Справа № 159/2863/25
Провадження № 1-кп/159/418/25
16 жовтня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024030550001389 від 03.10.2024 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки м. Ковель, Волинської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованої, на вихованні в якої перебуває двоє неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з корисливих мотивів та керуючись метою збагачення, у невстановлений досудовим слідством час та при невстановлених досудовим слідством обставинах незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку зберігала з метою збуту.
В подальшому, 02 жовтня 2024 року близько 16 години 35 хвилин, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, ОСОБА_4 перебуваючи по вулиці Миколайчука в місті Ковель, отримала грошові кошти в сумі 600 гривень від ОСОБА_6 (анкетні дані змінено), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року, після чого, ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 полімерний пакет з кристалічною речовиною, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, маса якої становить 0,4485 г. Таким чином, ОСОБА_4 незаконно збула вказану психотропну речовину ОСОБА_6 , яку він близько 16:50 год. того ж дня видав працівникам поліції.
Вказаними умисними діями ОСОБА_4 вчинила незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім цього, ОСОБА_4 повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою збагачення, у невстановлений досудовим слідством час та при невстановлених досудовим слідством обставинах незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку зберігала з метою збуту.
В подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, 17 грудня 2024 року, близько 19 години, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , на порозі ОСОБА_4 отримала грошові кошти в сумі 400 грн. за психотропну речовину від ОСОБА_6 (анкетні дані змінено), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року, та відразу після цього ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 згорток паперу, в якому містилась особливо небезпечна психотропна речовина PVP, масою 0,1172 г. Таким чином, ОСОБА_4 повторно незаконно збула вказану психотропну речовину ОСОБА_6 , яку він близько 19:30 год. того ж дня видав працівникам поліції.
Вказаними умисними діями ОСОБА_4 повторно вчинила незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила фактичні обставини вчиненого діяння за обставин вказаних в обвинувальному акті щодо продажу психотропної речовини PVP 02.10.2024 та 14.12.2024 за 600 та 400 гривень відповідно. Додатково повідомила що рік тому потрапила в дорожньо-транспортну пригоду у наслідок якої отримала важкі травми, довго лікувалась, друзі порекомендували спробувати наркотики для приглушення больових відчуттів. З того часу періодично вживала психотропну речовину PVP, яку замовляла на телеграм-каналі в мережі інтернет. Повідомила, що не усвідомлювала, що вона здійснює продаж психотропної речовини, адже вважала, що просто ділиться нею зі знайомими, які їй повертали вартість того, що вона заплатила за неї. Зараз обвинувачена дуже шкодує про вчинене, обіцяє не допускати подібної поведінки у майбутньому. Додатково повідомила, що вже 5 місяців не вживає наркотичних засобів, не є наркозалежною, має двох неповнолітніх дітей, які зараз проживають з бабусею літнього віку, має намір служити в Збройних Силах України. Готова понести покарання за вчинене, просила суд суворо не карати.
Зважаючи на те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинуваченій, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які просили розглядати кримінальне провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та стосуються речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Діяння, яке вчинила обвинувачена, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Обставини, які обтяжують покарання в обвинувальному акті не встановлені.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає визнання вини, щире каяття у вчиненому, оскільки обвинувачена повністю визнала вину у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, негативно ставиться до вчиненого нею діяння, надала показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність. Також, суд визнає пом'якшуючою обставиною вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, які полягали у тому, що обвинувачена у червні 2024 потрапила у дтп, вналслідок чого отримала серйозні тілесні ушкодження, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 24.06.2024. Також суд враховує, що обвинувачена у липні 2025 зверталася до прокурора з із клопотанням про надання згоди на її призов під час мобілізації для проходження військової служби в Збройних Силах України, та у судовому засіданні висловлювала бажання проходити військову службу.
Суд враховує форму та ступінь вини ОСОБА_4 , яка полягає в прямому умислі; корисливий мотив правопорушення, обставини, які характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення, а також, які безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, те, що обвинувачена почала вживати наркотичні засоби для зняття больових відчуттів від травм після дтп, а також обставини, які характеризують поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення. Зокрема те, що обвинувачена позитивно характеризується під час перебування в ДУ «Луцький слідчий ізолятор», до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, підтримувала соціально-корисні зв'язки з рідними, брала активну учать у заходах з нагоди відзначення Дня Конституції України, що підтверджується сертифікатом виданим Начальником ДУ «луцький слідчий ізолятор». Має зареєстроване місце проживання, за яким характеризується позитивно, як законослухняна громадянка, користується авторитетом серед односельців, підтримує добрі стосунки з сусідами, скарг на неї не надходило.
Також суд враховує, що обвинувачена розлучена, має на вихованні двох неповнолітніх дітей 2008 та 2013 року народження, які зараз проживають з бабусею.
Також суд враховує, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставин, які б унеможливлювали понесення обвинуваченим покарання, суд не встановив.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2004 у справі № 1-33/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 за тяжкий злочин передбачений ч. 2 ст. 307 КК України необхідно призначити покарання з урахуванням декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (визнання вини, щире каяття, збіг тяжких особистих обставин), особу винної, яка вчинила злочин вперше, розлучена, має на вихованні двох неповнолітніх дітей, за місцем фактичного проживання характеризується позитивно, під час перебування в ДУ «Луцький СІЗО» характеризується позитивно, виявила бажання проходити службу в Збройних Силах України під час збройної агресії РФ проти України, суд на підставі ч. 1 ст. 69 КК України вважає за можливе призначити ОСОБА_4 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі.
Водночас, з огляду на фактичні обставини справи та характер протиправних діянь, суд вважає, що виправлення обвинуваченої не можливий без ізоляції її від суспільства.
Як визначено ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведених вище підстав, а також того, що в обвинуваченої на вихованні є двоє неповнолітніх дітей, суд вважає за можливе не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, у виді конфіскації майна.
На переконання суду таке покарання відповідатиме принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде справедливим і співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами, а також не є надто суворим чи м'яким.
Суд вважає, що у цьому випадку досягнуто належного балансу між суспільними інтересами та захистом основоположних прав людини, а також ураховано інтереси всіх сторін кримінально-правових відносин.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю, наданих суду речових доказів і документів, вирішується під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Так, речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, маса якої становить 0,4485 г, що була поміщена у сейф-пакет №367397 та зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сейф-пакет 3673937, упакування 3024596360063711) - знищити.
Речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, маса якої становить 0,1172 г, що була поміщена у сейф-пакет №3670074 та зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сейф-пакет 3670074, упакування 3025118660334154) - знищити;
Грошові кошти, а саме 100 грн однією купюрою (АЕ2088984), що були поміщені до сейф-пакету № ICR0240200, та передані на зберігання до відділення АТ КБ «ПриватБанк», що за адресою м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4 - повернути законному володільцю.
На підставі ст.ст. 118, 124 КПК України з обвинуваченої необхідно стягнути процесуальні витрати в розмірі 3183,60 грн, а саме:
1591,80 грн на проведення судової експертизи (висновок експерта СЕ-19/103-24/13039-НЗПРАП від 09.10.2024);
1591,80 грн на проведення судової експертизи (висновок експерта СЕ-19/103-24/16685-НЗПРАП від 24.12.2024);
Арешт речових доказів у кримінальному провадженні відсутній.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 334, 368, 370, 374, 376, 532 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і призначити їй покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.
Строк відбування покарання обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Речові докази:
- речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, маса якої становить 0,4485 г, що була поміщена у сейф-пакет №367397 та зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сейф-пакет 3673937, упакування 3024596360063711) - знищити.
- речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, маса якої становить 0,1172 г, що була поміщена у сейф-пакет №3670074 та зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сейф-пакет 3670074, упакування 3025118660334154) - знищити;
- грошові кошти, а саме 100 грн однією купюрою (АЕ2088984), що були поміщені до сейф-пакету № ICR0240200, та передані на зберігання до відділення АТ КБ «ПриватБанк» (м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4) - повернути законному володільцю.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 3183,60 грн за проведення судових експертиз.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:ОСОБА_1