ЄУН справи: 336/9920/25
Номер провадження: 1-кп/336/1574/2025
16 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному провадженні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025087080000258 від 02 жовтня 2025 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин російської федерації посвідка на постійне місце проживання від 05.01.2017, одруженого, який не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштованого на посаді комірника ТОВ «ТД ІРБІС», зареєстрованого та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
01 жовтня 2025 року, приблизно о 10 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні ТОВ «ТД ІРБІС» за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Карпенко Карого, 47, маючи умисел на завдання побоїв, та вчинення інших насильницьких дій ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з останньою, наніс їй один удар кулаком лівої руки та два удари долонею правої руки в область обличчя, а також хватав руками за волосся, результатом чого стало виривання волосся. Таким чином, ОСОБА_3 умисно вчинив відносно потерпілої ОСОБА_4 побої та інші насильницькі дії, які завдали їй фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його кваліфікацію, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.2 ст.302 КПК України, за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.
Відповідно до ст.ст. 381, 382 КПК України, за клопотанням прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя - ОСОБА_6 , суд розглядає зазначене кримінальне провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Згідно з ч.2 ст. 302 КПК України, до обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
На підставі ч.2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Вивчивши обвинувальний акт, додану до нього заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , матеріали досудового розслідування, суд вважає, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення останнього, у вчиненні кримінального проступку за тих обставин, як вони викладені в обвинувальному акті, ці обставини жодною стороною не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, в т.ч. щодо беззаперечного визнання обвинувачено. своєї вини.
З урахуванням наведеного, вивчивши письмові матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Таким чином, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст.ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, особу обвинуваченого, його вік, соціальний стан, спосіб життя та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не судимого, утриманців немає, має зареєстроване та постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
При цьому, згідно вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такої, враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначити покарання в межах санкції статті особливої частини Кримінального кодексу України у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. в дохід держави.
Призначене судом покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Речові докази відстутні.
Запобіжній захід не обирався.
Керуючись ст. 65 КК України, ст.ст. 368, 370, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. в дохід держави.
Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 , не обирати.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя : ОСОБА_7