розміру позовних вимог із обраним способом забезпечення позову.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов переконання, що матеріали заяви представника ОСОБА_1 не містять жодних доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання в майбутньому судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Враховуючи інтереси усіх учасників процесу, необхідність встановлення співмірності способів забезпечення позову із предметом спору, суд дійшов висновку, що у заяві необхідно відмовити.
Керуючись ст. 149,153 ЦПК України,
відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Лабай Андрія Мироновича про забезпечення позову, поданої у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабай Андрія Мироновича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: І.С. Мруць