Справа № 336/8346/25
Пр. 1-кп/336/1468/2025
14 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082080001189 від 13.08.2025, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акту, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кушугум Запорізького району Запорізької області, громадянина України, який отримав неповну середню освіту, не одруженого, на утриманні малолітніх та інших осіб не має, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:
- 25.03.2016 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст. 70, 75, ч. 2,3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
- 12.04.2017 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 01.11.2017 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1, 4 ст. 70,ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі;
- 12.12.2017 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 14.02.2020 умовно-достроково із невідбутим строком покарання 11 місяців 12 днів;
- 22.02.2021 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі, звільнений 21.01.2022 умовно-достроково із невідбутим строком покарання 4 місяці 16 днів,
02.11.2022 Синельниківським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.71, ч.2 ст.185 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі, звільнений 21.02.2024 за відбуттям строку покарання,
за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-,-
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисниці обвинуваченого адвоката ОСОБА_5
ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, судимість за які не знята та не погашена у встановленому порядку, повторно вчинив корисливий злочин за таких обставин.
Так, 08.08.2025, приблизно о 19:07 год, ОСОБА_3 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням, діючі повторно, умисно, з корисливих мотивів з метою власного збагачення, перебуваючи по провулку Лазуровий, в м. Запоріжжя, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою м'язів своїх обох рук переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння будинку АДРЕСА_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , чим незаконно проник на територію зазначеного домоволодіння.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , перебуваючи на території зазначеного домоволодіння, одразу попрямував до господарського приміщення, у яке проник через пошкоджене вікно, де побачив газонокосарку марки "STIHL", модель "FS120", в корпусі помаранчевого кольору, серійний номер 832426026, яка належить на праві власності ОСОБА_6 , яку визначив предметом свого злочинного посягання, вартість вказаного майна складає 13 880,08 гривень.
Далі, ОСОБА_3 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, він діє таємно, викрав з цього приміщення вищевказану газонокосарку. Після чого, ОСОБА_3 , разом з викраденим майном попрямував до паркану, за допомогою м?язів своїх обох рук переліз через цей паркан, яким огороджена територія домоволодіння будинку АДРЕСА_3 , разом з викраденою газонокосаркою, марки "STIHL", модель "FSI20", в корпусі помаранчевого кольору, серійний номер 832426026.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, того ж дня, попрямував до місця мешкання раніше знайомої ОСОБА_7 , де збув останній раніше викрадену газонокосарку за 300,00 гривень, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_3 , завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 13 880,08 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення беззаперечно визнав, надав пояснення, які відповідають тим, що викладені в обвинувальному акті, підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, дату, час, місце й спосіб його скоєння, щиро розкаявся.
Так, у судовому засіданні обвинувачений показав суду, що дійсно 08.08.2025, у вечірній час доби, точного часу не пам'ятає, він, з метою власного збагачення, перебуваючи по провулку Лазуровий, в м. Запоріжжя, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, самостійно переліз через паркан, яким огороджена територія вказаного домоволодіння таким чином проник на територію зазначеного домоволодіння. Після цього він попрямував до господарського приміщення через пошкоджене вікно, де побачив газонокосарку в корпусі помаранчевого кольору, точної нави не пам'ятає, яку викрав. Власника будинку та викраденого майна не знав. Залишивши територію домоволодіння через паркан, разом із викраденим майном, він здійснив його продаж, точної адреси місця продажу не пам'ятає, вирученими коштами розпорядився на власний розсуд. Із існуванням воєнного стану обізнаний, раніше неодноразово притягнутий до кримінальної відповідальності. Обвинувачений у скоєному щиро розкаюється, має намір вибачитись перед потерпілою.
Враховуючи думку учасників кримінального провадження, судом визнано за можливе провести розгляд провадження із застосуванням норми ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні, а саме, за згодою всіх учасників судового провадження, судом не досліджувався повний обсяг наявних у володінні сторони обвинувачення доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, що їх позиція є добровільною та істинною, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Судом визнано за можливе здійснювати розгляд кримінального провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_6 , з урахуванням відсутності заперечень з цього приводу інших учасників процесу. Потерпілий належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не скеровував, разом з цим, викрадене майно повернуто ОСОБА_6 під час досудового розслідування.
Так, згідно з встановленим порядком судового розгляду кримінального провадження судом досліджено визначений обсяг доказів, а саме надані стороною обвинувачення матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, письмові докази, а також здійснено допит обвинуваченого.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Рішення про припинення або скасування воєнного стану відповідно до ст.7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не приймалось.
Також суд враховує, що вчинення майнового злочину в умовах воєнного чи надзвичайного стану може мати місце не лише у районах вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ, а також і поза межами згаданих районів. Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 у справі №722/594/22, пр.№ 51-3186 кмо 22, здійсненого на виконання положень ч.4 ст.442 КПК України, за ч.4 ст.185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений. Даний висновок є релевантним і в даному провадженні з урахуванням кваліфікації дій особи за ч.4 ст.186 КК України.
Так, судом встановлено, що відповідно до даних висновка експерта №СЕ-19/108-25/18735-ТВ від 15.08.2025, за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, ринкова вартість газонокосарки (мотокоси) марки "STIHL", модель "FSI20", в корпусі помаранчевого кольору, серійний номер 832426026, складає 1 880,08 гривень.
В даному випадку, судом визнається доведення вчинення саме таємного викрадення майна, приналежного потерпілому, предметом злочину є приналежна ОСОБА_6 газонокосарка із вказаними у висновку експерта характеристиками, крім того, під час розгляду провадження знайшов своє підтвердження й спосіб таємного заволодіння майном, вчинений із проникненням, адже обвинувачений задля потрапляння до домоволодіння (місця вчинення злочину) подолав паркан й вікно.
Судом також визнається доведеним наявність у обвинуваченого саме прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном, а також корисливий мотив, про що свідчать фактичні обставини вчиненого.
Відповідно до ч.1 ст.84, ч.1 ст.86 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, показання, документи та висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб'єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання (постанова Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №293/1947/20, провадження № 51-2110км23).
Так, висновок судової експертизи, порядок проведення слідчих дій та зміст досліджених доказів обвинуваченим та його захисником не спростовувались. Доводів про недопустимість досліджених доказів сторона захисту не висловлювала.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства. Досліджені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Тому, дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, вислухавши покази обвинуваченого, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) при вище викладених обставинах повністю доведена, та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України, склад якого становить таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання суд враховує такі обставини.
За змістом ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Разом з цим, дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66-67 КК України), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №373/870/22, провадження № 51-4235 км 22).
Так, діяння, передбачене ч.4 ст.185 КК України згідно зі ст.12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Відповідно до ст.66, 67 КК України обставиною, що пом'якшую покарання, визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Також суд враховує вік й відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів у сфері проти власності, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку. До затримання ОСОБА_3 мав постійне місце проживання, стійких соціальних зв'язків не має, малолітніх та інших осіб на утриманні, за станом здоров'я під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, проходив військову службу. При цьому, в матеріалах провадження є відомості щодо самовільного залишення обвинуваченим військової частини, відомості щодо кваліфікації діяння на час розгляду провадження відсутні.
Під час призначення покарання судом береться до уваги вчинення обвинуваченим одного епізоду правопорушення, спосіб вчинення злочину, а також корисний мотив. Разом з цим, хоча внаслідок вчинення злочину відсутні тяжкі наслідки, майно фактично повернуто, слід врахувати, що повернення майна потерпілому здійснено саме з об'єктивних обставин, що не залежали від волі обвинуваченого.
За результатами розгляду справи, беручи до уваги тяжкість та фактичні обставини вчиненого правопорушення, вищенаведені чинники, оскільки виправлення обвинуваченого не є можливим без ізоляції від суспільства, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч.4 ст.185 КК України строком на 5 років, що є мінімальним строком покарання. Альтернативного виду покарання санкцією статті не передбачено.
Судом не встановлено підстав, - ані нормативних, ані фактичних для застосування положень ст.69 та ст.75 КК України.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
У рішенні ЄСПЛ у справі «Scoppola v. Italy (№2) (Заява №10249/03)» від 17.09.2009, констатовано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1 ст.50 КК).
Визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою ОСОБА_3 , адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Судом встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому завдано матеріальну шкоду у сумі 13 880,08 гривень, цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не подавався, адже шкода відшкодована шляхом повернення викраденого майна.
Редакція ч.5 ст.72 КК України в актуальній на час постановлення вироку суду редакції передбачає, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч.1 цієї статті.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі № 336/8172/25, пр.1-кс/336/698/2025 від 26.08.2025, яка набрала законної сили 02.09.2025, копія ухвали досліджена судом. Тому період попереднього ув'язнення обвинуваченого з 26.08.2025 по дату набрання вироком суду законної сили необхідно зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення (затримання) за один день позбавлення волі.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку, окрім іншого, зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Так, оскільки судом визначається реальна міра покарання, враховуючи можливість продовження злочинної поведінки, суд вважає за необхідне задля зменшення даного ризику, до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Відповідно до ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експертів. За змістом ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З огляду на надані стороною обвинувачення докази витрати на проведення судової експертизи у даному провадженні дорівнюють 891,40 гривень (висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-25/18735-ТВ), відповідно, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів по справі з урахуванням положень ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні у режимі відеоконференції (з урахуванням неможливості доставки обвинуваченого в день проголошення судового рішення) з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 84-86, 89, 91-95, 98-102, 104-105, 118, 124, 131, 349, 367-371, 373-374, 376, 377, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
До набрання даним вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Початок строку відбування ОСОБА_3 призначеного покарання обчислювати з 26.08.2025, зарахувавши в строк покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого з 26.08.2025 по дату набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП судом не встановлено, на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи у сумі 891,40 гривень (вісімсот дев'яносто одна гривня 40 копійок).
Речові докази - змиви та контролі до них з поверхні паркану з місця проникнення, змив та контролі до нього з поверхні металевого вагончику з місця проникнення, мікрочастки з поверхні рами вікна, - передані на зберігання до камери схову відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити.
Речовий доказ - компакт-диск із записом з камер відеоспостереження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - газонокосарку, марки "STIHL", модель "FSI20", в корпусі помаранчевого кольору, серійний номер 832426026, передану на відповідальне зберігання потерпілому, - залишити ОСОБА_6 за приналежністю.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку негайно після його проголошення.
Роз'яснити, що обвинувачений, захисник, потерпілий мають право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Обвинуваченому роз'яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та іншим учасникам справи, присутнім під час проголошення вироку, а після його проголошення за допомогою засобів електронного листування та засобів поштового зв'язку через адміністрацію ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» надіслати для вручення обвинуваченому та не пізніше наступного дня після ухвалення - учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1