Справа № 147/1480/25
Провадження № 2/147/572/25
16 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Задверняк Т. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27 серпня 2024 року до Тростянецького районного суду Вінницької області від представника позивача Романенка М. Е. через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача.
09.08.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ТОВ «Авентус Україна») та гр. ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) укладено договір про надання фінансового кредиту №259955. Відповідно до індивідуальної частини договору №259955 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3500,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №259955 від 09.08.2018 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500,00 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 14820,00 грн, а саме: сума основного боргу - 3500,00 грн, сума боргу за процентами - 1890,00 грн, сума боргу за пенею і штрафами - 9430,00 грн. Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту позичальник погоджується, що кредитор має право передати персональні дані клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу №1 від 12.04.2018 - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 укладено додаткову угоду №9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №10 від 06.12.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №259955 від 09.08.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом №55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак в позовній заяві клопотав про розгляд справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
У судові засідання 24 вересня 2025 року та 16 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася в порядку передбаченому ЦПК України. Відзиву на позовну заяву, клопотання чи інші письмові пояснення від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу.
Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов'язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.
Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, у суду наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статтей 280 -281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №259955. Відповідно до індивідуальної частини договору №259955 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику в сумі 3500 грн, шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківській картковий рахунок клієнта. Сторонами погоджено фіксована процентна ставка за користування кредитом: 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього договору. Сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 3510,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 10,50 грн. (у грошовому виразі). Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів. Договір про надання фінансового кредиту №259955 від 09 серпня 2018 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 19-21).
На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору та виконання ТОВ «Авентус Україна» його умов, також надано: довідку ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с. 33), довідку ТОВ «Авентус Україна» №84/25-АГ від 03.04.2025 (а.с. 34), лист ТОВ «ФК « ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5741-ВП від 30.07.2025 (а.с. 38-44) та лист ТОВ «Авентус Україна» №7562/25-Е від 08.08.2025 (а.с. 23-25).
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 14820,00 грн, а саме: сума основного боргу - 3500,00 грн; сума боргу за процентами - 1890,00 грн; сума боргу за пенею і штрафами - 9430,00 грн (а.с. 27).
Згідно з договором факторингу №1 від 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами (а.с. 15-17)
06 грудня 2018 року укладено додаткову угоду №9, та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №9 від 06 грудня 2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №259955 від 09 серпня 2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Таким чином, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло статусу кредитора за кредитним договором №259955 від 09 серпня 2018 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем. (а. с. 8, 30-31).
Відповідно протоколу загальних зборів №1706 від 25 липня 2024 року перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом №55-к від 25 липня 2024 року на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства (а.с. 22, 26).
Згідно з розрахунком заборгованості вказаного в позовній заяві встановлено, що загальний розмір заборгованості становить 19395,63 грн, яка складається з: суми заборгованості - 14820,00 грн, суми інфляційних витрат 3240,61 грн, суми 3% річних 1335,02 грн (а.с. 3-5).
Суд, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором та перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Іншого відповідачем не доведено, а судом не встановлено.
Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за договором, що призвело до утворення заборгованості.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами в установленому законом порядку укладений договір про надання споживчого кредиту, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.
Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ВІН ФІНАНС», ні на рахунок первинного кредитора.
Суд вважає правильним і достовірним наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, який відповідачем не оспорений, жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості ОСОБА_1 до суду не надала, як і не навела власного розрахунку. Таким чином, оскільки відповідачем не виконано належним чином грошових зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, з останньої на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19395,63 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи повне задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов'язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн (а.с. 45).
Крім цього, під час звернення до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» в особі директора Романенка М. Е. та АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» в особі керуючого Міньковської А. В. укладено договір про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024.
Відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг) та Акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) Міньковською А. В. від 21.08.2025 встановлено, що адвокатом та клієнтом погоджено види робіт (наданих послуг), їх ціну та вартість. Загальна вартість послуг - 5000 грн.
Таким чином, оскільки позивач скористався допомогою адвоката, а заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України та статтями 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054, 1082 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №259955 від 09.08.2018 в розмірі 19395 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 63 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ - 38750239, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 17 жовтня 2025 року.
Суддя О. Г. Борейко