Справа № 522/13980/24
Провадження №2/522/3200/25
(заочне)
06 жовтня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Олега Борисовича, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про часткове припинення права власності,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа за позовом заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Олега Борисовича, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про часткове припинення права власності.
Позивач просить суд частково припинити право власності в порядку віндикації право власності ОСОБА_3 на частку від квартири АДРЕСА_1 , що дорівнює 1/5 частині від цілого об'єкту нерухомості, набуту ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком Олегом Борисовичем 03.09.2018 року за реєстраційним № 782, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за № 27745322 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № 1633225051101, щодо предмету відчуження 3/5 частин від квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі розпорядження органу приватизації № 72010 від 30.10.1995 року двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 62,7 кв. м та житловою площею 29,2 кв. м була передана у рівних частках наступним її мешканцям: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 та 30.10.1995 року вказаним вище особам було видане Свідоцтво про право власності на житло.
23.06.1999 року одна із співвласниць квартири АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_4 померла. Належна їй 1/5 частка від цієї квартири була успадкована її донькою ОСОБА_5 . 30.08.2018 року ОСОБА_2 отримав договір дарування, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 належні їй 2/5 частки від квартири АДРЕСА_1 .
03.09.2018 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 належні йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло та договору дарування за реєстраційним № 774 від 30.08.2018 року 3/5 частки від квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, яке було ухвалено 01 березня 2023 року по цивільній справі № 522/3312/20, визнано недійсним договір дарування від 30.08.2018, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 належні їй 2/5 частки від квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Внаслідок визнання недійсним договору дарування щодо 2/5 часток від квартири АДРЕСА_1 , ця частина вказаного об'єкту нерухомості стане спадковою масою спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 , на яку можуть претендувати два спадкоємця першої черги спадкування: 1) чоловік померлої ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1261, ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 1268 ЦК України; 2) донька померлої ОСОБА_8 , відповідно до ст. 1261, ч. 1 та ч. 5 ст. 1268 та ст. ст. 1269-1270 ЦК України, кожному з яких буде належати право на отримання у власність 1/5 частку від квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що слід припинити у віндікаційному порядку право власності відповідача ОСОБА_3 відносно 1/5 частки від квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 522/13980/24 надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Шенцевої О.П.
Ухвалою суду від 02.10.2024 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
08 листопада 2024 року з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надійшли письмові пояснення щодо позову.
06 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Відзиву чи письмових заперечень від сторони відповідача до суду не надходило.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Приморського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради судді в загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Тобто, ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи зазначене, з огляду на тривалий термін розгляду справи, яка має бути розглянута в розумні строки, а також достатність матеріалів справи для ухвалення рішення, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 72010 від 30.10.1995 року двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 62,7 кв. м та житловою площею 29,2 кв. м була передана у рівних частках наступним її мешканцям: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 .
30.10.1995 року вказаним вище особам було видане Свідоцтво про право власності на житло, зареєстроване в реєстрову книгу за № НОМЕР_1 , а право власності їх на це житло було зареєстроване в КП ОМБТІ та РОН, про що в реєстраційній книзі № 219 на стор. 127 був зроблений відповідний запис за реєстраційним № 81.
23.06.1999 року одна із співвласниць квартири АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_4 померла. Належна їй 1/5 частка від цієї квартири була успадкована її донькою ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою Одеською державною нотаріальною конторою 27 січня 2000 року за реєстровим № 1-689. Право власності на отримане у спадок майно було зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 23.02.2000 року, про що в книзі № 319пр на стор. 200 зроблений відповідний запис за № 81, внаслідок чого ОСОБА_5 стали належати 2/5 частки у квартирі АДРЕСА_1 .
30.08.2018 року ОСОБА_2 отримав договір дарування, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 належні їй 2/5 частки від квартири АДРЕСА_1 , про що був складений договір дарування за реєстровим № 774, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за № 27708113 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № 1633225051101.
03.09.2018 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 належні йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло та договору дарування за реєстраційним № 774 від 30.08.2018 року 3/5 частки від квартири АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. за реєстраційним № 782 був посвідчений договір дарування, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за № 27745322 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № 1633225051101.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, яке було ухвалено 01 березня 2023 року по цивільній справі № 522/3312/20, позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування від 30.08.2018, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 належні їй 2/5 частки від квартири АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком Олегом Борисовичем був складений правочин за реєстровим №774, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за № 27708113 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № 1633225051101, щодо предмету відчуження - 2/5 частин від квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_8 судовий збір в сумі 1737,80 грн. та 30000 грн. за надання їй під час розгляду справи професійної правничої допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради вартість експертизи в сумі 23481 грн., згідно до рахунку № 2 від 31.05.20221.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду від 22.02.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла адвокат Антонова Кристина Вячеславівна залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Орловський Богдан Михайлович задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , солідарно на користь ОСОБА_8 судових витрат на правову допомогу в розмірі 30000 грн. - скасовано, та в цій частині позовних вимог відмовлено.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що в Одеському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13.01.2020 року складено відповідний актовий запис за № 454. Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тімченко Оксаною Іванівною (свідоцтво № 6937, АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) на підставі заяви ОСОБА_2 відкрита 28.01.2020 року спадкова справа. Позивач ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст. ст. 1269 та 1270 ЦК України, прийняла спадщину, направивши 01.02.2020 року на адресу п/н ОМНО ОСОБА_9 нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини, яка була прийнята адресатом 25.02.2020 року.
Позивач вказує, що внаслідок визнання недійсним договору дарування щодо 2/5 часток від квартири АДРЕСА_1 , що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. та зареєстрований 03.09.2018 року в його реєстрі за реєстраційним № 782, ця частина вказаного об'єкту нерухомості стане спадковою масою спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5 , на яку можуть претендувати два спадкоємця першої черги спадкування: 1) чоловік померлої ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1261, ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 1268 ЦК України; 2) донька померлої ОСОБА_8 , відповідно до ст. 1261, ч. 1 та ч. 5 ст. 1268 та ст. ст. 1269-1270 ЦК України, кожному з яких буде належати право на отримання у власність 1/5 частку від квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
У зв'язку з цим, позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить припинити у віндікаційному порядку право власності відповідача ОСОБА_3 відносно 1/5 частки від квартири АДРЕСА_1 , отриманої ним на підставі договору дарування від 03.09.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. за реєстраційним № 782, предметом якого були частки від квартири АДРЕСА_1 та внести відповідні зміни до запису за № 27745322 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № 1633225051101.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України, спільна часткова власність - це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
У відповідності до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Стаття 365 ЦК України встановлює підстави для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду. Зокрема, суд може припинити право на частку за позовом інших співвласників, якщо:
частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
річ є неподільною;
спільне володіння і користування майном є неможливим;
таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд зазначає, що зазначені обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. При цьому, вирішуючи питання про припинення права на частку в спільному майні, суд має дослідити всі обставини справи та встановити наявність передбачених законом підстав, а також переконатися, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
З технічного паспорту та свідоцтва про право власності на житло від 30.10.1995 року вбачається, що спірна квартира складається з двох кімнат та приміщень загальною площею 29,2 кв.м, житловою площею 62,7 кв.м. Так, частка відповідача становить 1/5 частину квартири, яка є об'єктивно неподільною річчю. Технічна можливість виділення частки в натурі або переобладнання квартири в ізольовані житлові приміщення відсутня. Це відповідає умовам пункту 1 та 2 частини 1 статті 365 ЦК України.
Крім того, припинення права власності на 1/5 частку квартири не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
При цьому, як уже зазначалось, рішенням Приморського районного суду м. Одеси, яке було ухвалено 01 березня 2023 року по цивільній справі № 522/3312/20, визнано недійсним договір дарування від 30.08.2018, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 належні їй 2/5 частки від квартири АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком Олегом Борисовичем був складений правочин за реєстровим №774, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за № 27708113 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № 1633225051101, щодо предмету відчуження - 2/5 частин від квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з урахуванням того, що рішенням суду визнано недійсним договір дарування частки квартири, а також того, що наявні всі необхідні умови, передбачені статтею 365 ЦК України, для припинення права власності відповідача на частку у спільному майні за рішенням суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, на підставі ст.ст. 141,142 ЦПК України, враховуючи, що позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, а саме судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачів.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, суд доходить наступних висновків.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат надано квитанцію про оплату 10000 грн. ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заявлена позивачем сума в розмірі 10000 гривень не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, на переконання суду, експертизи по даній справі не призначались, свідки не допитувались, особливих суттєвих зусиль дана справа не потребувала.
Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, з огляду на тривалість розгляду справи, обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82,258-259, 263-264, 265,268, 280-289, 354 ЦПК України та ст.ст. 321, 346, 356, 365 Цивільного кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Олега Борисовича, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про часткове припинення права власності - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_3 на частку від квартири АДРЕСА_1 , що дорівнює 1/5 частині від цілого об'єкту нерухомості, набуту ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком Олегом Борисовичем 03.09.2018 року за реєстраційним № 782, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно був зроблений запис за № 27745322 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 відносно відчужуваного об'єкту нерухомості за реєстраційним № 1633225051101, щодо предмету відчуження 3/5 частин від квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1854 гривень, в рівних частинах, а саме по 927 гривень з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, в рівних частинах, а саме по 2500 гривень з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений та підписаний 16 жовтня 2025 року.
Суддя: