Єдиний унікальний номер судової справи 462/6192/25
Номер провадження 2/462/2391/25
про залишення позовної заяви без руху
16 жовтня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
І. Рух справи.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штинда О. В., 13.08.2025 року (вх. № 17860) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, у якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 233, 39 доларів США;
- стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 14 847 грн. 30 коп.;
- задовольнити заяву про забезпечення позову, яка додається.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Також, уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штинда О. В., 13.08.2025 року (вх. № 17862) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:
1. вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах 439 021 грн. 36 коп., а саме на:
- земельну ділянку площею 0, 1386 га, яка розташована у с. Завидовичі, Городоцького р-ну, Львівської обл., кадастровий номер ділянки 4620983600:15:013:0040, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1768478146209;
- земельну ділянку площею 0, 2497 га, яка розташована у с. Завидовичі, Городоцького р-ну, Львівської обл., кадастровий номер ділянки 4620983600:15:013:0002, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2340598046209;
- легковий автомобіль марки «Skoda», модель «Octavia», 2007 року випуску, об'ємом двигуна 1 598 см. куб., зареєстрований за відповідачем 13.06.2024 року;
- вантажний автомобіль марки «Scania», модель «G420», 2011 року випуску, об'ємом двигуна 11 705 см. куб., зареєстрований за відповідачем 30.05.2024 року;
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.08.2025 року заяву про забезпечення позову передано головуючому судді - Галайко Н. М.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.08.2025 року заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Штинди О. В. про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - повернуто заявнику.
Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 13.08.2025 року направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Також, запит направлявся і відносно позивача у справі.
Відповіді на вказані запити надійшла до суду 15.10.2025 року.
ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ІІІ. Щодо доказів, які підтверджують обставини позовних вимог.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Так, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 235/5555/16-ц (провадження № 61-28858св18) від 04.12.2019 року.
Отже у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд повинен встановити наявність між позивачами і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Таким чином, позивачам у таких справах необхідно надавати до суду оригінал розписки.
Як передбачено ст. 545 ЦК України прийнявши зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже наявність оригіналу розписки у позивача як кредитора свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики.
Також позивачем не додано доказів щодо направлення на адресу відповідача вимоги щодо повернення грошових коштів.
ІV. Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без руху.
2. Роз'яснення суду.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко