Справа № 462/11/21
08 жовтня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.
за участю секретаря судових засідань - Ясниської В.Я., Сеньків Х.М.
позивачки - ОСОБА_1
законного представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю законного представника відповідача - ОСОБА_2 про поділ майна, -
Позивачка звернулась до суду із позовом, в якому, із врахуванням поданої заяви про зміну предмету позову та уточнених позовних вимог, просить поділити в натурі між нею та відповідачем квартиру АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказує, що є власницею частки квартири АДРЕСА_1 . Відповідач у справі ОСОБА_3 - її брат, є власником іншої частки квартири у розмірі . Однак, у вказаній квартирі не проживає, обмежив їй доступ до квартири, натомість надав квартиру в оренду іншим особам, які користуючись житлом, не сплачують комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, а їй створюються перешкоди у користуванні як співвласником належним їй майном. Враховуючи те, що спірна квартира належить їм з братом на праві спільної часткової власності, однак їх спільне володіння та користування квартирою є неможливим, при цьому неможливо досягнути компромісу щодо реального поділу спірної квартири, просить суд позов задовольнити та поділити квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 14 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачці роз'яснено які саме недоліки позову слід усунути, порядок та строк їх усунення.
05.03.2021, на виконання ухвали суду від 14.01.2021 про залишення позовної заяви без руху, позивачка подала до суду письмову заяву про усунення недоліків.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 12.03.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
05 квітня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача ОСОБА_4 про залишення заявлених ним позовних вимог про визнання права власності за ним на частку спірної квартири без розгляду.
Ухвалою суду від 05.05.2021 до участі у справі як законного представника відповідача ОСОБА_3 залучено ОСОБА_5
16.06.2021 на адресу суду стороною відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги заперечив у повному обсязі. Відповідач вказує, що викладені позивачкою у позові обставини щодо вчинення перешкод у вільному користуванні спірним житлом не відповідають дійсності. Вказує, що у позивачки наявний свій комплект ключів до квартири, відтак вільний доступ до квартири. Відповідач неодноразово намагався узгодити з позивачкою питання порядку спільного розпорядження спірною квартирою, зокрема запропоновано спільно відчужити згадану квартиру за ринковою ціною з метою надалі поділу грошових коштів від продажу, однак домовитись у добровільному порядку не вдається. Не відповідають дійсності і покликання позивача з приводу заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки відповідач здійснює часткову сплату рахунків за надані житлово-комунальні послуги, а заборгованість виникла лише у зв'язку із одноосібним управлінням спірним майном саме позивачкою. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
16 вересня 2022 року за клопотанням сторони позивача у справі призначено будівельно-технічну оціночну експертизу.
09 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі у зв'язку із поверненням на адресу суду матеріалів справи без виконання ухвали суду від 16.09.2022 про призначення експертизи внаслідок несплати позивачкою вартості експертизи.
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та вказану справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка заявлені нею позовні вимоги, враховуючи раніше подану нею заяву про зміну предмету позову, підтримала у повному обсязі, просить задовольнити з підстав, викладених нею у позовній заяві, оскільки у добровільному порядку врегулювати із відповідачем питання поділу належної їм на праві спільної часткової власності не вдається. Доповнила, що вони із відповідачем є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , по частці кожен, однак не може ні проживати, ні користуватись вказаною квартирою, оскільки відповідач самовільно, без її згоди і відома поселив у квартирі орендарів, які при цьому не сплачують за надані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, на погашення якої надалі виконавча служба та банк наклали арешти на її банківські рахунки. Відтак, у зв'язку із порушенням її права вільного володіння та користування належною їй часткою у майні, просить суд здійснити поділ у натурі квартири АДРЕСА_1 .
Законний представник відповідача у справі - ОСОБА_2 у суді проти заявлених позовних вимог заперечила, пояснивши, що змінивши предмет позову у вказаній справі і таким чином заявивши позовні вимоги про поділ спірної квартири, в той же час позивачка не забезпечила проведення у справі будівельно-технічної експертизи, без висновку якої відповідно відсутні будь-які можливі варіанти поділу такої квартири. Звертає увагу суду на те, що квартира розташована на 4 поверсі, тобто неможливим є варіант забезпечення окремого входу/виходу до такої, на чому наголошує Верховний Суд у своїй постанові від 15.11.2023 у справі № 357/13634/21. Вважає, що у даному випадку спірна квартира є неподільною, оскільки не має технічної можливості настільки переобладнати згадану квартиру, щоб забезпечити її рівноцінний поділ між обома співвласниками, які володіють рівними частками у праві власності на квартиру. Крім того, щодо покликання сторони позивача про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги вказала, що відповідач частково погашає виниклу заборгованість, а в оренду протягом декількох останніх років квартира не здається, оскільки проти цього заперечує позивачка, хоча при цьому не бере участі в утриманні майна та сплати своєї частки за надані комунальні послуги. Просить у задоволенні позову відмовити з підстав необґрунтованості такого.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч.1 ст. 364 ЦК України).
Положенням ст.364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Частиною 3 ст. 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Разом з тим, ст. 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Матеріалами справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 28.05.1997, виданого на згідно із розпорядженням № 3757 від 30.04.1997 квартира АДРЕСА_1 дійсно належала на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Відповідно до Договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності на частку квартири від 17.11.2017, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцькою Г.П., ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як співвласники на праві спільної сумісної власності частки квартири АДРЕСА_1 , змінили вид права спільної власності квартири зі спільної сумісної на спільну часткову та визначили частки кожного співвласника у праві власності на частку квартири рівними, що становлять по частці цілої квартири, що підтверджується і інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належала частки квартири ОСОБА_3 (по на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори), частки згаданої квартири належала ОСОБА_1 , та частки - ОСОБА_4 .
Поруч з цим, як вбачається із Договору дарування частки квартири від 17.11.2017, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцькою Г.П., ОСОБА_4 належну йому частку у квартирі АДРЕСА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_1 .
Відтак, станом на час розгляду справи квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності у рівних частках по належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду із позовом, з урахуванням заяви про зміни предмету позовних вимог, позивачка просить провести поділ квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю мирного погодження між співвласниками щодо користування та поділу згаданого житла.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності», судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про поділ спільного майна або виділ з нього частки.
Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У постанові Верховного Суду України 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зазначено, що "виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно".
Відповідно до положень ч.1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками, за домовленістю між ними.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 23.04.2025 у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25) Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний висновок: «У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
За змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", об'єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі.
Виходячи з положень статей183,367 ЦК України та роз'яснень, викладених в пунктах 6, 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок", виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Таким чином відповідно до ст.183, 356, 358, 364, 379, 380, 382ЦК України виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності; якщо виділ (поділ) є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності.
Згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , така розташована на 4 поверсі житлового дев'ятиповерхового будинку та складається з трьох кімнат, житловою площею 51,10 кв.м., в тому числі 1-а кімната - 28,8 кв.м., 2-га кімната - 12.10 кв.м., 3-я кімната - 10.10. кв.м., кухні, площею 8.00 кв.м., ванної кімнати, площею - 2.70 кв.м., вбиральні, площею 1.30 кв.м., коридору, площею 11.70 кв.м., вбудованої шафи, площею 1.90 кв.м. Квартира обладнана балконом, площею 1.2. х 1.2 кв.м., лоджією, площею 2.8 кв.м. Загальна площа квартири становить 81.9. кв.м.
Слід звернути увагу на те, що процесуальні норми вказують на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з'ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування у справі.
Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби в спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Матеріалами справи стверджується, що суд ухвалою від 16 вересня 2022 року за клопотанням сторони позивача у справі призначив у справі судову будівельно-технічну оціночну експертизу на вирішення якої поставив зокрема питання: чи є технічна можливість реального поділу квартири АДРЕСА_1 між двома співвласниками у відповідності до їхніх часток, які складають по частині; 2) які існують варіанти реального поділу квартири АДРЕСА_1 між двома співвласниками у відповідності до їхніх часток, які складають по частині.
Призначаючи у справі судову будівельно-технічну експертизу, суд виходив із того, що враховуючи предмет позову, а також, що з метою з'ясування питання, яке має значення для правильного вирішення справи, а саме питання можливості реального поділу спірної квартири, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право.
Разом з тим, як вбачається із листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, листом від 12 серпня 2024 на адресу платника було направлено рахунок на оплату вартості проведення, призначеної ухвалою суду від 16.09.2022 експертизи, однак у звязку із тим, що вартість проведення такої експертизи не сплачено - ухвалу суду від 16.09.2022 залишено без виконання, матеріали справи 30.09.2024 повернуто на адресу суду.
Ухвалою суду від 09.10.2024 провадження у справі поновлення, клопотання про повторне призначення у межах вказаної справи будівельно-технічної експертизи щодо можливості реального поділу спірної квартири сторонами не заявлялось.
Таким чином, з огляду на заявлені позовні вимоги позивачкою не доведено належними та допустимими доказами технічної можливості поділу у натурі спірної квартири АДРЕСА_1 , при цьому із дотриманням при такому поділі розміру часток обох співвласників у праві власності.
В той же час, за наявних матеріалів справи та без необхідних спеціальних знань у цій сфері, суд без висновку експерта позбавлений можливості на свій розсуд визначити наявність реальної можливості поділу в натурі нерухомого майна у відповідності до належних кожній із сторін часток у праві власності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим лише тоді, коли кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності, належних та допустимих доказів чого позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення, в той же час сторони не позбавлені права вирішити наявний між ними спір шляхом встановлення порядку користування спільним майном.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак у зв'язку з відмовою у задоволенні обох позовів, всі судові витрати сторін залишаються за ними.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю законного представника відповідача - ОСОБА_2 про поділ майнавідмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Законний представник відповідача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 17.10.2025.
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/11/21.
Суддя: Б.М.Гедз