ЄУН справи: 336/944/25
Номер провадження: 1-кп/336/882/2025
15 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12025080000000007 від 12.12.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи без громадянства, уродженця с.Тополя, Голованівського району Кіровоградської області, працюючого неофіційно, неодруженого, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,
наказом першого заступника Фонду державного майна України ОСОБА_6 №1905 від 25.10.2021 ОСОБА_7 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» з окладом згідно штатного розпису.
Наказом заступника Голови Фонду державного майна України №2684 від 25.11.2024 звільнено ОСОБА_7 з посади в.о. директор ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод», який фактично був ознайомлений з вказаним наказом 05.12.2024.
Так, у невстановленому в ході досудового слідства місці та час але не раніше листопада 2024 року ОСОБА_4 , мав на меті знайти підприємства які можуть йому продати металеві вироби, які він буде використовувати для перепродажу через ФОП своєї цивільної дружини ОСОБА_8 .. З вказаною ціллю, ОСОБА_4 дізнався що можливо купити металеві вироби в м. Запоріжжя, а саме на ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод».
В подальшому у невстановленому в ході досудового слідства місці та час але не раніше листопада 2024 року, ОСОБА_4 приїхав за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї Бригади, 1, (місцем розташування ДП «ЗАРЗ»), де зустрівся зі ОСОБА_9 , який представився довіреною особою в.о. директора ОСОБА_7 , та запропонував закупити на вказаному заводі металеві вироби. ОСОБА_9 на вказану пропозицію надав ОСОБА_4 контакти в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_7 , та повідомив, що всі питання про покупку металевих виробів необхідно узгоджувати з вказаним в.о. директора.
23.11.2024, точний час в ході досудового слідства не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання в с. Хащувате, Голованівського району, Кіровоградської області зі свого особистого мобільного номеру НОМЕР_1 набрав в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_7 на мобільний номер НОМЕР_2 , та в ході телефонної розмови запитав чи можливо придбати метал на вказаному заводі, на що отримав відповідь, що можливо укладання договору на придбання металу за умови самостійного проведення ОСОБА_4 демонтажних робіт металевого ангару підприємства з подальшим придбанням демонтованого металу, та лише за умови надання неправомірної вигоди йому ( ОСОБА_10 ) у сумі 20 000 гривень на картковий рахунок сина ОСОБА_7 а саме карту monobank. ОСОБА_4 , розуміючи, що для укладення відповідного договору необхідно надати неправомірну вигоду службовій особі в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_7 , розуміючи, що у останнього є повноваження на укладання договорів від імені ДП «ЗАРЗ», погодився на пропозицію ОСОБА_7 , та о 11:45 годин 23.11.2024, у невстановленому в ході досудового розслідування місці зробив перерахування грошових коштів у сумі 20 000 гривень з особистої картки його цивільної дружини ОСОБА_8 , на наданий ОСОБА_7 картковий рахунок а саме карту monobank, надавши таким чином неправомірну вигоду службовій особі.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні. Суду пояснив, що 23.11.2024, він, перебуваючи вдома за адресою с. Хащувате, Голованівського району, Кіровоградської області зі свого особистого мобільного номеру НОМЕР_1 набрав на мобільний номер в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_7 , та запитав чи можливо придбати метал на вказаному заводі, на що отримав відповідь, що можливо укладання договору на придбання металу за умови самостійного проведення ОСОБА_4 демонтажних робіт металевого ангару підприємства з подальшим придбанням демонтованого металу, та надання ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 20 000 гривень на картковий рахунок сина ОСОБА_7 а саме карту monobank. ОСОБА_4 погодився на пропозицію ОСОБА_7 та об 11:45 годин 23.11.2024, у невстановленому в ході досудового розслідування місці зробив перерахування грошових коштів у сумі 20 000 гривень з особистої картки його цивільної дружини ОСОБА_8 , на наданий ОСОБА_7 картковий рахунок, а саме карту monobank, надавши таким чином неправомірну вигоду службовій особі. Також обвинувачений додав, що розуміє, що його дії незаконні, просив суд суворо не карати, зазначив, що висновки для себе зробив, щиро розкаявся, засуджує свої дії.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст. 369 КК України, а саме надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.
Обставинами, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є особою без громадянства, раніше не судимий, працюючий неофіційно, утриманців немає, має зареєстроване та постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Суд також бере до уваги ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, виявляв щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такої, враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначити мінімальне покарання у виді штрафу враховуючи вимоги ст. 53 КК України.
Призначене судом покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілого.
Дане покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, та відповідає принципам рівних можливостей та справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 65 КК України, ст.ст. 100, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири) гривень.
Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_4 , не обирати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_11