Справа №:755/19357/25
Провадження №: 2-з/755/236/25
"07" жовтня 2025 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., розглянувши заяву представника ТОВ «Агрофірма «Нива» - Александрова Сергія Олександровича про забезпечення позову до пред'явлення позову, за яким особи, які можуть отримати статус учасників справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АМВ-Девелопмент», як відповідач, ОСОБА_1 , як третя особа,
Заявник ТОВ «Агрофірма «Нива», від імені якого на підставі ордеру діє адвокат Александров Сергій Олександрович, через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову до його пред'явлення, а саме:
«1) Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна арешту на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 92,8 м2, власником якого являється ТОВ «АМВ-Девелопмент» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2420102680000).
2) заборонити усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, свідоцтво про право власності, передачі в іпотеку, довірчу власність, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інше) стосовно нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 92,8 м2, власником якого являється ТОВ «АМВ-Девелопмент» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2420102680000)».
Заява про забезпечення позову подана до подання позову до суду.
Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що 15 листопада 2005 року ТОВ «Агрофірма «Нива» уклало Інвестиційний договір № 217/F (про інвестування у житлове будівництво), із ПАТ МІК «Інтерінвестсервіс», відповідно до якого Забудовник зобов'язався своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора збудувати і здати в експлуатацію до 4 кварталу 2007 року житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 та передати у власність інвестора розміщені у ньому нежитлові приміщення секції Е, поверх 1-2, загальною площею 133,21 кв.м.
Заявник вказує, що в подальшому між ТОВ «Агрофірма «Нива» та ПАТ МІК «Інтерінвестсервіс» укладено Додаткову угоду до інвестиційного договору, згідно якої сторони дійшли згоди, що Інвестор має отримати у власність нежитлове приміщення № 641, секції «Е», загальною площею 131,3 кв.м.
Посилаючись на Акт готовності об'єкта до експлуатації, будинок було введено в експлуатацію від 05.04.2012 р. 08.01.2013 р., заявник стверджує, що між ним та ПАТ МІК «Інтерінвестсервіс» укладено Акт прийому передачі нерухомого майна та Довідку про набуття у власність об'єкта інвестування, однак з об'єктивних підстав, які заявник викладе у позовній заяві, ТОВ «Агрофірма «Нива» не мало можливості звернутись до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Водночас, як стало відомо заявнику, станом на сьогодні вказане у Інвестиційному договорі майно вже зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншими особами, більше того, воно було поділене на два окремих об'єкти нерухомості, а саме: (1) нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 92,8 м2, власником якого є ТОВ «АМВ Девелопмент» та (2) нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 32,4 м2, власником якого являється ОСОБА_1 .
Заявник стверджує, що він має на меті звернутись до суду із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння до нинішніх власників об'єктів нерухомості, та вважає, що у разі задоволення позовної заяви, виконання судового рішення може бути ускладнено у разі, якщо нерухоме майно не буде обтяжено арештом та забороною на вчинення реєстраційних дій.
На думку заявника, враховуючи предмет позовної заяви (витребування майна), з метою неможливості виконання рішення у даній справі, вказане майно може повторно бути відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі. Зокрема, враховуючи, що згідно даних ДРРП спірний об'єкт нерухомості вже неодноразово було перепродано, то станом на сьогоднішній день існує реальна загроза повторного відчуження спірного нерухомого майна іншим особам, що призведе до неможливості виконання судового рішення у цій справі та реальний захист прав позивача буде неможливим. Заявник вважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, забезпечить можливість ефективного захисту прав позивача та мінімізує ризики подальшого невиконання рішення суду.
Звертає увагу суду, що при поданні позову з вимогами про витребування майна, без застосування заходів забезпечення позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
02.10.2025 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Так, під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір у цій справі є спором про стверджувальне порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника нежитлового приміщення з боку юридичної особи, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, державної реєстрації такого права.
Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін у позовній заяві, з якою позивач має намір звернутись до суду, де статус відповідача має набутиюридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АМВ-Девелопмент», заява про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд в порядку цивільного судочинства.
У випадку, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України).
Враховуючи те, провадження у справі за заявою про забезпечення позову не підлягає відкриттю, однак ця заява подана до загального місцевого суду, суд вважає правильним відмовити у прийнятті її до розгляду та роз'яснити заявнику, що вимоги цієї заяви підлягають вирішенню господарським судом в порядку, передбаченому ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 153, 260, 353-355 ЦПК України, суд,
Відмовити у прийнятті заяви ТОВ «Агрофірма «Нива» про забезпечення позову до пред'явлення позову, за яким особи, які можуть отримати статус учасників справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АМВ-Девелопмент», як відповідач, ОСОБА_1 , як третя особа.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя І.В.Коваленко