Справа № 711/8398/25
Номер провадження 1-кп/711/545/25
13 жовтня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250310002911 від 01.09.2025, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, депутатом, учасником бойових дій не являється, не є особою з інвалідністю, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 09.12.2004 Соснівським районним суду м. Черкаси, за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців; 22.08.2007 Придніпровським районним судом м. Черкаси, за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки; 01.04.2009 Соснівським районним суду м. Черкаси, за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком 8 років; 21.11.2019 Соснівським районним суду м. Черкаси, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 8 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,
21.08.2025 близько 18 години 28 хвилин, ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену судимість за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2019, повторно, перебуваючи у приміщенні магазину «Делікат», який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 52, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений Указом Президента України за № 235/2025 з 09.05.2025 строком на 90 діб, шляхом вільного доступу, з полички, розташованої біля каси магазину «Делікат», викрав мобільний телефон, марки «Xiaomi redmi Note 11 4/128 Gb» ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , сірого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_5 , вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/12993-ТВ від 04.09.2025 становить 3 790 гривень 67 копійок, в чохлі якого зберігалась банківська картка АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , видана АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_5 , якою в подальшому у період часу 21.08.2025 з 18 години 53 хвилини по 19 годину 07 хвилин ОСОБА_4 здійснив розрахунок за товари в магазинах міста Черкаси на суму 601 гривня 50 копійок.
Після чого з викраденим майном зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4 392 гривні 17 копійок.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Також ОСОБА_4 , 21.08.2025 близько 18 години 53 хвилини, перебуваючи в приміщенні магазину «Делікат», який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 52, здійснив таємну крадіжку мобільного телефону, який належить ОСОБА_5 під чохлом якого знаходилась банківська картка № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), видана АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_5 , в подальшому маючи на меті корисливий мотив, з метою особистого збагачення, привласнив дану банківську картку, яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.п. 4.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він знає, що в Україні воєнний стан. 21.08.2025, близько 18 години 28 хвилин, він, перебуваючи у приміщенні магазину «Делікат», впевнившись, що за ним не спостерігають, взяв з полички, біля каси мобільний телефон, який належить потерпілому, в чохлі якого були банківські картки. Одною з них, він в подальшому розраховувався за товари в магазинах міста Черкаси.
Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за вчинені кримінальні правопорушення. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Потерпілому, добровільно відшкодувала завданий збиток.
Потерпілий ОСОБА_5 надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Претензій матеріального характеру не має, оскільки завдану шкоду йому відшкодовано у повному обсязі.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого потерпілого.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану та за ч.1 ст.357 КК України - привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує, відповідно до ст.12 КК України ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не притягувався до адміністративної відповідальності, характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілому завданні збитки.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, добровільно відшкодував потерпілому завданий збиток, критично оцінювала свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям, а також враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке повністю викривають його у вчинені злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачався за вчинене, що свідчить про його щире каяття.
Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаних кримінальних правопорушеннях, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях.
Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.
Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.
Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся у вчинених кримінальних праопорушеннях, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, стосовно обвинуваченого в ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 09.09.2025 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічній час. На думку суду відсутні підстави для його зміни до набрання вироком законної сили.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
В ході досудового розслідування в кримінальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.09.2025 накладено арешт, а саме на: чоловічу футболку сірого кольору, що було поміщено до сейф-пакету № PSP 3387967, що належать ОСОБА_4 ; мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 11», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , що поміщено до сейф-пакету № CRI 1256128; банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , картку «Київстар» з номером НОМЕР_5 , картку «Лафселл» НОМЕР_6 , що поміщено до сейф-пакету № CRI 1256129, що належить потерпілому ОСОБА_5 , які вилучені в ході огляду 02.09.2025 в період часу з 12 год. 00 хв. по 12 год. 20 хв.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття накладеного арешту ухвалами слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.09.2025, оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на майно, відсутні.
Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні представником потерпілого не заявлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 174, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначити йому покарання
- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, залишити ОСОБА_4 без змін до набрання законної сили вироком суду.
Скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.09.2025, а саме на: чоловічу футболку сірого кольору, яку поміщено до сейф-пакету № PSP 3387967, що належать ОСОБА_4 ; мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 11», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який поміщено до сейф-пакету № CRI 1256128; банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , картку «Київстар» з номером НОМЕР_5 , картку «Лафселл» НОМЕР_6 , які поміщено до сейф-пакету № CRI 1256129, що належить потерпілому ОСОБА_5 .
Речові докази по кримінальному провадженню:
-диск лазерної системи зчитування DVD-R, 16x, 4,7GB/120 min із відеозаписом з камери відеоспостереження, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 42, магазину «Делікат»; -диск лазерної системи зчитування DVD-R, 16x, 4,7GB/120 min із відеозаписом з камери відеоспостереження, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157, магазину «АТБ» виписку з банківської картки потерпілого ОСОБА_5 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання;
-чоловічу футболку сірого кольору, яка належить ОСОБА_4 , яку поміщена до сейф-пакету № PSP 3387967 та передано на зберігання до кімнати речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, повернути ОСОБА_4 ;
-мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 11», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , який поміщено до сейф-пакету № CRI 1256128; - банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , картка «Київстар» з номером НОМЕР_5 , картку «Лафселл» НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_5 , поміщено до сейф-пакету № CRI 1256129 та передано на зберігання до кімнати речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, повернути власнику ОСОБА_5 ;
-коробку від мобільного телефону із документами, яку передано під відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ., залишити ОСОБА_5 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1