1Справа № 335/8041/25 3/335/2116/2025
15 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області, стосовно:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
27.07.2025 о 05 год. 59 хв., в м. Запоріжжі, вул. Перемоги, 93, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом BOLT та після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського вживав алкоголь (пиво «Повна Діжка») до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
У судове засідання призначене судом на 15.10.2025 ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» від 22.09.2025, про причини неявки суд не повідомляв.
08.09.2025 року та 22.09.2025 ОСОБА_1 було подано письмові заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю залучення адвоката- захисника, зазначав також у цих заявах, що винним себе не визнає.
Так, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне затягування розгляду справи нівелює завдання визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 985345 від 27.07.2025 складеного відносно гр. ОСОБА_1 встановлено, що 27.07.2025 о 05 год. 59 хв., в м. Запоріжжі, вул. Перемоги, 93, він керував електросамокатом BOLT та після того, як тз був зупинений на вимогу поліцейського вживав алкоголь (пиво «Повна Діжка») до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5324307 від 27.07.2025, 27.07.2025 в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом без шолома, чим порушив п. 2.3 «г» ПДР, та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у сумі 510 грн.
Відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії АА № 049100 від 27.07.2025, 27.07.2025 о 06 год. 15 хв. у зв'язку з вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, гр. ОСОБА_1 було затримано для складання адміністративного протоколу за ч. 4 ст. 130 КУпАП та постанови за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Як вбачається із даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 27.07.2025, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на місці зупинки відмовився.
Відповідно до направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.07.2025 згідно із яким ОСОБА_1 , перебував із ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду в медичному закладі відмовився.
Згідно з дослідженим відеозаписом з нагрудних камер поліцейського, який міститься на DVD диску, що долучений до матеріалів справи, вбачається ОСОБА_1 після зупинки його працівникам УПП вживав напій (пиво).
Згідно довідки УПП в запорізькій області, ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП немає, має посвідчення водія: НОМЕР_1 від 28.05.2019.
Разом з цим, рапорт працівника поліції як на доказ винуватості ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, оскільки такий документ за своїм змістом є службовим документом, яким уповноважена особа інформує начальника УПП в Запорізькій області ДПП України про законність своїх дій.
При розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт», Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX відносить самокати та моноколеса до транспортних засобів.
Нормативно-правовий акт розділяє легкі електричні транспортні засоби на дві категорії: легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1 000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. До цієї категорії підпадають всі прокатні самокати; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. При цьому, пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли.
При цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував орендованим електросамокатом марки «BOLT», який має двигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортного засобу, а не лише механічних транспортних засобів.
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 , який керував електросамокатом BOLT та після того, як тз був зупинений на вимогу поліцейського вживав алкоголь (пиво «Повна Діжка») до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП підтверджуються матеріалами справи у їх сукупності.
Диспозицією ч. 4 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Наведені вище докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому, в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді.
Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції, які склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, були упередженими при складанні такого протоколу, що в них були підстав для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про їх зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано ОСОБА_1 під час розгляду справи.
Даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції не встановлено.
Отже, враховуючи вищенаведене, доходжу висновку, що в діях громадянина ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, тобто вживання водієм транспортного засобу алкоголю, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Крім того, відповідно до Правил та умов Bolt із використання електротранспорту (дійсні з 10.03.2023), які розміщені на сайті компанії Bolt, в п. 4.2.1. та 4.2.2. встановлено, що кожного разу, коли особа розблоковує Електротранспорт і починає поїздку, заявляє і гарантує, що прочитала і зрозуміла усі застосовні правила дорожнього руху та правила здійснення поїздки, викладені в Додатку А. Також дані Правила містять Додаток А, в якому зазначено про заборону використання транспортного засобу у стані алкогольного, наркотичного, токсичного чи будь якого іншого сп'яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують реакцію та увагу, у хворобливому чи стомленому стані, що ставить під загрозу безпеку руху та оточуючих.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
При призначенні адміністративного стягнення, суд виходить із змісту ст. 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, обставини справи та наслідки, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та відповідно до вимог ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, та приходить до висновку про необхідність накладення на гр. ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двох тисячі неоподатковуваних мінімумі доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ч. 4 ст. 130, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. (шістсот п'ять гривень) 60 копійок в дохід держави.
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Суддя В.О. Макаров