Справа № 464/5594/25
пр.№ 2-а/464/74/25
15.10.2025 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Жили В.С.,
за участі секретарів судового засідання - Харук У.О., Рейман В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.08.2025 серії ЕНА № 5389545, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 04.08.2025 о 09:26:37 у м. Львові його було зупинено екіпажем патрульної поліції. Поліцейський одразу після зупинки не представився, не пред'явив службове посвідчення та не повідомив про ведення відеофіксації, що є порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію». Окрім того, відеореєстратор (нагрудна бодікамера) був закріплений на поясі, що унеможливлює належну відеофіксацію подій. Вважає, що у справі відсутні належні докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а дії поліцейського містять процесуальні порушення, відтак оскаржувана постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у вказаній адміністративній справі визначено суддю Жилу В.С.
Ухвалою судді від 05.09.2025 означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.09.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Департаменту патрульної поліції, у якому представник Решетняк О.А. вказала, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача стало порушення останнім Правил дорожнього руху, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначила, що інспектори Управління патрульної поліції у Львівській області чітко спостерігали факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадові особи єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані були відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом винесення оскаржуваної постанови. Звертає увагу суду на те, що позивач не заперечує факту керування транспортним засобом 04.08.2025, а також порушення вимог дорожнього знаку 4.1 у м. Львові по вул. Б. Грінченка. Окрім цього, з відеозаписів з бодікамери інспектора встановлено, що він представився, пояснив позивачу суть порушення та під час розгляду справи зачитав ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (09 год. 29 хв. 27 сек.), а тому на основі зібраних доказів та доведення вини позивача, прийняв рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Також зазначила, що поліцейський пред'являє службове посвідчення на вимогу, однак така вимогу озвучена не була. Таким чином, вважає, що дії інспектора були правомірними, обґрунтованими та спрямованими на виконання покладених на нього законом обов'язків щодо забезпечення дотримання правил дорожнього руху. У діях позивача є склад адміністративного правопорушення, а тому дана постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Ухвалою суду від 15.09.2025 залучено Департамент патрульної поліції до участі у справі як співвідповідача. Ухвалу мотивовано тим, що територіальні підрозділи Департаменту патрульної поліції, зокрема Управління патрульної поліції у Львівській області, не мають статусу юридичної особи та є територіальними (відокремленими) підрозділами ДПП. Оскільки посадова особа (інспектор Вовк А.М.) при винесенні постанови діяла від імені Департаменту патрульної поліції, з метою дотримання вимог процесуального законодавства та прийняття законного та справедливого рішення, з огляду на відсутність згоди позивача на здійснення заміни відповідача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для залучення до участі в справі як співвідповідача Департаменту патрульної поліції.
У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив суд такий задовольнити. Додатково у заяві пояснив, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відтак постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, у поданому до суду відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції Решетняк О.А. просила відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю такого та розглянути справу без участі сторони відповідача.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.08.2025 серії ЕНА №5389545, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до такої постанови, ОСОБА_1 04.08.2025 о 09:26 год. керуючи транспортним засобом «FIAT DUCATO», н.з. НОМЕР_1 , на вул. Б. Грінченка, 188 А у м. Львові, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», та здійснив поворот ліворуч, тим самим порушив п. 8.4 «г» Правил дорожнього руху України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).
Підпунктом «г» пункту 8.4. Правил дорожнього руху встановлено наказові знаки, які показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності(ст. 245 КУпАП).
За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а висловлено правову позицію, згідно з якою, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З дослідженого судом відеозапису, поданого відповідачем ДПП разом із відзивом на позовну заяву, не можливо достовірно встановити, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, оскільки на ньому відсутній факт не виконання водієм транспортного засобу «FIAT DUCATO», н.з. НОМЕР_1 , вимог дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», як і те, що він здійснив поворот ліворуч, чим порушив підпункт «г» пункту 8.4 Правил дорожнього руху «Порушення вимог наказових знаків». Зокрема, такий відеозапис розпочинається із розмови поліцейського із позивачем, який знаходиться у нерухомому транспортному засобі, таким не зафіксовано допущення означеного порушення Правил дорожнього руху, а відповідно не підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Будь-яких інших доказів, котрі мають значення для правильного вирішення цієї справи та які б відповідали критеріям їх належності й допустимості, як і матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 в цілому, для їх безпосереднього дослідження, відповідачами не надано, а судом не здобуто.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачами, зокрема Департаментом патрульної поліції, не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які б безпосередньо дозволяли суду впевнитись, що мало місце порушення вимог підпункту «г» пункту 8.4. Правил дорожнього руху, таякими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, означене є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі з підстав визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Інші доводи сторін не впливають на таке вирішення справи, а відомості та докази, які б спростували даний висновок суду та доводили протилежне, відсутні.
Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 9, 72 - 77, 139, 139, 134, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови, - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.08.2025 серії ЕНА № 5389545, - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оск аржено згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 272 КАС України.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄРДПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Володимир ЖИЛА