Справа № 283/2658/25
Провадження №1-кс/283/533/2025
16 жовтня 2025 року м. Малин
Слідчий суддя Малинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025060510000290,-
встановив:
Слідчий відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області подав до слідчого судді клопотання, погоджене з прокурором Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури, в якому просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у зв?язку з його підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Крім того, вказане кримінальне правопорушення відноситься до сфери недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, а також ОСОБА_5 вчинено умисно, в умовах воєнного стану.
Згідно п. 9 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 на утриманні дітей не має, інвалідом не являється, неодружений, зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто на віддаленій відстані від місця проведення досудового розслідування, та задля об'єктивного розслідування кримінального провадження в розумні строки, та врахування обставин вчиненого злочину, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України сторона обвинувачення має підстави вважати, що ОСОБА_5 з метою уникнення від покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Це обґрунтовується тим, що останній, усвідомлюючи невідворотність покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 7 років, ніде на працює, має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватись на території України.
Також, на підставі п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України у сторони обвинувачення наявні вагомі підстави вважати, що підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме змушувати їх відмовитись від дачі показань чи змінити їх, оскільки вони ще не надавали показання безпосередньо суду, а тому перебуваючи на волі підозрюваний зможе здійснити на них вплив з метою схиляння до зміни наданих на даний час показів щодо участі та ролі його у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, на підставі п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України у сторони обвинувачення наявні вагомі підстави вважати, що підозрюваний може продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Також, необхідно зазначити, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України може бути вчинено тільки з прямим умислом. Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.
Вказані обставини свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_5 особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі не будуть нею дотримані та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою. З цих підстав більш м?які запобіжні заходи не забезпечать реальної можливості запобігти ризикам визначеним ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з вищевказаних підстав.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечили по суті клопотання.
Захисник пояснила, що підозрюваний працює, має постійне місце проживання та позитивну характеристику. Його стан здоров?я не дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. У зв?язку з цим відсутні ризики його ухилення від явки до органу досудового розслідування та суду. За таких обставин вважає за доцільне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Поряд з цим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд погоджується з існуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення. Подальше встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та наявності вини в ньому буде здійснюватися в ході досудового розслідування та можливого судового розгляду.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий та прокурор просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із зазначенням, що жодний з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.
Проте, слідчий суддя не погоджується із таким висновком, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 29 Конституції України та ст.ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу і особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід враховувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки останнього.
Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Крім того, при судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість ризику передбаченого п. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Доказів наявності інших ризиків слідчим та прокурором не надано. Разом з цим слідчим та прокурором не зазначено достатніх обґрунтувань неможливості запобігання вищевказаному ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного.
Частиною 2 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Тому, оцінивши надані суду докази у своїй сукупності, слідчий суддя вважає, що немає жодних підстав стверджувати, що підозрюваний буде намагатись знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчиняти інші кримінальні правопорушення; намагатися незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні або ж будь-яким іншим чином буде перешкоджати досудовому розслідуванню, оскільки підозрюваний має постійне місце роботи та місце проживання, а також має позитивну характеристику. До того ж він потребує лікування внаслідок діагностованої у нього бронхіальної астми, вад зору та хвороби серця.
У справі Європейського суду з прав людини «Алєксандер Макаров проти росії» від 12 березня 2009 року зазначено: «Суд зобов'язаний проаналізувати особисті обставини заявника докладніше та навести на користь тримання його під вартою конкретні підстави, підкріплені доказами».
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя вважає, що зазначені слідчим в клопотанні доводи не дають підстави вважати, що належну поведінку підозрюваного неможливо забезпечити шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи вищевикладене та висновок Європейського суду з прав людини по справі «Бойченко проти Молдови» від 11 липня 2006 року про те, що «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою», слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час до ОСОБА_5 достатньо застосувати запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням досліджених обставин розмір застави визначається у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 гривень.
Одночасно суд зобов'язує підозрюваного у разі внесення застави:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 181, 182, 183, 184, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 гривень.
Покласти на ОСОБА_5 у разі внесення застави обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатись з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи.
Роз'яснити підозрюваному, що не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави він зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1