Справа № 243/4308/25
Провадження № 2/243/1229/2025
16 жовтня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Агеєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондаренко Дмитро Валерійович до Слов'янської міської військова адміністрація Краматорського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бондаренка Д.В. звернулася до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 .
Після смерті чоловіка, вона отримала спадщину за заповітом та 06 грудня 2024 року Другою слов'янською нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом по спадковій справі 114/2024, зареєстрованого в реєстрі за № 871 на житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
21.03.2025 року вона звернулась до Другої слов'янської нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину згідно з заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Панченко А.В 31.01.2020 року за реєстром № 408 на земельну ділянку з кадастровим номером 1414100000:01:015:0968, розташовану в АДРЕСА_1 призначену для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,0558 га після смерті її чоловіка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, оскільки нею не надано документ, який встановлює право власності на вищенаведену земельну ділянку, зареєстрований належним чином.
Просить суд, визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку, кадастровий номер 1414100000:01:015:0968, розташовану в АДРЕСА_1 призначену для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,0558 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бондаренко Д.В., у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Адвокат Бондаренко Д.В. до суду надав Заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та участі позивача, та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача - керівник Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області Лях В.М., до суду надав заяву, в якій він просить суд розглянути справу у відсутності їх представника. Рішення просив ухвалити на розсуд суду у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.
В судовому засіданні встановлено, та підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2024 року №НВ-0501021822024, що земельній ділянці, загальною площею 0.0558 га, розташованій за адресою АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 1414100000:01:015:0968, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власниками земельної ділянки зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Слов'янської міської ради 16.08.2000 351/4, державний акт від 18.02.2001 ІІІ-ДН 069775.
11.12.2007 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали Договір дарування, яким подарували ОСОБА_2 частки земельної ділянки, загальною площею 0.0558 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1414100000:01:015:0968, цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Даний Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області, Бочком В.А. 11.12.2007, зареєстровано в реєстрі за №3043.
Таким чином, ОСОБА_2 належить ціла частка земельної ділянки, загальною площею 0.0558 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1414100000:01:015:0968, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
31 січня 2020 року, ОСОБА_2 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Панченко А.В., та зареєстровано в реєстрі за № 408 від 31 січня 2020 року, яким зробив розпорядження, що на випадок своєї смерті, він заповідає все майно його дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зі Свідоцтва про смерть від 12.10.2023 року серія НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 , Другою слов'янською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу за №114/2024 та 06 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за № 871.
21.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Другої слов'янської нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину за заповітом, на земельну ділянку, кадастровий номер 1414100000:01:015:0968, розташовану в АДРЕСА_1 призначену для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,0558 га після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкоємицею не надано документ, який встановлює право власності на земельну ділянку спадкодавця.
Згідно до п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена державним нотаріусом Другої слов'янської державної нотаріальної контори Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Грецькою Т.П., за заявою ОСОБА_1 , спадкова справа №114/2024.
Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивач не може отримати право власності на земельну ділянку, площею 0.0869 га, кадастровий номер 1414100000:01:015:0968, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Вказане також підтверджене і роз'ясненнями, наданими у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (а.с.1299 ЦК України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.
Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.
Умови для отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Так, в судовому засіданні, на підставі зібраних судом доказів, встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом у передбачений законом строк, отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок, однак її право на спадщину на земельну ділянку не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.
Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку у нотаріальній конторі у позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 25, 328, 1216, 1222, 1225, 1268, 1296, 1297 Цивільного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», ч. 4 ст. 3, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондаренко Дмитро Валерійович до Слов'янської міської військова адміністрація Краматорського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку кадастровий номер 1414100000:01:015:0968, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0558 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області О.В. Агеєва.