Справа № 308/9354/25
15 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Світлик О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Заяць А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 13.10.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №933979102 на суму 8000 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, а також у подальшому до цього договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №259 від 21.11.2023, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.
19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01.
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №2 від 19.12.2024 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36621,60 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників №б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, а також доданою до позовної заяви платіжною інструкцією.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 36621,60 грн, яка складається з: 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28621,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 29.05.2025- 05.06.2025.
На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №933979102 від 13.10.2023 у розмірі 36621,60 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі, при цьому додатки до позовної заяви зберігати лише в електронній формі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просить суд проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Позивачем надано докази про надсилання відповідачу позовної заяви разом з додатками до неї.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки про виклик в суд рекомендованими поштовими відправленнями (листи повернулися з відмітками довідками поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» (штрихкодовий ідентифікатор 0610266214815), «відсутній адресат» (штрихкодовий ідентифікатор 0610273193629). Відзив на позов відповідачем не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.10.2023 на підставі заявки ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 13.10.2023, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №933979102, відповідно до умов якого за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила) (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 8000 грн 13.10.2023 (що є датою надання кредиту) (п. 2.3 договору).
Другий та решта траншів з договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим договором (п. 2.4 договору).
Згідно з п. 2.5 договору загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.
Відповідно до п. 2.6 договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит).
Умовами п. 7.1 - 7.3 договору визначено, що рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 18.10.2023, а саме протягом 5 (п'ять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. В обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 12.11.2028.
Згідно з п. 8.1 - 8.4 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче. Протягом дисконтного періоду кредитування зобов'язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 18.10.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 229,95 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,63 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка); у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 18.10.2023 проценти нараховуються за ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процента ставка). Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 8.8 договору для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3 договору, за перші 5 (п'ять) днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 8252 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 252 грн та суму кредиту у розмірі 8000 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно з методикою Національного банку України, складе 862,17% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 103,15% від суми першого траншу.
Згідно з п. 8.9 договору викладені в п. 8.8 договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення за умови дострокового повного чи часткового погашення кредиту, або у сторону збільшення за умови отримання додаткових траншів за договором, оформлення пролонгацій за договором та у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду.
За умовами пп. 9.2.2.1, 9.2.2.2 п. 9.2.2 договору позичальник зобов'язаний: здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору, у строки, передбачені договором; у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також неустойку та інші нарахування (за наявності), передбачені умовами цього договору.
Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №93379102 від 13.10.2023, у якому визначені основні умови кредитування.
Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується, що договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором HVNJ-7562 13.10.2023.
Факт перерахування відповідачу коштів згідно з договором №93379102 від 13.10.2023 у розмірі 8000 грн підтверджується платіжним дорученням №709bad56-48ee-41f9-bdb0-51d5a1ec5dd7 від 13.10.2023.
Разом з тим, АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) на виконання ухвали суду про витребування доказів від 25.08.2025 у справі №308/9354/25 надано інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зарахований платіж у сумі 8000 грн за період з 13.10.2023 по 18.10.2023. Номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Повний номер рахунку маска картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - НОМЕР_5 .
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За умовами договору №93379102 від 13.10.2023 невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 14.1 договору).
Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі №243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01.
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №2 від 19.12.2024 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників від 29.05.2025 до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36621,60 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28621,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Перехід прав вимог за кредитним договором, який зазначений у реєстрі боржників від 29.05.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, а також доданою до позовної заяви платіжною інструкцією.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором №93379102 від 13.10.2023 належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 36621,60 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28621,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
На підтвердження розміру заборгованості до позовної заяви додано виписку з особового рахунку відповідача за кредитним договором №93379102 від 13.10.2023.
Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Частиною другою статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, у добровільному порядку не повернув отримані грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131св19).
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Тараненком А.І. до матеріалів справи долучено: договір правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; додаткову угоду №25770847617 від 30.05.2025 до договору правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; акту прийому-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги згідно з договором правничої допомоги.
Витрати на професійну правничу допомогу складаються з наступного: вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000 грн; складання позовної заяви: 2 год. - 5000 грн; підготовка адвокатського запиту: 1 год. - 500 грн; підготовка та подача клопотань: 1 год. - 500 грн.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження №61-22131св19) судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн долучалися позивачем до позовної заяви та направлялися відповідачу. Однак жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 26.06.2024 №20480 про оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №933979102 від 13.10.2023 у розмірі 36621 (тридцять шість тисяч шістсот двадцять одна) гривня 60 копійок, з яких: 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28621,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 15 жовтня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик