ЄУН: 336/9511/25
Провадження №: 4-с/336/53/2025
іменем України
16 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу ЄУН 336/9511/25 (провадження № 4-с/336/53/2025), в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, за скаргою скаржника (стягувача) ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Литвинець Юрій Володимирович, боржник ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлія Юріївна, на рішення державного виконавця (в порядку ст. 447-448 ЦПК України), -
встановив:
29 вересня 2025 року представник заявника адвокат Литвинець Ю.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на рішення державного виконавця, в якій просить визнати неправомірним та скасувати повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлії Юрїївни про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 03.09.2025, яким виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 13.08.2025 у справі №336/573/25 (про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ) повернуто стягувачу; зобов'язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлію Юріївну відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 13.08.2025 у справі №336/573/25 (про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ).
В обґрунтування скарги представник скаржника зазначає, що згідно з повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.09.2025, підписаного головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) Кабаченко Юлією Юріївною - виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 13.08.2025 у справі №336/573/25 (про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ) повернуто стягувачу без прийняття до виконання.
Підставою для повернення виконавчого документа було те, що у виконавчому листі не вказано дату народження боржника та стягувача. Крім того виконавець зазначив, що у заяві про примусове виконання рішення суду не зазначено спосіб перерахування стягнутих сум не надано реквізити банківського рахунку для отримання грошових коштів, стягнутих з боржника.
Стягувач та його представник вважають таке повідомлення державного виконавця протиправним і таким, що порушує права ОСОБА_3 на виконання рішення суду, у спосіб, передбачений законом, а тому звернулись до суду зі скаргою на рішення державного виконавця.
Ухвалою судді 30 вересня 2025 року вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
15 жовтня 2025 року головний державний виконавець Центрального районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Ю., через систему «Електронний суд» подала письмові пояснення, оскільки не погоджується з позицією заявника та просить відмовити в задоволенні скарги.
ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлені. Представник заявника надав заяву про розгляду скарги за його відсутності вимоги викладені в скарзі підтримує та просить їх задовольнити.
В судове засідання боржник ОСОБА_2 не з'явився про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Головний державний виконавець Центрального районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Ю. в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлена.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24м червня 2025 року у справі ЄУН 336/573/25 (провадження № 2/336/1453/2025) позовну заяву задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 5000 гривень на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 січня 2025 року, та до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набрало законної сили 25 липня 2025 року.
На виконання судового рішення, 13 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист. У виконавчому листі зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника, РНОКПП, адреса проживання, аналогічні відомості зазначені і щодо стягувача.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У п. 9 ч.2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлія Юріївна 03 вересня 2025 року направила на адресу стягувача ОСОБА_1 повідомлення про повернення вищевказаного виконавчого листа без прийняття до виконання на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому листі не зазначено дату народження боржника, а також дату народження стягувача. Вказане повідомлення було вручено стягувачу 12 вересня 2025 року.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Разом з тим, згідно з частиною 1, пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Таким чином, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та стягувача не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
У виконавчому листі зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника, РНОКПП, адреса проживання, аналогічні відомості зазначені і щодо стягувача. Вказані у виконавчому листі відомості щодо боржника та стягувача дають можливість державному виконавця ідентифікувати даних осіб.
Відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника та стягувача за наявності можливості у державного виконавця їх ідентифікувати, не може вважатися підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18) від 26 грудня 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18), у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18), у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16-ц (провадження № 61-32698 св18), у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 686/3941/19 (провадження № 61-13029св20).
Сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.
ЄСПЛ вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Так, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та стягувача не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
Доводи державного виконавця щодо відсутності у заяві про примусове виконання способу перерахування стягнутих сум, реквізитів банківського рахунку для отримання грошових коштів, стягнутих з боржника також не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки ці дані можуть бути встановлені в процесі виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Ю.Ю. від 03 вересня 2025 року про повернення виконавчого листа, виданого 13 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі 336/573/25, пр. 2/336/1453/2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 5000 гривень на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 січня 2025 року, та до досягнення дітьми повноліття, без прийняття до виконання на підставі п.3, п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», є неправомірним та підлягає скасуванню.
Разом з тим слід зазначити, що в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 роз'яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).
Отже, в даному випадку на державного виконавця можливо лише покласти обов'язок вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов до висновку, що скаргу слід задовольнити частково, а саме визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Ю.Ю. по поверненню 03 вересня 2025 року стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 13 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі 336/573/25, пр. 2/336/1453/2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 5000 гривень на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 січня 2025 року, та до досягнення дітьми повноліття, скасувати таке повідомлення та зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа виданого 13 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі 336/573/25, пр. 2/336/1453/2025 про стягнення аліментів на утримання дітей. В задоволенні решти вимог скарги, слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 76-80, 81, 141, 258-261, 447-453, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Литвинець Юрій Володимирович, боржник ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлія Юріївна, на рішення державного виконавця (в порядку ст. 447-448 ЦПК України) - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлії Юріївни по поверненню 03 вересня 2025 року стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 13 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі 336/573/25, пр. 2/336/1453/2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 5000 гривень на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 січня 2025 року, та до досягнення дітьми повноліття.
Скасувати повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлії Юріївни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03 вересня 2025 року.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 13 серпня 2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі 336/573/25, пр. 2/336/1453/2025 про стягнення аліментів на утримання дітей.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Дата складання повного судового рішення 16 жовтня 2025 року.
Суддя: