Справа № 953/8280/25
н/п 2/953/3486/25
15 жовтня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11 серпня 2025 року директор ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року у розмірі 22 352,85 грн, а також судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 562728741 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV87G6S. У вказаному кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 06 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 11 700 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що у свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22 352 грн 85 коп. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01. На виконання умов договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23/0224-01. На виконання умов вищевказаного договору між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписаний Реєстр прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року, згідно з яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача за кредитним договором № 562728741. Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 22 352,85 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. Витребувано з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № 4149-49XX-XXXX-8040 (у разі наявності - зазначити повний номер рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 ); інформацію про зарахування на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_3 у період часу з 06 лютого 2022 року по 11 лютого 2022 року коштів у розмірі 11 700 грн (у разі наявності надати первинні документи бухгалтерського обліку).
29 вересня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Пілігріма П.Ю. надійшли додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником. У зв'язку з цим, право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не набуто, а тому ТОВ «Таліон Плюс» не могло передати його в подальшому за договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не могло передати його за договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року до ТОВ «Юніт Капітал». Так, майбутня вимога на момент укладення договору мала бути чітко визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не було і сторони цього договору не могли передбачити, що 06 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 буде укладений кредитний договір № 562728741. ТОВ «Юніт Капітал» не надало належних доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741, оскільки кредитний договір був укладений 06 лютого 2022 року, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення самого кредитного договору. Враховуючи вищенаведене, ТОВ «Юніт Капітал» не набуло прав первісного кредитора, а отже не має права пред'являти свої вимоги за кредитним договором № 562728741, укладеним 06 лютого 2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Посилався на те, що у кредитному договорі № 562728741 від 06 лютого 2022 року відсутні положення про «дисконтний період кредитування» та «пролонгацію», що в свою чергу означає, що такі умови не є частиною прав та обов'язків сторін. Посилався на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, оскільки позивачем були нараховані відсотки поза межами строку кредитування. Також заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспіврозмірність зі складністю справи.
02 жовтня 2025 року на адресу суду від представника ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкової М. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначила, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 - якими продовжений строк дії договору до 31 грудня 2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його ді, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. 05 травня 2022 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги 175 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 16 602,30 грн. Підписанням Реєстру прав вимог сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги. Право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ “Таліон Плюс» 05 травня 2022, тобто після укладання кредитного договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року. Зазначила, що реєстр прав вимоги до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір № 562728741 від 06.02.2022, укладений 05.05.2022, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. На момент включення цього кредитного договору до реєстру право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. 23.02.2024 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 22 352,85 грн. Витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 підтверджує, що право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06.02.2022 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулася відповідно до умов договору факторингу. Щодо договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем зазначила, що згідно з п.1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2. На підтвердження переходу права вимоги до позивача долучений Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025. З приводу, що нарахування відсотків на прострочену заборгованість здійснювалося відповідно до умов договору, сам факт укладення якого відповідач не заперечує.
Представник позивача ТОВ «Юніт капітал» Хлопкова М. у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судових засідань були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 06 лютого 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 562728741.
За умовами вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 11 700 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Положеннями п. 2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 11 700 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 08 березня 2022 року.
Вимогами п. 3.6. кредитного договору передбачено, що позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
Відповідно до п.3.7. кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Положеннями п. 3.8. кредитного договору передбачено, що для здійснення першої Пролонгації за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані проценти за перші 30 днів Дисконтного періоду у розмірі 7195 грн 50 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.
Вимогами п 3.9. кредитного договору передбачено, що продовження строку Дисконтного періоду і загального строку дії Договору відбувається без зміни умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються на період продовження строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Пролонгація не є зміною істотних умов Договору і не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором.
06 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року, я якому зазначені умови кредитування, зокрема: тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту: 100 - 22 000 грн, строк кредитування: 1 - 65 днів (з можливістю пролонгації); мета отримання кредиту - на споживчі цілі, процентна ставка: дисконтна процентна ставка: 3,65% - 722,7%, індивідуальна процентна ставка: 361,35% - 722,7%, базова процентна ставка - 722,7%, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка - 649%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 1087,70% річних.
До матеріалів справи долучена заявка ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 06 лютого 2022 року.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, сторона позивача надала платіжне доручення № d6dcf65b-f1b9-40cf-843e-4556abff9278 від 06 лютого 2022 року про переказ грошових коштів відповідно до договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 11 700 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Положеннями п.8.2 договору факторингу встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Всі інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року.
У вказаній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, при цьому дата укладення договору та номер договору залишені без змін.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року у загальному розмірі 16 602,30 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 4 902,30 грн - заборгованість за відсотками.
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на день продажу (05 травня 2022 року) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 16 602,30 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 4 902,30 грн - заборгованість за відсотками.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Положеннями п. 4.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло на підставі договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року до ОСОБА_1 у загальному розмірі 22352,85 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на день придбання (05 травня 2022 року) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 22 352,85 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/285-Ю, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» склали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників у кількості 13 254, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року до ОСОБА_1 на загальну суму 22 352,85 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 10 652,85 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 червня 2025 року становить 22 352,85 грн.
З наданої на виконання ухвали суду від 12 серпня 2025 року інформації з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 .
Зі змісту виписки за договором № б/н за період з 06 лютого 2022 року по 11 лютого 2022 року вбачається, що 06 лютого 2022 року на картковий рахунок № НОМЕР_4 були перераховані грошові кошти у розмірі 11 700 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.
Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладений обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року у розмірі 22 352,85 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 652,85 грн - заборгованість за процентами.
При цьому з матеріалів справи слідує, що станом на 05 травня 2022 року на момент передачі права вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість боржника ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становила 16 602,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 700 грн, заборгованість за процентами - 4 902,30 грн.
Суд враховує, що умовами договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року у п.2.3 зазначено, що кредит має бути повернутий 08 березня 2022 року.
У п. 3.6 та 3.7 кредитного договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року зазначено, що вказаний договір може бути продовжений шляхом здійснення позичальником протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в матеріалах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Разом з тим, долучені позивачем до позовної заяви матеріали не містять доказів на підтвердження того, що кредитний договір № 562728741 від 06 лютого 2022 року був пролонгований, та що позивач мав право нараховувати відсотки за користування кредитом у порядку ст. 1048 ЦК України.
За таких обставин, первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.
Вирішуючи питання про правомірність нарахування Банком процентів за кредитним договором поза межами строку кредитування суд бере до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 викладений висновок, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після спливу 30 днів з дня укладення кредитного договору, а тому позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 16 602,3 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 700 грн, заборгованість за процентами - 4 902,30 грн, саме ця сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.
Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт капітал» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором у розмірі 16 602,3 грн.
Суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються проаналізованими судом вище матеріалами справи доводи відповідача про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт відступлення прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 562728741 від 06 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16 602,3 грн.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає частковому стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у сумі 1 799,12 грн.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, додаткову угоду 25770710342 до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 05 червня 2025 року.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, розмір витрат за збір та аналіз доказів і документів для подання заяви, а також за складання та подання позовної заяви до суду становить 7 000 грн.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним № 562728741 від 06 лютого 2022 року у розмірі 16 602 (шістнадцять тисяч шістсот дві) гривні 30 (тридцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 1799 (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф. 10.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 15 жовтня 2025 року.
Суддя С. В. Демченко