Справа № 362/6462/25
Провадження 2-з/362/19/25
"12" вересня 2025 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представника, законного представника неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - адвоката Балійчук Людмили Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом законного представника неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевська Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Люзняк Світлана Василівна, про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,
Представник, законного представника неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - адвокат Балійчук Л.І. звернулася до суду з позовом, в якому просить 1. внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2019 року за номером № 5-177, виданого на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. на спадкове майно, зазначивши, що спадкоємцями майна ОСОБА_6 , 1977 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: - її мати ОСОБА_4 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; 2 - її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; - її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 . 2. внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2019 року за номером № 5-178, виданого на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. на спадкове майно, зазначивши, що спадкоємцями майна ОСОБА_6 , 1977 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: - її мати ОСОБА_4 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини садового будинку, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , - її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини садового будинку, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , - її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини садового будинку, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.2019 року за номером № 5-179, виданого на ім'я ОСОБА_4 державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. на спадкове майно, зазначивши, що спадкоємцями майна ОСОБА_6 , 1977 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: - її мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: Київська обл., Фастівський район, смт Глеваха, «Радуга» садове товариство, - її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в 1/3 (одній третій) частці у спадковому майні - частини земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Скасувати рішення державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевської Н.В. про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 46042849 від 20.03.2019 р.) за ОСОБА_4 2/3 частини від квартири, загальною площею 49,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1374732080000). 5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири, загальною площею 49,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1374732080000); 6. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку квартири, загальною площею 49,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1374732080000); 7. Витребувати на користь ОСОБА_1 із володіння ОСОБА_5 1/6 частку садового будинку, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та 1/6 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Витребувати на користь ОСОБА_2 із володіння ОСОБА_5 1/6 частку садового будинку, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та 1/6 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
Разом із позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на квартиру, загальною площею 49,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1374732080000) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна; накласти арешт на садовий будинок, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1619357632214) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна; накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0505 га, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1375681232214) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна..
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини були малолітніми особами, та є такими, що прийняли спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_6 . Будь-яких заяв про відмову від прийняття спадщини ні Позивачі, ні законний представник, не подавали. А тому Позивачі мають право на отримання по 1/3 частці спадкового майна після померлої матері. Мати померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , не мала права на спадкування всього майна після смерті ОСОБА_6 , а мала права на спадкування лише на 1/3 частину спадкового майна. А тому, Позивачі подали до суду позов про внесення змін до виданих свідоцтв. Крім того, Позивачі просять визнати право власності за кожним із них по 1/6 частці на квартиру та витребувати майно від добросовісного набувача в розмірі по 1/6 будинку та земельної ділянки. Враховуючи те, що Відповідач ОСОБА_4 навмисно повідомила нотаріуса про відсутність у померлої дітей, щоб оформити на себе спадщину, після оформлення спадщини незаконно продала земельну ділянку та будинок, а тому Позивачі впевнені, що вона буде вживати заходів для відчуження квартири. Спір між сторонами виник з приводу отримання Відповідачем ОСОБА_4 у власність у порядку спадкування за законом квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796 та будинку на цій землі за адресою: АДРЕСА_2 , при наявності неповнолітніх дітей, які прийняли спадщину, тільки не оформили свідоцтва про право на спадщину, та вибуття поза волею власників (Позивачів) частини квартири, будинку та земельної ділянки. Вид забезпечення позову у виді накладення арешту на спірні квартиру, будинок та земельну ділянку передбачений нормами чинного законодавства (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України) та є доцільним в рамках цієї справи й співмірним із заявленими вимогами, оскільки у даній справі оспорюється право власності Відповідачки ОСОБА_4 на квартиру та Відповідачки ОСОБА_5 на будинок та земельну ділянку й відповідно існують ризики того, що у разі невжиття заявлених Позивачами заходів забезпечення позову, Відповідачі можуть розпорядитися спірним майном, у тому числі відчужити, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а отже істотного ускладнення ефективного захисту порушених прав Позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду. У такому випадку вжиття заявленого Позивачами заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища спірних квартири, житлового будинку та земельної ділянки до завершення розгляду справи. Водночас слід зазначити, що обраний Позивачами вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідачів, оскільки нерухоме майно фактично перебуває у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Позивачі просять суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки відсутні підстави для його застосування, так як забезпеченням позову Відповідачам не спричиняться жодні збитки та Позивачі, не відповідають критеріям, передбаченим пунктами 1 та 2 ч.3 ст. 154 ЦПК України.
В силу вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви здійснено без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно з частиною 2статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно вимог ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та найкращим забезпеченням інтересів дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом порядку захисту прав неповнолітніх дітей щодо спадкового нерухомого майна.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).
Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачами права приватної власності на майно, яке знаходиться у їх власності, формально наділяє їх передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо спірного нерухомого майна, отже можливість відповідачів в будь-який момент відчужити спірне нерухоме майно є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.
Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб.
Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.
Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, загальною площею 49,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1374732080000) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна; на садовий будинок, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1619357632214) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна; на земельну ділянку, площею 0,0505 га, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1375681232214) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна, до вирішення справи по суті є співмірними, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову не обмежить права володіння і користування майном, а лише тимчасово обмежить права щодо розпорядження ним, в той час як вжиття такого заходу забезпечить можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову не обмежить права володіння і користування майном, а лише тимчасово обмежить права щодо розпорядження ним, в той час як вжиття такого заходу забезпечить можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладенням арешту та заборона може завдати збитків відповідачам, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 76-78, 149-159, 247, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву представника, законного представника неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - адвоката Балійчук Людмили Іванівни про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 49,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1374732080000) із забороною суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна;
Накласти арешт на садовий будинок, загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1619357632214) ) із забороною суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна;
Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0505 га, кадастровий номер 3221455300:01:007:1796, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1375681232214) із забороною суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна.
Позивачі: законний представник неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .
Третя особа: Державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевська Наталія Вікторівна, 03087, м. Київ, вул. Волинська, 6.
Третя особа: Приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Люзняк Світлана Василівна, 08153, Фастівський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 25, пр.37.
Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.
Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення рішення до виконання - протягом трьох років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Г.М.Лебідь-Гавенко