Справа № 522/5641/25
Провадження № 2/522/4677/25
16 вересня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
24 березня 2025 року до Приморського районного суду м.Одеси надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в якому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Позивач зазначає, що 01 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - первісний кредитор, ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102034581. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору. Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються клієнту в безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої вказані клієнтом. Згідно п.1.1 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі визначеній у п.1.2 кредитного договору, за реквізитами зазначеними в п. 2.1 кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового ставну, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (скорочена назва - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №2 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 70 975, 00 грн., з яких 17 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 52 275, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 700, 00 грн. - заборгованість за комісією. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, він не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалися нарахування жодних штрафних санкцій. Тому позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 102034581 в розмірі 70 975, 00 грн.
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року відкрито провадження по справі №522/5641/25 суддею Приморського районного суду Шенцевою О.П., встановлено спрощений порядок розгляду справи. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Приморського районного суду м. Одеси відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам, зокрема відповідачу направлено поштою рекомендованим листом 65052 0035383 4, копія позовної заяви отримана відповідачем 22 липня 2025 року згідно його розписки у справі.
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву на позов не скористувався.
В судове засідання 16 вересня 2025 року, представник позивача не з'явився, разом з позовом до суду надійшла письмова заява представника позивача Чечельницької Антоніни Олексіївни про розгляд справи за відсутності позивача, вимоги позову підтримує та просить задовольнити повністю, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи не провадити фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив. Відзив до суду не подав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Згідно з ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому, в матеріалах справи наявна особиста розписка ОСОБА_1 , в якій він вказав, що з матеріалами справи ознайомлений та копію позовної заяви отримав. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач обізнаний про наявність спору в суді.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що дійсно 01 серпня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , який має електронну пошту та номер мобільного телефону НОМЕР_1 , було укладено кредитний договір № 102034581 (а.с.5 -10).
Згідно з п.6.1 Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються клієнту в безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої вказані клієнтом. Кредит вважається наданим в день перерахування кредитодавцем грошових коштів у сумі визначеній у п.1.2 кредитного договору, за реквізитами зазначеними в п. 2.1 кредитного договору. Сума (загальний розмір) кредиту становить 17 000, 00 грн.
На підтвердження перерахування ТОВ «МІОЛАН» на картковий рахунок відповідача коштів в сумі 17 000, 00 грн. за кредитним договором № 102034581, позивач надав платіжне доручення № 69565888 від 01 серпня 2023 року, яке не містить підпису та печатки платника та відмітки банку щодо виконання операції (а.с.13).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що це доручення не є належним підтвердженням зарахування кредитних коштів на рахунок отримувача.
26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.15-19).
На виконання договору факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023, складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників №2, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників №2 кількістю 2270, при цьому визначення загальної суми заборгованості не зазначено (а.с.20).
Відповідно до Реєстру боржників №2 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102034581 у сумі 70 975, 00 грн., з яких 17 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 52 275, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 700, 00 грн. - заборгованість за комісією (а.с.22 зворот.).
Судом досліджено Відомість про щоденні нарахування та погашення, яка нібито складена ТОВ «МІОЛАН» за договором № 102034581 (а.с. 26-28). При цьому, суд звертає увагу, що зазначений розрахунок не підтверджений будь - якими первинними документами та не має підпису особи, яка склала зазначену відомість, відсутня печатка товариства.
Судом також досліджено, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 624024 серії А01 (а.с. 30), свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 28 лютого 2012 року (а.с. 31), розпорядження № 691 від 23 березня 2017 року (а.с. 32), ліцензію ТОВ «МІОЛАН» на діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (розпорядження №2843 від 10.11.2016) (а.с.33), статут ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 39 - 41).
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На виконання ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ч.1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.634, 638 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За визначенням абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Нормами ст.3Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У ч.1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Крім того, відповідно до ст.ст.512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» надані кредитний договір, договір факторингу, витяг з Реєстру боржників до договору факторингу, розрахунок заборгованості відповідача за договором.
Проте, зазначені докази жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена, а яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку проте, що банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач у позові, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості.
Розрахунки заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як передбачено ст.514ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначало, що 26 грудня 2023 року між ним та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір факторингу № 26122023, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за низкою кредитних договорів, зокрема й за Договором про споживчий кредит № 102034581 від 01 серпня 2023 року, укладеним із відповідачем.
Відповідно, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає себе новим кредитором за вказаним договором.
Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного набуття прав кредитора за зазначеними кредитними договорами. Зокрема, не доведено передачу права вимоги у спосіб, визначений договором факторингу, у тому числі не надано доказів сплати ціни вимоги, що є істотною умовою договорів факторингу.
Зокрема, платіжна інструкція в національній валюті від 28 грудня 2023 року №20643 не є належним доказом оплати за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу №26122023 від 28 листопада 2023 року в розмірі 2 038 050, 89 грн., тому що не містить підпису та печатки платника та відмітки банку щодо виконання операції (а.с.25).
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належного правонаступництва та, відповідно, наявності права вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за зазначеними кредитними договорами.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 16, 509, 512, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: