справа № 991/8093/25
провадження № 11-сс/991/599/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
прокурора ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 03.09.2025 р., -
08.09.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду захисником подано доповнення до апеляційної скарги.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 06.02.2025 р. в частині інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вказаній частині, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущену ним неповноту судового розгляду. Зазначає, що за версією сторони обвинувачення група осіб у складі злочинної організації, в тому числі ОСОБА_9 , створювала штучні перешкоди для продовження договору оренди землі ПП «Колібріс», організувала спробу демонтажу об'єктів підприємства та мала намір неправовими методами змусити підприємство припинити свою діяльність на спірній земельній ділянці, щоб у подальшому заволодіти нею для власних проектів. Ці дії кваліфіковано як замах на протидію законній господарській діяльності ПП «Колібріс», поєднаний із погрозами і вчинений організованою групою, а ОСОБА_9 інкримінується роль пособника у цьому епізоді. Водночас, діяльність ПП «Колібріс» як землекористувача земельної ділянки була незаконною і саме це спричинило припинення його права на оренду ділянки, що не залежало від дій підозрюваних. Підприємство систематично допускало порушення, здійснювало самочинне будівництво будівель без належних дозволів, а також самовільно розміщувало на земельній ділянці тимчасові споруди без оформлення дозвільної документації. Факти порушень з боку ПП «Колібріс» підтверджено судовими рішеннями. Крім того, інспекторами КП «Київблагоустрій» видано припис щодо незаконно встановлених тимчасових споруд ПП «Колібріс», який підприємство оскаржило до суду, але рішенням від 30.11.2018 р. суд відмовив у задоволенні позову, констатувавши відсутність у ПП «Колібріс» належних дозвільних документів та порушення з його боку правил благоустрою міста. Після чого ПП «Колібріс» звернулося до суду з позовом про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною. Втім, через встановлені з боку ПП «Колібріс» порушення рішенням суду від 02.04.2025 р. у задоволенні позову йому відмовлено, натомість, відмову Київради продовжити договір оренди визнано правомірною. Відтак, договір оренди земельної ділянки з ПП «Колібріс» не було продовжено саме через порушення, допущені останнім, а не через дії підозрюваних. З огляду на ці порушення, відмова у поновленні договору була єдиним законним рішенням Департаменту земельних ресурсів Київради. Відтак, повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 06.02.2025 р. в частині злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Наголосив на відсутності події інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206 КК України
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали позицію захисника ОСОБА_6 та просили задовольнити його апеляційну скаргу.
Підозрюваний ОСОБА_9 підтримав позицію своїх захисників.
Прокурор ОСОБА_10 проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування судового рішення. Наголосив, що сторона обвинувачення при повідомленні ОСОБА_9 про підозру виходила з матеріалів НСРД, якими зафіксовано намір останнього на перешкоджання господарській діяльності ПП «Колібріс». Так, зі змісту розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_11 вбачається, що законність чи незаконність господарської діяльності ПП «Колібріс» їх не цікавила, на відміну від земельної ділянки і отримання прав на неї таким чином, щоб ПП «Колібріс» таких прав позбавилось. Враховуючи, що у даному випадку йдеться про замах на вчинення злочину, у повідомленні про підозру не йдеться про конкретно висловлену підозрюваним погрозу, а лише про вчинення дій з метою обмежити законну діяльність ПП «Колібріс» шляхом знищення чи пошкодження майна. Наразі досудове розслідування триває і за його результатами діям ОСОБА_9 буде надано остаточну правову оцінку.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 06.02.2025 року ОСОБА_9 , серед іншого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, а саме у пособництві у незакінченому замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому чисті службовою особою з використанням службового становища.
Оцінивши докази сторони обвинувачення та захисту у сукупності з доводами скарги та запереченнями учасників провадження, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_9 , виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Водночас, слідчий суддя відхилив доводи захисту про недостатність доказів, зазначених у повідомленні про підозру, як підставу для його скасування, з посиланням на те, що захисник висуває до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисників та підозрюваного, заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз'ясненням її прав та обов'язків.
Відтак, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
У своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, надавати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, крім випадку їх очевидної недопустимості. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про ймовірну причетність особи до інкримінованого злочину та виключає протилежний висновок на даному етапі розслідування.
За змістом оскаржуваного повідомлення про підозру, ОСОБА_12 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_13 , депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_9 , депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14 , перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15 , заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16 , а також ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв'язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки для обслуговування споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування незначних об'єктів нерухомості виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_12 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації. Відтак, у період 2023-2024 р.р. злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_12 вчинено низку злочинів, а також замах на протидію законній господарській діяльності ПП «Колібріс» та шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, які були припинені внаслідок викриття діяльності злочинної організації правоохоронним органом.
При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_9 , будучи депутатом Київради та головою постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин, використовував своє службове становище для сприяння передачі земельних ділянок у власність або користування особам, підконтрольним злочинній організації. Також, ОСОБА_9 брав участь у створенні для зацікавлених осіб штучних перешкод в отриманні земельних ділянок, зокрема шляхом включення або виключення проектів рішень КМР з порядку денного засідань земельної комісії, а також внесення до цих проектів правок і рекомендацій. Крім того, учасники злочинної організації, зокрема ОСОБА_9 , створювали штучні перешкоди для продовження договору оренди землі з ПП «Колібріс», організували спробу демонтажу об?єктів підприємства та мали намір неправовими методами змусити підприємство припинити свою діяльність на спірній ділянці, щоб заволодіти нею для власних проектів. Ці дії кваліфіковано як замах на протидію господарській діяльності ПП «Колібріс», поєднаний із погрозами і вчинений організованою групою, тобто за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 206 КК України, а ОСОБА_9 у цьому епізоді інкримінується роль пособника за ч. 5 ст. 27 КК України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, предметом розгляду слідчим суддею була скарга захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_9 в частині інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, тобто у вчиненні пособництва у незакінченому замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому чисті службовою особою з використанням службового становища.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру в цій частині та дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, слідчий суддя дійшов висновку про їх достатність, аби стверджувати про причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого злочину.
З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_9 та її обґрунтованість в частині інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, а в оскаржуваній ухвалі на обґрунтування цього висновку розкрито зміст відповідних доказів.
Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_9 , серед іншого, міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного злочину.
Так, нормативно-правовими актами КМР визначені повноваження та порядок дій депутатів КМР, службових осіб КМР та окремих структурних підрозділів виконавчого органу КМР (КМДА) у різних сферах місцевого самоврядування. Зокрема, положеннями Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності № 241/2463 від 20.04.2017 р. визначено алгоритм поновлення договору оренди земельної ділянки, який передбачає подання орендарем до приймальні КМР із земельних питань листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, направлення листа-повідомлення на розгляд до Департаменту земельних ресурсів та підготовку Департаментом проекту рішення КМР про поновлення договору оренди або про відмову у поновленні договору. Пунктами 9.1-9.5 Порядку передбачено, що до матеріалів кадастрової справи при поновленні договору оренди землі Департамент земельних ресурсів долучає акт обстеження земельної ділянки, у якому зазначається інформація про використання ділянки за цільовим призначенням, проведення будівельних робіт тощо (т. 3 а.с. 26-28).
Крім того, у п.п. 9.11.-9.14 Порядку передбачено поновлення договорів оренди земельних ділянок, строк дії яких скінчився, на той самий строк без прийняття рішення КМР. Такий порядок поновлення договору оренди застосовується у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства.
Розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття рішення здійснюється постійною комісією КМР з питань містобудування, архітектури та землекористування на підставі поданих Департаментом документів та висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії через секретаріат КМР разом з кадастровою справою. Якщо постійна комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то голова та секретар комісії підписують висновок, який разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди. Якщо постійна комісія не погоджується з поновленням договору оренди без прийняття рішення КМР, то надає витяг з протоколу засідання, який разом із кадастровою справою повертається до Департаменту земельних ресурсів для підготовки проекту рішення КМР про поновлення договору оренди ділянки або проекту рішення про відмову у поновленні.
Втім, згідно матеріалів провадження, учасники злочинної організації не дотримувались вимог вказаного Порядку під час розгляду листа-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди земельної ділянки, маючи на меті, за твердженням органу досудового розслідування, не допустити підготовку Департаментом земельних ресурсів проекту рішення КМР про поновлення договору оренди, оскільки мали намір використати вказану земельну ділянку для здійснення господарської діяльності підконтрольними особами. При цьому, учасники організації розраховували, що створення ними перешкод у поновленні договору оренди земельних ділянок та демонстрація намірів по демонтажу розташованих на них будівель спонукає представників ПП «Колібріс» домовлятися з учасниками злочинної організації про подальші умови здійснення господарської діяльності на цих земельних ділянках.
У повідомленні про підозру ОСОБА_9 фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, охоплюють період 2024 року, протягом якого Департамент земельних ресурсів не вчиняв дій і не приймав визначених Порядком рішень за результатами розгляду листа-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди земельних ділянок, у тому числі внаслідок дій ОСОБА_9 .
При цьому, зі змісту зафіксованих у цей період розмов вбачається, що учасники злочинної організації, у тому числі ОСОБА_9 , обговорювали створення перешкод у продовженні ПП «Колібріс» договору оренди земельних ділянок.
Зокрема, 21.03.2024 року на розгляд до Департаменту земельних ресурсів надійшов лист-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди двох земельних ділянок на транспортній розв'язці АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 14-15).
15.05.2024 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, що перебували в оренді ПП «Колібріс», та за його результатами в акті обстеження не зазначено про виявлені порушення у користуванні ділянками та не наведено обставин, які б перешкоджали поновленню договорів оренди (т. 3 а.с. 71-73).
Вказані дії відповідали п. 9.5. Порядку алгоритму при поновленні договору оренди земельної ділянки, який передбачав подальшу підготовку Департаментом земельних ресурсів проекту рішення КМР про поновлення договору оренди землі та його направлення до КМР.
Втім, Департамент земельних ресурсів за результатами розгляду листа-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди ділянок не направив до проектів рішень КМР.
Натомість, 19.06.2024 року ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про наближення завершення строку договору оренди ПП «Колібіріс» земельних ділянок (мова оригіналу): «По «КОЛИБРИСу» ждём окончания договора аренды. Он уже в июле будет закончен. Вот там, конечно, локация. Единственное, в Департаменте не возникло вопросов к имуществу, как оно там появилось». Відтак, не пізніше 19.06.2024 року ОСОБА_9 стало відомо про проведену Департаментом земельних ресурсів перевірку стану використання ПП «Колібіріс» земельних ділянок та відсутність виявлених порушень.
У подальшому, 26.06.2024 року Департамент земельних ресурсів, за наявності акту обстеження земельних ділянок від 15.05.2024 р. та відсутності виявлених порушень у користуванні ПП «Колібріс» земельними ділянками, звернувся до Департаменту територіального контролю м. Києва з проханням провести перевірку належності до тимчасових споруд розміщених на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з чим 23.07.2024 року посадові особи Департаменту внесли приписи на адресу ПП «Колібріс» про відновлення останнім благоустрою шляхом проведення демонтажу тимчасових споруд (т. 3 а.с. 17, 19).
Втім, 24.07.2024 року ПП «Колібріс» надало Департаменту територіального контролю документацію про державну реєстрацію права власності на розміщені на земельних ділянках об'єкти нерухомості, після чого 31.07.2024 року Департамент територіального контролю м. Києва повідомив Департамент земельних ресурсів про надання ПП «Колібіріс» відповідних документів та завершення перевірки (т. 3 а.с. 18-19).
За результатами перевірок не виявлено порушень вимог законодавства, які б з 31.07.2024 року перешкоджали Департаменту земельних ресурсів вчинити одну з дій, передбачених Порядком: направити на розгляд КМР проект рішення про поновлення ПП «Колібріс» договору оренди земельних ділянок або проект рішення про відмову у поновленні такого договору.
Додатково про комерційний інтерес учасників злочинної організації, у тому числі ОСОБА_9 , до земельних ділянок, на яких здійснює господарську діяльність ПП «Колібріс», свідчить те, що 15.03.2023 року ОСОБА_16 надіслав зі своєї електронної пошти на електронну пошту ОСОБА_11 файл з назвою: «Довідка перетин АДРЕСА_1 ». При цьому, 12.04.2023 року за ОСОБА_19 зареєстровано право власності на громадські нежитлові будівлі площею 42,6 кв.м. та 40,6 кв.м. на АДРЕСА_1 , які розташовані на ділянках, що межують із земельними ділянками ПП «Колібріс». 13.04.2023 року помічник депутата КМР ОСОБА_9 - ОСОБА_21 помістив до розділу «Нотатки» свого мобільного телефону перелік земельних ділянок, серед яких вказана земельна ділянка площею 0,4972 га на АДРЕСА_2 . У подальшому, 28.05.2023 року чоловік сестри дружини ОСОБА_9 - ОСОБА_22 створив файл «Перелік ділянок.docx», до якого у розділ «Перспективні» включено наступні дані: «ринок «Колібріс», у т.ч. АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .» У червні 2023 року ОСОБА_19 продав згадані вище нежитлові будівлі ТОВ «КОЛІБРІК», яке представляв директор товариства ОСОБА_23 . При цьому, у квітні 2023 року ОСОБА_16 надіслав ОСОБА_23 повідомлення з витратами за реєстрацію об'єктів на АДРЕСА_1 , а 04.02.2025 року ОСОБА_23 надіслав ОСОБА_16 зведену таблицю з переліком об'єктів, зокрема на АДРЕСА_1 , та розподілом витрат між «САВ» та «М» по кожному об'єкту (т. 3 а.с. 41-48).
Вищенаведене пов'язує ОСОБА_9 із досліджуваними обставинами, оскільки він ймовірно діяв спільно з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення розслідується у даному провадженні, зокрема, намагався сприяти протидії господарській діяльності ПП «Колібріс» для передачі підконтрольним злочинній організації особам земельної ділянки, яка перебувала у користуванні вказаного підприємства.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи захисника про відсутність доказів причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України. Натомість, відповідні доводи захисту щодо допущення ПП «Колібріс» порушень права на оренду ділянки, зокрема здійснення самочинного будівництва будівель без належних дозволів, а також судовий розгляд спору між ПП «Колібріс» та Київрадою, та результати вирішення спору між ними можуть бути предметом перевірки з наданням відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події, оскільки на початку досудового розслідування обсяг відомостей про події досить обмежений. Натомість, у ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.
Крім того, у кримінальному провадженні на даний час не завершено досудове розслідування та продовжується збір доказів, тому сторона обвинувачення згідно з положеннями ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_9 до вищевказаного кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру в цій частині є необґрунтованим - відсутні.
6. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Під час апеляційного розгляду порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, зокрема за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено. Доводи щодо допущених слідчим суддею порушень положень КПК України не знайшли свого підтвердження. Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.09.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4