ЄУН: 331/407/22
Провадження №: 1-в/336/223/2025
іменем України
16 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_3 про вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, засудженого 11 жовтня 2024 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника органу пробації - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_4
встановив:
18 вересня 2025 року представник орану пробації звернувся до суду з поданням вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного судом покарання.
В обґрунтування подання зазначено, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. ст. 185 КК України, і призначено покарання виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України покладені обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
03 грудня 2024 року засуджений був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, з обов'язками покладеними на нього судом, з правовими наслідками звільнення від відбування покарання з випробуванням, попереджений про недопустимість скоєння адміністративних та кримінальних правопорушень. Роз'яснено, що згідно з ч. 3 ст. 164 КВК України засуджений зобов'язаний: виконувати обов'язки, які покладені судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу. Також роз'яснено, що поважними причинами неявки визнаються хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені. Крім цього, ознайомлений, що згідно статті 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені КВК, Закону України «Про пробацію», а також покладені на нього судом обов'язки, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. За результатами проведеної бесіди засуджений власноручно заповнив підписку.
Під особистий підпис засудженого, цього ж дня винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої засуджений зобов'язаний з'являтись на реєстрацію до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області та призначені дні явки: перший та третій понеділок кожного місяця. Заведено листок реєстрації.
За період іспитового строку засуджений 21 квітня 2025 року, 05 травня 2025 року та 15 вересня 2025 року не з'явився на реєстрацію до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області.
На думку органу пробації, засуджений не виконує умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
18 вересня 2024 року представник орану пробації звернувся до суду з поданням вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного судом покарання.
В судовому засіданні представник органу пробації підтримав вказане подання та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію представника органу пробації.
Засуджений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання органу пробації, пояснив, що працює не офіційно і доволі часто затримувався на роботі, а тому 21 квітня 2025 року, 05 травня 2025 року та 15 вересня 2025 року не з'явився на реєстрацію до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області. Однак наступного дня він з'являвся до органу пробації та надавав письмові пояснення щодо причин неявки, не мав наміру порушувати покладені обов'язки.
Суд, заслухавши пояснення представника органу пробації, прокурора та засудженого, дійшов до такого висновку.
Згідно з п.8 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання.
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та направлення засудженого для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст.76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При цьому, при скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний зокрема з'ясувати, чи мало місце порушення засудженим, покладених на нього обов'язків у період іспитового строку та причини неявок.
Відповідно до ч. 1- 3 ст. 166 КВК України, у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покладеного на нього обов'язку, вчинення адміністративного правопорушення із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда та застосовується письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Письмове попередження не застосовується, якщо покладений обов'язок не був виконаний з поважних причин. У разі ухилення засудженого від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації письмове попередження вважається винесеним, якщо його було направлено поштою за останнім відомим місцем проживання засудженого та отримано підтвердження про його отримання засудженим.
У разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин.
Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.
У разі відмови суду задовольнити подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, із зазначенням додаткових обставин, які свідчать про обґрунтованість такого скасування.
Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.03.2003 р. № 7 зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При розгляді подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні уповноваженого органу пробації, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення; можливість скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 29.01.2019 року за № 272/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2019 р. за N 120/33091, цей Порядок визначає організацію здійснення уповноваженим органом з питань пробації наглядових та соціально-виховних заходів до засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, засуджених, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено більш м'яким покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, засуджених осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також організацію роботи уповноваженого органу з питань пробації щодо направлення осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі, до виправних центрів.
Метою наглядових та соціально-виховних заходів є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.
Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу IX Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 29.01.2019 року за № 272/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2019 р. за N 120/33091, у разі невиконання звільненим з випробуванням покладеного на нього обов'язку, вчинення адміністративного правопорушення з ним проводиться індивідуальна профілактична бесіда та застосовується письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, зазначене в пункті 8 глави 2 розділу IV цього Порядку.
Перед винесенням попередження звільнений з випробуванням викликається до уповноваженого органу з питань пробації, надає пояснення, у якому зазначає обставини, які спричинили ухилення від виконання обов'язку або правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Письмове попередження не застосовується, якщо покладений обов'язок не був виконаний звільненим з випробуванням з поважних причин.
У разі ухилення звільненого з випробуванням від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації письмове попередження вважається винесеним, якщо його було направлено поштою за останнім відомим місцем проживання засудженого та отримано підтвердження про його отримання звільненим з випробуванням.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу IX Порядку у разі систематичного невиконання звільненим з випробуванням, обов'язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Систематичним невиконанням покладених на звільненого з випробуванням обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин.
Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.
Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. ст. 185 КК України, і призначено покарання виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України покладені обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
03 грудня 2024 року засуджений був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, з обов'язками покладеними на нього судом, з правовими наслідками звільнення від відбування покарання з випробуванням, попереджений про недопустимість скоєння адміністративних та кримінальних правопорушень.
Цього ж дня, винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої засуджений зобов'язаний з'являтись на реєстрацію до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області та призначені дні явки: 1-й та 3-й понеділок кожного місяця. Вказану постанову доведено до відома засудженого, під особистий підпис.
Одночасно заведено листок реєстрації.
Зі змісту подання слідує, що тричі ОСОБА_4 не з'явився на реєстрацію до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, за що йому тричі було застосовано письмове попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання.
За час іспитового строку 21 квітня 2025 року, 05 травня 2025 року та 15 вересня 2025 року засуджений не з'явився на реєстрацію до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, однак наступного дня (22 квітня 2025 року, 06 травня 2025 року та 16 вересня 2025 року) він з'являвся до органу пробації та надавав письмові пояснення щодо причин неявки. ОСОБА_4 пояснював, що він працює неофіційно та затримувався на роботі, а тому не міг вчасно з'явитися до органу пробації, такі причини суд вважає поважними та вони не свідчать про умисне невиконання засудженим покладених на його обов'язків.
Крім того, за матеріалами особової справи ОСОБА_4 є учасником бойових дій, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно.
За час іспитового строку до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався.
На час розгляду подання сплив встановлений судом іспитовий строк.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; диспозитивність; тощо.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом IX-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Суд, з огляду на передбачені ст. ст. 7, 22, 26 КПК України принципи змагальності та диспозитивності, а також враховуючи межі судового розгляду виходить виключно із заявлених у відповідному поданні обставин.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
В матеріалах особової справи містяться пояснення ОСОБА_4 щодо неявки на реєстрацію до органу пробації.
Враховуючи пояснення засудженого він не мав умислу ухилитися від виконання покладених на нього обов'язків.
Крім того, в матеріалах особової справи немає даних, які б негативно характеризували засудженого.
Суд враховує, що за матеріалами особової справи ОСОБА_4 характеризується позитивно. Адміністративних правопорушень не вчиняв, нового злочину не скоїв.
Зазначені у поданні неявки засудженого до органу пробації не носять систематичного характеру, а поведінка засудженого щодо подальшої явки та пояснення причин неприбуття на реєстрацію, які заслуговують на увагу, не створює уявлення умисного ухилення ОСОБА_4 від виконання покладених на нього обов'язків.
Матеріали провадження не містять даних, які б прямо свідчили про стійке небажання засудженого стати на шлях виправлення та не виконувати покладені на нього обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, з врахуванням особи засудженого, суд не знаходить підстав для задоволення подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_4 для відбування призначеного покарання і вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.
Керуючись ст. 78 КК України, п. 8 ч. 1 ст. 537, ст. 539, 369-372, 392, 395, 532 КПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні подання Шевченківського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного судом покарання - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя: