Ухвала від 10.10.2025 по справі 991/3227/24

Справа № 991/3227/24

Провадження № 11-кп/991/47/25

Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на вирок Вищого антикорупційного суду від 14.11.2024, у кримінальному провадженні № 42023000000001295 від 04.08.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , народного депутата України, з вищою освітою, неодруженого, батька малолітньої дитини, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені обставини судом першої інстанції

16.04.2024 до Вищого антикорупційного суду (далі - суд першої інстанції) зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023000000001295 від 04.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

За результатами розгляду кримінального провадження по суті, суд першої інстанції 14.11.2024 ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установах, а також будь-які інші посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків на строк три роки. Також, суд першої інстанції у вироку вирішив питання щодо спеціальної конфіскації, заходів забезпечення та речових доказів.

Суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_7 - народний депутат України та ректор Державного біотехнологічного університету (далі - Університет), дію контракту якого припинено до складання повноважень народного депутата України, дізнавшись про подання звернення щодо виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії для проведення ремонту будівель Університету на розгляд Міжвідомчої робочої групи з розгляду узагальнених пропозицій заявників та підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії (далі - Міжвідомча робоча група), відповідно до Порядку використання коштів Фонду затверджено постановою КМУ № 118 від 10.02.2023 (далі - Порядок), та бувши, як ректор, зацікавленим у прийнятті позитивного рішення щодо виділення коштів, знаючи, що ОСОБА_11 входить до складу Міжвідомчої робочої групи, а також є Головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Агентство), тобто службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, звернувся до нього із пропозицією надання неправомірної вигоди.

Так, 01.08.2023 у дворі Агентства ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_12 надати останньому неправомірну вигоду у вигляді криптовалюти або готівкових грошових коштів за забезпечення прийняття Міжвідомчою робочою групою рішення про виділення коштів для проведення ремонту будівель Університету, повідомивши, що планує привласнити 20 % виділених коштів.

10.10.2023 ОСОБА_7 знову висловив ОСОБА_12 пропозицію надати йому одразу після виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії для проведення ремонту будівель Університету неправомірну вигоду у вигляді криптовалюти в розмірі, еквівалентному 50 000 доларів США. Це ж він повторив ОСОБА_12 16.08.2023 перебуваючи в салоні його автомобіля.

22.08.2023 у приміщенні Агентства, ОСОБА_7 висловив ОСОБА_12 пропозицію надати йому найближчим часом неправомірну вигоду у вигляді криптовалюти в розмірі, еквівалентному від 50 000 до 100 000 доларів США. Крім того, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_12 надати йому неправомірну вигоду у розмірі 8 % від суми грошових коштів, які будуть виділені з Фонду, уточнивши при цьому, що від 2,5 % до 3 % із зазначених 8 % потрібно буде витратити на переведення грошових коштів у криптовалюту, при цьому на криптогаманець надійде 5,5 %.

05.09.2023 у ресторані готелю «Hilton Kyiv» під час зустрічі ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було налаштовано апаратний криптогаманець «Ledger-Nano S Plus» та згенеровано рахунки у криптовалюті. Того ж вечора ОСОБА_7 забезпечив перерахування на рахунок ОСОБА_14 у криптовалюті «Bitcoin» неправомірної вигоди у вигляді 0,39 BTC, що на час вчинення операції було еквівалентно 10030,41 доларів США, тобто надав неправомірну вигоду ОСОБА_12 .

Отже, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України. Він запропонував та надав неправомірну вигоду службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище за вчинення в його інтересах та в інтересах третьої особи службовою особою дій з використанням наданого їй службового становища.

Суд першої інстанції виходив з такого:

- ОСОБА_7 є суб'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Він запропонував грошові кошти й криптовалюту ОСОБА_15 . Переказав (надав) ОСОБА_12 криптовалюту у розмірі 0,39 біткоїнів. Запропонована й надана криптовалюта є неправомірною вигодою;

- ОСОБА_11 є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище. Неправомірна вигода надавалась за вчинення ним дій, що полягали у забезпеченні прийняття Міжвідомчою робочою групою рішення про виділення коштів для проведення ремонту будівель Університету. Він мав вчинити дії з використанням наданого йому службового становища. За надану неправомірну вигоду ОСОБА_11 повинен був вчинити дії в інтересах ОСОБА_7 та в інтересах Університету;

- дії обвинуваченого ОСОБА_7 , що полягали у пропозиції та наданні неправомірної вигоди, є винними.

Твердження захисту про провокацію суд першої інстанції визнав таким, що не підтверджуються фактичним даними дослідженими судом. На переконання суду, правоохоронні органи та ОСОБА_11 не вчиняли будь-яких активних дій з метою підбурювання ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди останньому. Крім того, злочин у виді пропозиції надання неправомірної вигоди було вчинено до втручання правоохоронних органів.

Складений протокол про результати здійснення аудіо-, відео контролю особи від 02.08.2023 суд першої інстанції визнав допустимим доказом. Доводи захисту про те, що сторона обвинувачення передбачала зустріч з ОСОБА_7 не знайшли свого реального підтвердження доказами.

Доводи захисту про зумисне «завищення» органом досудового розслідування кваліфікації, суд першої інстанції визнав такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, досліджених судом. По-перше, сам суд у вироку дійшов до висновків щодо вчинення ОСОБА_7 злочину передбаченого ч. 4 ст. 369 КК. По-друге, на самій первинній стадії (внесення відомостей до ЄРДР) не можливо було детально розібратися у процедурах виділення коштів з Фонду.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор САП ОСОБА_6 та захисники обвинуваченого ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_8 і ОСОБА_9 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.

Апеляційна скарга сторони обвинувачення

Прокурор вважає, що суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_7 додаткові покарання. Однак основне покарання у виді позбавлення волі строком 8 років не здатне досягти мети його призначення через надмірну м'якість. На думку сторони обвинувачення, при призначенні ОСОБА_7 менш суворого покарання, суд першої інстанції безпідставно врахував наявність в нього на утриманні однієї малолітньої дитини. Зазначає, що обвинувачений виїхав за кордон поза межами пунктів пропуску через державний кордон України; він перебуває за кордоном без документів, що посвідчують особу; ухвалою від 19.09.2024 обвинувачений оголошений у державний та міжнародний розшук. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_7 на час постановлення вироку не міг виконувати свій обов'язок з утримання малолітньої дитини, при цьому він самостійно і свідомо позбавив себе такої можливості. Крім того, порушення обвинуваченим присяги народного депутата України та негативні наслідки корупції під час війни свідчать, що для виконання функцій виправлення засудженого, загальної та спеціальної превенції, ОСОБА_7 необхідно призначити основне покарання на рівні найвищої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 369 КК України. Водночас при призначенні покарання суд першої інстанції не взяв до уваги те, що: ОСОБА_7 мав намір надалі заволодіти частиною коштів (до 20 %) виділених з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації на ремонт будівель Державного біотехнологічного університету України; надання неправомірної вигоди є для обвинуваченого звичним способом вирішення питань, зокрема свідчить запитання ОСОБА_7 до ОСОБА_14 про те, що чи потрібно давати (неправомірну вигоду) бюджетному комітету; ухилення від суду свідчить про неготовність обвинуваченого нести відповідальність за свої вчинки та нездатність до виправлення.

Крім того, прокурор вважає, що правильно призначивши обвинуваченому покарання у виді конфіскації всього належного йому майна, суд першої інстанції безпідставно не зазначив в переліку майна, що підлягає конфіскації, автомобіль MERCEDES-BENS GLS 350, 1/2 частку у статутному фонді Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «ГОРИЗОНТ ПЛЮС», 0,01 одиницю криптовалюти Ethereum та 195 одиниць криптовалюти Tron.

Окремо сторона обвинувачення посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував спеціальну конфіскацію до апаратного гаманця Ledger-Nano S Plus, оскільки предметом злочину, вчиненого ОСОБА_7 є криптовалюта, яка була надана ним ОСОБА_12 як неправомірна вигода, та апаратний гаманець не є предметом злочину. Ба більше такий апаратний гаманець належить самому ОСОБА_12 , а тому його варто повернути власнику після виконання вироку в частині спеціальної конфіскації криптовалюти, оскільки для виконання вироку в частині спеціальної конфіскації криптовалюти в розмірі 0,39 BTC необхідно використати приватні ключі доступу до рахунку, які містяться на зазначеному апаратному гаманці.

Отже, з урахуванням зазначеного, прокурор за змістом вимог своєї апеляційної скарги просить:

1.повторно дослідити докази, які зазначені в апеляційній скарзі;

2.скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та спеціальної конфіскації до апаратного гаманця Ledger-Nano S Plus;

3.ухвалити в цій частині новий вирок, яким:

3.1.призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установах, а також будь-які інші посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, на строк три роки та з конфіскацією усього належного йому на праві власності, зокрема:

-земельної ділянки загальною площею 0,1028 га, кадастровий номер: 6322055900:00:003:0184, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 6322055900:00:003:0596, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельної ділянки загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 6322055900:00:003:0597, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельної ділянки загальною площею 0,0854 га, кадастровий номер: 6310136300:07:030:0014, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-нежитлової будівлі літ, «Б-12», загальною площею 89,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

-квартири АДРЕСА_5 ;

-квартири АДРЕСА_6 ;

-житлового будинку, загальною площею 100,3 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-житлового будинку, загальною площею 159,6 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-автомобіля MERCEDES-BENS GLS 350, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ;

-1/2 частки у статутному фонді Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «ГОРИЗОНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39105521);

-0,01 одиниці криптовалюти Ethereum та 195 одиниць криптовалюти Tron, які зберігаються на криптовалютному гаманці, сід-фразу для доступу до якого вилучено 21.11.2023 під час обшуку автомобіля Mercedes-Bens GLS 350, д.н.з. НОМЕР_1 .

3.2. апаратний гаманець Ledger-Nano S Plus (hadrware wallet) FCC ID: 2ASAL0902, IC:24697-0902, на якому зберігаються приватні ключі доступу до рахунку у криптовалюті НОМЕР_5, після виконання вироку в частині спеціальної конфіскації криптовалюти в розмірі 0,39 BTC, що зберігається на цьому рахунку, повернути власнику ОСОБА_12 ;

4. В іншій частині вирок залишити без змін.

Апеляційні скарги сторони захисту

Узагальнені аргументи сторони захисту зводяться до такого:

-висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_7 , всіх елементів складу інкримінованого йому злочину не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду. На думку захисту, ОСОБА_17 не мав повноважень виділяти кошти з Фонду для проведення ремонту будівель Державного біотехнічного університету чи забезпечити прийняття позитивного рішення Міжвідомчою робочою групою про виділення таких коштів. Як наслідок, ОСОБА_17 не міг використати свої службові повноваження задля того, щоб вчинити дії на користь ОСОБА_7 ;

-суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Дії ОСОБА_7 мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 369-2 КК України, адже ОСОБА_17 не міг одноособово забезпечити прийняття Міжвідомчою робочою групою позитивного рішення про виділення коштів на відбудову будівель Університету. Ні як Голова Державного агенства відновлення, ні як член робочої групи Міжвідомчої комісії, ОСОБА_17 не мав будь-якого законного впливу на десятьох членів комісії при прийнятті ними рішення про виділення коштів, а лише міг проявити ознаки обумовленості впливу, використовуючи при цьому авторитет займаної ним посади. А тому ОСОБА_7 очікував і розраховував на додатковий вплив ОСОБА_18 на інших членів комісії, а останній запевняв, що такий вплив забезпечить;

-судовий розгляд був неповний, оскільки під час судового розгляду справи залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Так, суд першої інстанції безпідставно відмовив стороні захисту в отриманні доступу до матеріалів оперативно-розшукової справи № 294цт від 14.03.2023, хоча матеріали такої справи містять докази провокативних дій ОСОБА_18 при зустрічах з ОСОБА_7 ;

-суд першої інстанції не взяв до уваги докази провокативної поведінки ОСОБА_18 , які мітяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема розмови та відеозаписи зустрічей ОСОБА_7 та ОСОБА_18 . Такі докази могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції.

Додатково адвокат ОСОБА_8 за змістом своєї апеляційної скарги посилається на те, що матеріали НС(Р)Д (протоколи від 14.08.2023 № 19/8543 з додатками, від 16.08.2023 № 19/8662 з додатками, від 21.08.2023 № 19/8823 з додатками, від 25.08.2023 № 19/9038 з додатками, від 06.10.2023 № 19/10630 з додатками, від 06.10.2023 № 19/10629 з додатками, від 18.10.2023 № 19/10932 та постанова від 08.08.2023 № 28/3-2101) є недопустимими доказами, оскільки сторона обвинувачення умисно штучно завищила кваліфікацію злочину чим порушила вимоги ч. 2 ст. 246 КПК України. Також недопустимим доказом, на думку адвоката, є протокол про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи від 02.08.2023, оскільки ухвали слідчого судді на проведення будь-яких заходів, які обмежують конституційні права народного депутата ОСОБА_7 не було. Твердження сторони обвинувачення на те, що ухвалою слідчого судді надався дозвіл на обмеження саме конституційних прав ОСОБА_18 , ОСОБА_7 не був ціллю проведення оперативно-розшукових заходів та особа, яка проводила такі заходи не могла очікувати, що ОСОБА_7 на зустрічі висловить пропозицію надання неправомірної вигоди, є безпідставними. Такі твердження спростовуються тим, що ОСОБА_17 з 17.05.2023 перебував на конфіденційній співпраці в рамках оперативно-розшукової справи № 294цт від 14.03.2023, детективи НАБУ були обізнані про заплановану на 01.08.2023 зустріч ОСОБА_18 з ОСОБА_7 , про яку вони домовилися 29.07.2023 під час телефонної розмови, та всупереч цьому детективи НАБУ продовжили проведення оперативно-розшукових заходів, у тому числі щодо ОСОБА_7 .

Окремо адвокат ОСОБА_8 , у порядку ч. 2 ст. 392 КПК України, не погоджується з ухвалою про відмову в задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження. Вважає, що заява є обґрунтованою і підлягала задоволенню, оскільки в ній зазначалося про особисті, довготривалі відносини (робочі/позаробочі) між учасниками адвокатського об'єднання, одним з яких є ОСОБА_9 та головуючим суддею ОСОБА_1 , яке вони разом заснували.

Отже, з урахування наведених доводів, захисники за змістом вимог своїх апеляційних скарг просить скасувати оскаржуваний вирок і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Адвокат ОСОБА_8 за змістом вимог своєї апеляційної скарги просить також повторно дослідити докази, які зазначені ним в апеляційній скарзі.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні сторона обвинувачення підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити. Заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту.

Захисники підтримали свої апеляційні скарги в повному обсязі з наведених у них підстав, просили задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного судового рішення та поданих апеляційних скарг, вислухала доводи й заперечення учасників судового провадження, повторно дослідила обставини, встановлені під час кримінального провадження, у межах заявлених сторонами клопотань, провела судові дебати, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційних скарг, та дійшла таких висновків.

Частинами 1 та 2 статті 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Отже, для правильного вирішення апеляційних скарг, колегія суддів у межах наведених сторонами доводів має перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, правильність встановлення фактичних обставин та застосування норм права.

Щоб перевірити правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, колегія суддів перш за все з урахуванням доводів апеляційних скарг має визначити коло доказів, які можуть бути використані у цьому провадженні, вирішивши чи є вони допустимими, належними та достовірними.

Для перевірки правильності застосування норм права колегія суддів має встановити, чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого на підставі встановлених фактичних обставин з урахуванням попередньо встановленого кола належних та допустимих доказів.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин та перевірка доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо допустимості, достовірності та належності доказів

Критерії, за якими здійснюється оцінка доказів з точки зору допустимості

При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими необхідно лише тоді, коли такі порушення: прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи зумовлюють сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли: такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якби була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК України вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.

Такої позиції дотримується і ВС (постанови ККС ВС від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 у справі № 943/2064/19 тощо).

Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, пов'язаних із можливим істотним порушенням прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів, можна поділити на ті, що: отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК України або встановлені судом); мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості залежно від характеру допущеного порушення.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення тою мірою, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК України - послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч. 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицію ККС ВС, викладеною у постановах від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17. У разі ж встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних) суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, щодо яких є сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.

Наведені загальні правила перевірки допустимості доказів з мотивів процесуальних порушень порядку їх отримання узгоджуються з: практикою ЄСПЛ у контексті встановлення загальної справедливості судового розгляду (Schenk v. Switzerland, заява № 10862/84, §§ 46-49,12.07.1998, Биков проти Росії [ВП], заява № 4378/02, §§ 88-90, 10.03.2009, LeeDavies v. Belgium, заява № 18704/05, § 41, 28.07.2009, Prade v. Germany, заява № 7215/10, § 33, 03.03.2016, Берлізев проти України від 08.07.2021 (заява № 43571/12), §§ 51-52 та Lysyuk проти України заява № 72531/13, § 67, 14.10.2021); підходом ВП ВС, за яким у разі, коли ЄСПЛ хоч і констатував порушення статті 8 Конвенції щодо заявника на стадії досудового розслідування кримінальної справи (порушення права на повагу до приватного життя через негласну відеозйомку заявника за відсутності передбаченого національним законодавством дозволу суду на її проведення), однак таке порушення не вплинуло на загальну справедливість судового розгляду, то відсутні підстави для визнання судових рішень щодо заявника незаконними та їх скасування (постанова ВП ВС від 22.06.2022 у справі № 1-693/2010); висновком ВП ВС у постанові від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 у контексті необхідності вмотивування судом висновку про істотне порушення вимог КПК України (щодо того, чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося) та практикою ККС ВС (постанови від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 07.09.2022 у справі № 428/11288/17, від 27.09.2022 у справі № 461/1593/19, від 20.10.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 07.11.2022 у справі № 740/1179/19, від 09.11.2022 у справі № 761/31918/14-к, від 08.12.2022 у справі № 459/2489/17, від 13.12.2022 у справі № 361/6846/15-к, від 17.01.2023 у справі № 753/13113/18, від 01.02.2023 у справі № 591/6692/16-к, від 14.06.2023 у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 у справі № 943/2064/19, від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к) і будуть використовуватися судом у цій справі.

Щодо версії про спробу провокації злочину як підстави визнання усіх доказів обвинувачення недопустимими та інших версій захисту

Сторона захисту стверджує по наявність провокативних дій з боку ОСОБА_14 , який діяв під контролем правоохоронних органів, та визнанні усіх зібраних стороною обвинувачення доказів у зв'язку з цим недопустимими.

При ухваленні вироку суд першої інстанції провів перевірку цієї версії. У результаті такої перевірки дійшов висновку про відсутність провокації у цій справі, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на таке.

Процедура перевірки таких заяв КПК України не передбачена. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Практикою ЄСПЛ вироблено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів на відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: матеріально-правового тесту, у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину; процесуального тесту, у межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірку заяви про провокацію.

При цьому, у межах матеріально-правового тесту суд має з'ясовувати, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява № 31536/07, § 45, 28.06.2018). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (Ramanauskas v. Lithuania (№ 2), заява № 55146/14, § 56, 20.02.2018). Також ЄСПЛ наголошує на необхідності чіткої та передбачуваної процедури санкціонування слідчих заходів, а також для їх належного контролю, документування дій учасників таким чином, щоб у подальшому можливо було проводити їх незалежну перевірку (Matanoviс v. Croatia, заява № 2742/12, § 124, 04.04.2017). Якщо згідно з цим критерієм на підставі наявної інформації Суд міг би з достатньою мірою впевненості визначити, що внутрішні органи розслідували діяльність заявника в основному пасивним способом і не підбурювали його до вчинення злочину, як правило, цього буде достатньо для того, щоб Суд дійшов висновку що подальше використання в кримінальному провадженні проти заявника доказів, отриманих за допомогою таємних заходів, не викликали спірних питань відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (Matanoviс v. Croatia, § 133).

За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Наведені критерії використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (наприклад, постанови ККС ВС від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, від 02.04.2019 у справі № 734/2421/17).

Перевіряючи час та обставини отримання інформації правоохоронними органами про вчинення злочину та те, коли вони почали реагувати на неї, суд першої інстанції правомірно врахував такі фактичні дані.

Інформацію про злочин отримано безпосередньо під час проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_14 , які не стосувалися ОСОБА_7 , на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.07.2023 про надання дозволу на продовження проведення таких заходів відносно ОСОБА_14 в межах оперативно-розшукової справи № 294цт від 14.03.2023 (у справі «Розробка» № 294, за ознаками готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме підбурювання керівництва Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до вчинення ним зловживання владою або службовим становищем в інтересах … під час реалізації проєкту …, що може спричинити тяжкі наслідки охоронюваним державним інтересам).

Тобто дозвіл на проведення відповідних заходів надавався не щодо ОСОБА_7 , а пропозицію останнього надати неправомірну вигоду ОСОБА_12 зафіксовано випадково.

Після чого детективом НАБУ було складено протокол про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи від 02.08.2023, в якому міститься та сама розмова ОСОБА_7 і ОСОБА_14 .

Надалі зазначений протокол про проведення оперативно-розшукових заходів разом із матеріальними носіями інформації в якості приводів та підстав для початку досудового розслідування було направлено керівнику САП. Вбачаючи підстави для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, сформував рапорт, на ім'я Генерального прокурора, після чого, 04.08.2023 ним було внесено відомості у цьому провадженні до ЄРДР.

У той же день до НАБУ звернувся ОСОБА_11 із заявою про надання добровільної згоди на залучення його до конфіденційного співробітництва у цьому провадженні.

Суд як першої інстанції, так і апеляційної інстанції обґрунтовано відмовили стороні захисту в задоволенні клопотання в отриманні тимчасового доступу до матеріалів оперативно-розшукової справи № 294цт від 14.03.2023 за відсутності потреби, оскільки було констатовано, що пропозиція ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду ОСОБА_12 зафіксовано випадково. При цьому ця випадковість не заперечується усіма учасниками провадження.

08.08.2023 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою надав дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_14 строком на два місяці. При цьому дозвіл на проведення таких дій відносно ОСОБА_7 , який є народним депутатом, надавався з дотриманням відповідних додаткових гарантій, передбачених ч. 2 ст. 482-2 КПК України, а саме, такий дозвіл надавався слідчим суддею за клопотанням детектива, погодженого Генеральним прокурором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що судовий нагляд є найбільш відповідним засобом контролю, коли йдеться про використання таємних методів розкриття злочинів. У цьому випадку стороною обвинувачення надано достатні підтвердження законності проведення відповідних оперативно-розшукових та негласних слідчих (розшукових) дій стосовно зазначених осіб, зокрема ухвали слідчих суддів, які у кожному випадку перевіряли доцільність застосування таких заходів. Отже, органи влади володіли об'єктивною інформацією про ймовірно злочинні дії обвинуваченого та безсумнівні підстави для внесення відомостей до ЄРДР.

Іншою складовою, що була предметом перевірки судом першої інстанції, був характер дій ОСОБА_14 , а також, чи було б вчинено такий злочин без втручання органів влади.

Встановлюючи те, чи могли умови для надання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_7 бути штучно створеними, суд першої інстанції виходив з таких обґрунтованих висновків.

У доводах сторони захисту про провокацію ОСОБА_7 до вчинення злочину з боку ОСОБА_14 відсутня будь-яка конкретика, зокрема зазначення обставин, дати, часу або місця. Натомість обвинувачений обмежився загальними фразами про натяки ОСОБА_12 на надання йому неправомірної вигоди.

Зі змісту листування між ОСОБА_7 та ОСОБА_19 вбачається, що ініціатива спілкування та планування зустрічей постійно походила від ОСОБА_7 та мала наполегливий характер.

Крім цього, усі зустрічі між ОСОБА_7 та ОСОБА_19 , під час яких обговорювалось питання пропозиції та надання неправомірної вигоди, фіксувались за допомогою ОРЗ та НС(Р)Д, що надало як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції можливість безпосередньо сприймати їх обставини та оцінювати ініціативність при обговоренні питань надання такої вигоди.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що саме ОСОБА_7 запропонував неправомірну вигоду, а не ОСОБА_11 . Під час їх зустрічі 01.08.2023 ОСОБА_7 зазначає, що вони зароблять на цьому, а сам заробіток має складати до 20 відсотків. Крім того, саме ОСОБА_7 запитує: «А їм зазвичай давати щось треба, бюджетному?».

Надалі під час зустрічі 10.08.2023 ОСОБА_7 пропонує перевести ОСОБА_12 «50 доларів», як тільки зайдуть перші гроші з Фонду, щоб той не хвилювався, бо ОСОБА_11 йому сам не пише.

16.08.2023, у день, коли Міжвідомча робоча група затвердила пропозицію щодо виділення коштів з Фонду на ремонт будівель Університету, відбулася чергова зустріч ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , під час якої останній запитав про відсоток від виділених на цьому засіданні коштів, яким у майбутньому можна буде заволодіти й, відповідно, запитав, який відсоток він винен ОСОБА_12 .

Виступ ОСОБА_14 у підтримку пропозиції виділення коштів Фонду для ремонту будівель Університету об'єктивно свідчить лише про виконання ним функцій та повноважень, якими він був наділений, зокрема як член Міжвідомчої робочої групи. Цей факт також підтвердив і сам ОСОБА_11 під час свого допиту у суді, зазначивши, що підстави для прийняття рішення щодо Університету дійсно були.

Питання від ОСОБА_7 щодо відсотків продовжилися й під час їхньої наступної зустрічі 22.08.2023. Також він пропонував надати кошти наперед, тобто ще до виділення їх Фондом.

Вже під час їх зустрічі 05.09.2023 ОСОБА_7 сказав: «Так…ну, десятка», запропонувавши конкретну суму неправомірної вигоди. Тобто ініціатива походила саме від нього.

Крім того, є цілком очевидним, що якби ОСОБА_11 пропонував ОСОБА_7 надати йому таку неправомірну вигоду, тобто провокував, він би зазначив конкретно суму. Водночас як вбачається з досліджених протоколів, ОСОБА_7 постійно намагався отримати від останнього таку інформацію, а саме відсоток від виділених коштів, що також свідчить про відсутність провокації злочину.

З досліджених доказів не вбачається, що ОСОБА_11 вживав вирази, які б провокували ОСОБА_7 до надання йому неправомірної вигоди. Відсутні й відомості, що до останнього застосовувались будь-які засоби впливу.

Вирішальним фактором у вчиненні злочину була саме поведінка обвинуваченого та його прагнення досягти певного необхідного для нього результату замість надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.

До того ж ОСОБА_7 був обізнаний скільки відсотків бюджетних коштів привласнюється у таких випадках, це вбачається з його фраз: «всюди роблять 16-17 %», «Ні, ну дивись, 15 ми всього візьмемо...», «Ну, чесно…ну, я не знаю…15-20, ну це дивлячись з ким працювати, щоб не було кіпішу, як би, щоб не було кримінальних справ тощо…», «… Давай зараз домовимось, як ви зазвичай робите? Ну, як би ти виходив з цієї ситуації? Ну, ми заробимо, буде 15-20 максимум, 17 середнє там…».

Крім того, суд першої інстанції слушно зауважив, що ОСОБА_7 був членом Комітету з питань антикорупційної політики, що відповідно передбачало знання антикорупційного законодавства. У нього було більш ніж достатньо можливостей, перебуваючи у складі такого комітету та й навіть просто бувши народним депутатом, якби ОСОБА_11 дійсно просив у нього хабар, щоб вжити відповідних заходів реагування, які б жодним чином не вплинули на виділення коштів Університету. Водночас за твердженнями захисту, отримавши натяки від ОСОБА_14 на надання останньому неправомірної вигоди, той не звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою. Невикористання цього механізму свідчить саме про його зацікавленість.

Про відсутність провокації свідчить також поведінка самого ОСОБА_7 . Він вживав заходів конспірації, майже постійно говорив пошепки, просив ОСОБА_22 прибрати телефон під час розмови. Також обвинувачений згадував про наявність в нього певних спеціальних приладів, так званих «глушилок».

Обвинувачений запропонував надати неправомірну вигоду саме у вигляді криптовалюти, зазначаючи при цьому: «…я тобі можу просто дати гаманець, я цим займаюсь…, але тільки не готівку бажано…ну, хочеш, готівку, але це ризиковано»; «Я тільки одразу говорю, що давати в руки нічого не буду, возити не буду…». Отож, вказане підтверджує, що ОСОБА_7 мав відповідні перестороги щодо передачі коштів у готівковій формі аби уникнути ризиків фіксування таких його дій правоохоронними органами, що об'єктивно свідчить про відсутність провокації.

Зазначені твердження захисту про ініціативу ОСОБА_14 вести розмови не у своєму кабінеті, жести та фрази останнього також не свідчать про провокацію злочину.

Так, пропозиції ОСОБА_14 вести розмову не в кабінеті явно не містили будь-яких натяків або закликів до вчинення якихось протиправних дій. Така ініціатива, лунала і від обвинуваченого, зокрема в їх листуванні від 16.08.2023 у додатку «Signal» той зазначає: «Може у дворі?».

Згадані стороною захисту в апеляційній скарзі «жести» ОСОБА_14 , якими нібито той натякав на надання йому грошових коштів, відсутні на записах їх розмов та не підтверджуються будь-якими іншими доказами.

Колегія суддів також наголошує, що судом першої інстанції також не залишилась без оцінки й процедура надання дозволів на проведення НС(Р)Д, яка була ясною та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК України та переслідувало легітимну мету.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в діях, як ОСОБА_14 , так і в діях правоохоронних органів у цьому кримінальному провадженні, відсутні будь-які підстави вважати про наявність провокації ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди, розслідування злочинної діяльності відбувалося у пасивний спосіб, а отже колегія суддів відхиляє і доводи сторони захисту про визнання всіх доказів досудового розслідування недопустимими з цих підстав.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту стосовно того, що орган досудового розслідування зумисне «завищив» кваліфікацію за ч. 4 ст. 369 КК України при внесенні відомостей до ЄРДР, щоб мати можливість проводити НС(Р)Д. На момент внесення відомостей, за твердженням сторони захисту, було очевидним, що факти мали бути інкриміновані як зловживання впливом (за ст. 369-2 КК України). З огляду на таке порушення отримання доказів кримінального провадження сторона захисту просила визнати їх недопустимими.

Однак, такі доводи не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, досліджених судом, оскільки суд дійшов обґрунтованих та правомірних висновків щодо вчинення ОСОБА_7 злочину передбаченого саме ч. 4 ст. 369 КК України, а тому відсутні підстави й визнання всіх доказів недопустимими.

Щодо доводу сторони обвинувачення про визнання недопустимим протоколу про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи від 02.08.2023

Сторона захисту просила визнати недопустимим протокол про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи від 02.08.2023, з огляду на порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції відхилив цей аргумент, з чим погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 КПК України.

11.07.2023 детектив НАБУ звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про надання дозволу на продовження проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_14 в межах оперативно-розшукової справи № 294цт від 14.03.2023.

Слідчий суддя 17.07.2023 задовольнив зазначене клопотання частково та надав дозвіл на продовження проведення таких заходів щодо останнього строком до 14.09.2023.

01.08.2023 відбулася зустріч та розмова ОСОБА_7 і ОСОБА_14 , яка надалі була зафіксована у протоколі про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи від 02.08.2023.

Отже, станом на 01.08.2023 ОРЗ саме щодо ОСОБА_7 дійсно не проводились, а його пропозицію надати ОСОБА_12 неправомірну вигоду було зафіксовано випадково саме під час проведення таких дій. Тобто дозвіл на проведення таких заходів саме стосовно ОСОБА_7 у матеріалах провадження відповідно відсутній.

За вимогами ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази (ч. 2 ст. 99 КПК України).

Згідно з п. 3 ч. 2 цієї ж статті до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою статті, можуть належати: складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Стороною обвинувачення з дозволу суду здійснено втручання у спілкування одного з двох учасників розмови, що відбулась 01.08.2023. Тобто воно було санкціонованим. Під час здійснення таких дій неможливо передбачити коло всіх учасників розмов і вчасно отримати дозвіл на їх проведення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо доводів захисту про обізнаність органу досудового розслідування про заплановану зустріч ОСОБА_14 з народним депутатом ОСОБА_7 , адже такі доводи будуються тільки на їх власних припущеннях та здогадках, не підтверджені фактичним даними.

ОСОБА_11 , як службова особа, обіймаючи посаду Голови Агентства, протягом дня зустрічався з безліччю різних осіб. Тобто з аналізу доводів сторони захисту можна дійти висновку, що уповноважені особи, які проводили оперативно-розшукові заходи, мали передбачати такі зустрічі та отримувати дозвіл на здійснення ОРЗ щодо всіх сторонніх осіб. Доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення передбачала зустріч з ОСОБА_7 не знайшли свого реального підтвердження доказами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що складений протокол про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи від 02.08.2023 є допустимим доказом, а доводи апеляційних скарг сторони захисту їх не спростовують.

Щодо доводу сторони захисту про визнання недопустимими висновків експертиз від 21.12.2023 та 27.02.2024

В апеляційній скарзі сторона захисту посилалась на недопустимість, як доказів, висновків експертиз від 21.12.2023 та 27.02.2024. Такі доводи обґрунтовано тим, що до проведення цих експертиз був долучений детектив кримінальної лабораторії НАБУ, який не атестований та не отримав кваліфікації судового експерта з певної спеціальності у порядку передбаченому законом та він є упередженою особою бувши детективом НАБУ.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що 21.12.2023 на підставі постанови про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп'ютерно-технічної експертизи, винесеною 23.11.2023 детективом НАБУ, був виданий висновок експерта. До проведення експертизи був залучений як експерт фахівець у галузі інформаційних технологій ОСОБА_23 , який працює старшим детективом НАБУ відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації НАБУ.

Також, 27.02.2024 на підставі постанови про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп'ютерно-технічної експертизи, винесеною 23.11.2023 детективом НАБУ, був виданий висновок експерта. До проведення експертизи був залучений як експерт фахівець у галузі інформаційних технологій ОСОБА_23 , який працює старшим детективом НАБУ відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації НАБУ.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених ст. 244 КПК України, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу».

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судову експертизу», особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.3 Положення про Управління аналітики та обробки інформації Національного антикорупційного бюро України (далі - Положення), затвердженого наказом Національного бюро від 10.01.2023 № 7, Управління аналітики та обробки інформації є самостійним структурним підрозділом Національного бюро, діяльність якого спрямовується та координується Першим заступником Директора Національного бюро. Посада цієї службової особи не належить до посад органів досудового розслідування НАБУ.

Управління аналітики та обробки інформації відповідно до п. 1.4 Положення забезпечує організацію роботи з питань інформаційного, інформаційно-аналітичного і техніко-криміналістичного забезпечення діяльності Національного бюро відповідно до покладених на нього повноважень.

Відповідно до п. 2.1 Положення метою діяльності Управління є спрямування, координація та безпосереднє інформаційне, інформаційно-аналітичне і техніко криміналістичне забезпечення діяльності Національного бюро.

Управління аналітики та обробки інформації згідно з п. 3.7 Положення здійснює техніко-криміналістичне забезпечення роботи з доказами в електронній формі у кримінальних провадженнях (як спеціалісти) та участь, у межах компетенції, у проведенні судових комп'ютерно-технічних та інших експертиз.

Відповідно до п. 5.2.4 Положення основним напрямом діяльності відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації є здійснення техніко-криміналістичного забезпечення роботи з доказами в електронній формі у кримінальних провадженнях (як спеціалісти) та участь, у межах компетенції, у проведенні судових комп'ютерно-технічних та інших експертиз.

До функцій відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації належить участь, у межах компетенції, у проведенні судових комп'ютерно-технічних та/чи телекомунікаційних експертиз у випадках, передбачених законодавством (п. 6.4.2 Положення).

ОСОБА_23 має вищу освіту за спеціальністю «Захист інформації з обмеженим доступом та автоматизація її обробки», освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, кваліфікацію спеціаліста-аналітика комп'ютерних систем, спеціальну підготовку та досвід з 2008 року з експертного дослідження електронних носіїв інформації, інформаційних, інформаційно-комунікаційних систем, в тому числі мобільних терміналів систем зв'язку.

Таким чином, виконання завдання з проведення судових експертиз віднесено внутрішніми нормативно-правовими актами Національного бюро до службового обов'язку працівників відділу детективів кримінальної лабораторії в розумінні п. 6 ч. 3 ст. 69 КПК України, якщо такі завдання постають з ініціативи детективів чи інших визначених уповноважених суб'єктів.

Крім того, між детективом, який призначив експертизу, та експертом ОСОБА_23 , який ним залучений до проведення експертизи, відсутня будь-яка службова залежність. Також відсутня будь-яка службова залежність між експертом та будь-яким керівником органу досудового розслідування НАБУ, оскільки посада старшого детектива відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації не належить до посад в органах досудового розслідування, що входять до структури Національного антикорупційного бюро України. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 38 КПК України такими органами виключно є підрозділ детективів та підрозділ внутрішнього контролю НАБУ, службові особи яких уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (Структура Національного антикорупційного бюро України, затверджена 02.01.2023 (введеної в дію 01.01.2023), та Положення про Управління аналітики та обробки інформації, працівники Управління аналітики та обробки інформації).

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими доводи сторони захисту щодо недопустимості висновків експерта, як доказів.

Перевірка доводів сторін щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам у взаємозв'язку із застосуванням закону про кримінальну відповідальність

Вироком визнано доведеним те, що ОСОБА_7 запропонував та надав неправомірну вигоду службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище за вчинення в його інтересах та в інтересах третьої особи службовою особою дій з використанням наданого їй службового становища та його дії кваліфіковані за ч. 4 ст. 369 КК України.

Сторона захисту вважає, що вироком неправильно кваліфіковано дії обвинуваченого.

Оцінюючи доводи сторони захисту в цій частині колегія суддів виходить з такого.

Склад кримінального правопорушення включає чотири елементи: два об'єктивних (об'єкт, об'єктивну сторону) і два суб'єктивних (суб'єкт, суб'єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір обов'язкових і факультативних ознак, які дозволяють кваліфікувати діяння як злочин.

Щодо суб'єкта вчинення злочину

Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, є загальним - фізична осудна особа, якій виповнилось 16 років.

Осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК України).

Вік обвинуваченого 46 років. На обліку в психоневрологічному або наркологічному диспансерах він не перебуває. Докази його неосудності відсутні.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_7 є суб'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Щодо пропозиції ОСОБА_7 грошових коштів та криптовалюти

ОСОБА_15 3 примітки до ст. 354 КК України під пропозицією слід розуміти висловлення службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди.

У ході судового розгляду встановлено, що 01.08.2023 орієнтовно о 10 год 58 хв. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 зустрілися у приміщенні Агентства по вулиці Фізкультури, 9 в місті Києві.

Розмова відбулася вже безпосередньо у дворі Агентства, велася російською мовою (як і всі подальші їх розмови) та стосувалася різних тем і, зокрема, підготовки пропозиції Міжвідомчою робочою групою щодо виділення коштів Фондом на ремонт пошкоджених корпусів Університету, в якому ОСОБА_7 обіймав посаду ректора.

Під час розмови ОСОБА_7 запитав ОСОБА_22 , чому такі маленькі суми запропоновано на ремонт корпусів, оскільки, на його переконання, мали б встановити набагато вищі.

На що ОСОБА_11 відповів, що сума формується безпосередньо на основі пропозиції, яка надходить на розгляд Міжвідомчої робочої групи.

Далі, у процесі розмови, ОСОБА_7 запитав: «А реально підуть гроші?»

На що ОСОБА_11 відповів: «Ну, дивись, по цим об'єктам, вони потрапили ось 44, ще має Кабмін визначити, потім бюджетний комітет, там треба буде говорити…»

Тоді ОСОБА_7 запитав: «А їм зазвичай давати щось треба, бюджетному?»

ОСОБА_11 відповів, що не знає цього, треба розмовляти з ними.

Надалі ОСОБА_7 сказав, що може надати криптогаманець.

ОСОБА_11 запитав: «На крипту?»

Після чого ОСОБА_7 продовжив: «…я тобі можу просто дати гаманець, я цим займаюсь…і взагалі просто, ми завжди, коли хочеш, чи просто скажи, куди, але тільки не готівку бажано…ну, хочеш, готівку, але це ризиковано».

На питання ОСОБА_14 як він це собі уявляє, той відповів, що заробіток має бути до 20 відсотків, всюди роблять 16-17 %. Що вони зароблять на цьому, будівельні компанії дадуть одну долю.

На третій день після цієї розмови, 04.08.2023 ОСОБА_11 звернувся із заявою до НАБУ, якою надав добровільну згоду на співробітництво у кримінальному провадженні, у зв'язку з тим, що 01.08.2023 ОСОБА_7 висловив йому пропозицію надати неправомірну вигоду за включення окремих інфраструктурних проєктів Харківської області до узагальненої пропозиції щодо виділення коштів з Фонду та до відповідного проєкту постанови Кабінету Міністрів України.

Наступного разу обвинувачений прибув до приміщення Агентства вже 10.08.2023 о 15 год 51 хв, проте сама розмова відбулася у дворі Агентства.

ОСОБА_7 , серед іншого зазначив: «Дивись, по цих двох, перше, що ми подали, перше, ці об'єкти, які зараз в постанову, я аж до того, зайдуть, там перші гроші зайдуть, я тобі просто, там візьму «50 доларів» кудись переведу, щоб ти не хвилювався, тому що ти не пишеш…» Він також додав: «Потім треба визначитись про якийсь відсоток…ось конкретно».

На що ОСОБА_11 відповів: «Давай так і зробимо».

У продовження розмови про відсотки ОСОБА_7 запитав в ОСОБА_14 , який відсоток, водночас той відповів, що не знає і має проговорити це з командою, але йому розповідають, що в Харкові просять 15 %. Після чого ОСОБА_7 додав: «Ні, ну дивись, 15 ми всього візьмемо...» «Я тільки одразу говорю, що давати в руки нічого не буду, возити не буду…або дам…в будь-якому…» «Або краще крипта, я цим займаюся». «Я тобі дам перший там гаманець, просто туди раз трохи, щоб ви заспокоїлись там, воно пішло і все…»

Потім розмова продовжилась вже щодо інших, додаткових об'єктів, зокрема пошкоджених або зруйнованих будинків у м. Харкові.

16.08.2023 о 18 год 02 хв, після засідання Міжвідомчої робочої групи вони знову зустрілися в салоні автомобіля обвинуваченого марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Зокрема, під час розмови ОСОБА_7 запитав: «…Дивись, ось по цьому…що треба?»

ОСОБА_11 перепитав: «По якому?»

Тоді ОСОБА_7 зазначив: «Ну, ось це, те, що ти виділив…скажи там…»

Після чого ОСОБА_11 запитав: «По цим 116?»

На що ОСОБА_7 ствердно відповів, що так. Водночас ОСОБА_11 зазначив, щоб той вирішував сам.

ОСОБА_7 продовжив: «Ну, чесно…ну, я не знаю…15-20, ну це дивлячись з ким працювати, щоб не було кіпішу, як би, щоб не було кримінальних справ тощо…»

ОСОБА_11 перепитав: «Ти маєш на увазі відсотків?»

На що ОСОБА_7 відповів: «так, відсотків».

У продовження розмови щодо відсотків ОСОБА_7 сказав: «Ну, дивись…скільки, 3, 5, 7, 9, ну, скажи…»

ОСОБА_11 знову перепитав його, чи мова йшла про відсотки, та, після ствердної відповіді ОСОБА_7 , той знову зазначив, щоб він вирішив це самостійно.

Також ОСОБА_7 додав: «… Давай зараз домовимось, як ви зазвичай робите? Ну, як би ти виходив з цієї ситуації? Ну, ми заробимо, буде 15-20 максимум, 17 середнє там…» «В мене потім душа болітиме, що я там, або не додав, або дав багато…Якщо гроші зайдуть, ти мені їх дав…я тобі їх віддам, навіть якщо ти не будеш працювати».

Їх наступна зустріч відбулася 22.08.2023 знову на території Агентства орієнтовно о 21 год 24 хв.

У продовження попередніх розмов ОСОБА_7 серед іншого зазначив: «…Я ж тобі кажу, я можу навіть наперед…» «…там щось закинути, там «полтішок» якийсь…» «…ось я зберу, коли там пристойно, я там зможу 50, 100 закинути…».

Водночас він також додав, що треба вже нарешті визначитися з відсотками. На це ОСОБА_11 відповів, щоб той робив, як йому комфортно.

Після чого ОСОБА_7 наголосив: «Дивись, мені треба, щоб ти сказав, що ви з задоволенням мені далі виділяли, інших відкидали, а мене брали…»

Тоді ОСОБА_7 запитав: «…якщо всього 8?»

При цьому він додав, що цілком реально буде вкрасти 15-16 відсотків, але більше не можна.

Крім цього, пояснив, що від 2 до 3% піде на те, щоб переказати грошові кошти у криптовалюту, тобто 5,5 % має надійти на криптогаманець.

Чергова зустріч відбулася 05.09.2023 о 19 год 50 хв вже у приміщенні готелю Hilton Kyiv, за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30.

Під час цієї зустрічі ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_12 , що зараз до них має підійти його знайомий ОСОБА_25 , який знається на криптовалюті та допоможе встановити на ноутбук ОСОБА_14 програмне забезпечення для користування апаратним гаманцем.

ОСОБА_7 також попросив ОСОБА_22 прибрати телефон або покласти під ногу, як він робить це зазвичай сам.

Тоді ОСОБА_7 сказав: «Так…ну, десятка».

На що ОСОБА_11 відповів: «Ну, десятку? Добре…»

ОСОБА_7 додав: «Це поки…[нерозбірливо]».

Далі ОСОБА_7 запропонував розмовляти пошепки, оскільки шепіт не ідентифікується.

Пізніше до них доєднався ОСОБА_25 , який допоміг здійснити налаштування апаратного крипто-гаманця «Ledger-Nano S Plus», згенерувавши рахунки у криптовалюті, зокрема рахунок у криптовалюті «Bitcoin», та встановив на ноутбук ОСОБА_14 програмне забезпечення «Ledger Live 2.69.0.» для користування апаратним гаманцем.

У процесі розмови з ОСОБА_19 зазначив: «Як тільки прийдуть, ці перші, я тобі закину ще там до полтиника, вже, це ж наперед». «Зараз тобі десятку, ось ця пішла, що вона прийде в бітках там».

Після чого ОСОБА_11 попросив останнього написати йому слово «Привіт», що свідчитиме про надходження коштів.

Отже, ОСОБА_7 висловив пропозицію про надання коштів ОСОБА_12 під час їхніх зустрічей 01.08.2023, 10.08.2023, 16.08.2023, 22.08.20203 та 05.09.2023, коли зазначив про можливість надати останньому кошти у виді криптовалюти або готівкових коштів, називаючи відповідні суми коштів, пропонуючи визначити відсотки від суми грошових коштів, які будуть виділені з Фонду. Крім цього, про висловлення наміру надати кошти свідчать слова ОСОБА_7 про уточнення остаточної суми у виді криптовалюти в розмірі, еквівалентному 10 000 доларів США, а решти після надходження перших коштів з Фонду, що спростовує доводи сторони захисту про неможливість встановлення дійсного кількісного значення суми.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що розміри та форми неправомірної вигоди не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 369 КК України.

Щодо переказу (надання) ОСОБА_7 ОСОБА_12 криптовалюти у розмірі 0,39 біткоїнів

Під наданням розуміють передачу особисто або через посередника службовій особі неправомірної вигоди.

05.09.2023 о 21 год 11 хв у додатку «Threema» ОСОБА_12 надійшло повідомлення з номеру НОМЕР_4 від абонента «ІНФОРМАЦІЯ_2» такого змісту: «Привіт».

За проханням ОСОБА_14 таке повідомлення означитиме, що кошти у виді криптовалюти (еквівалентні 10 000 доларам США) надійшли на апаратний гаманець ОСОБА_14 .

21.11.2023 проведено обшук автомобіля марки Mercedes-Benz GLS 350, який належить обвинуваченому, за результатами якого вилучено, зокрема його мобільний телефон iPhone 15 Pro Max А3106.

Надалі, 21-22.11.2023 детективи НАБУ за участю спеціаліста провели огляд цього телефону, під час якого встановили наявність додатку «Threema» з назвою профілю користувача - « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Крім цього, також виявили чат з ОСОБА_19 у якому міститься їх листування, проте відсутні повідомлення від 05.09.2023 (Threema ID «НОМЕР_6»).

13.10.2023 детективом НАБУ за участю спеціаліста проведено огляд апаратного гаманця Ledger-Nano S Plus та ноутбуку MacBook, які належать ОСОБА_12 .

Так, у ноутбуці останнього містився застосунок Ledger Live 2.69.0, за результатами огляду вмісту якого виявлено інформацію щодо транзакції від 05.09.2023 о 21 год 02 хв, а саме отримання 0,39 біткоїнів, еквівалентних на той час 10 036,88 доларам США. У суді не встановлено хто здійснив цю транзакцію та від кого вона надійшла.

Обвинувачений зазначив, що не знає як здійснювалась транзакція і не має зв'язку з людиною, що здійснила її за його проханням (допит обвинуваченого).

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що за проханням ОСОБА_7 05.09.2023 о 21 год 02 хв невстановлена особа здійснила транзакцію криптовалюти в кількості 0,39 біткоїна, що еквівалентно на той час 10 036,88 доларам США, шляхом перерахування їх на апаратний гаманець Ledger-Nano S Plus встановлений на ноутбук ОСОБА_14 .

Щодо запропонованої та наданої ОСОБА_7 криптовалюти, яка є неправомірною вигодою

Згідно з приміткою до ст. 364-1 КК України у ст. 369 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти, зокрема, нематеріальні активи, які пропонують та надають без законних на те підстав.

Закон України «Про запобігання корупції» зобов'язує декларувати криптовалюти і частково визначає поняття криптовалюти як нематеріального активу, який можна оцінити у грошовому еквіваленті (п. 6 ст. 46 цього Закону).

Загальновідомим є той факт, що криптовалюта є різновидом віртуальних активів, що може бути використаний як засіб обміну або накопичення вартості. У міжнародній практиці криптовалюти, такі як зокрема «Bitcoin», є децентралізованим цифровим активом, який є об'єктом цивільного обороту, має реальну ринкову вартість та активно використовується для фінансових операцій.

Так, криптовалюта «Bitcoin» має економічну цінність для учасників цивільного обігу.

Вона використовується для проведення різних фінансових операцій, зокрема купівлі товарів, оплати послуг, інвестицій, а також для обміну на інші валюти або активи. Її використовують як платіжний засіб у сфері електронної комерції, туризму, фінансових технологій та нерухомості.

У різних країнах світу, зокрема і в Україні, існують криптоматичні банкомати (Bitcoin-ATM), що дозволяють обмінювати криптовалюту на готівку, підтверджуючи реальність її використання як засобу розрахунків. Такі банкомати функціонують у найбільших містах України, зокрема Києві, Львові та Харкові.

Водночас сторона захисту в апеляційній скарзі зауважила, що таке поняття як криптовалюта «Bitcoin», а також офіційний курс НБУ щодо віртуальних активів «Bitcoin» до долару США відсутні в Україні.

Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями, виходячи з такого.

0,39 біткоїна, перераховані на гаманець ОСОБА_14 мають економічну цінність (на час вчинення операції мала грошовий еквівалент 10 036,88 доларів США) та є нематеріальним активом.

У ОСОБА_7 та ОСОБА_14 не було законних підстав відповідно надавати та отримувати цей нематеріальний актив.

ОСОБА_11 на момент згадуваних подій обіймав посаду Голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України і входив до складу Міжвідомчої робочої групи з розгляду узагальнених пропозицій заявників та підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Положення) Агентство відновлення є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури.

Агентство відновлення очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу (п. 9 Положення).

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади є державним службовцем.

Фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, крім випадків, визначених законом (ст. 25 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця.

Зокрема, керівникам центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ, забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції»).

Крім того, ОСОБА_11 входив до складу Міжвідомчої робочої групи за посадою як Голова Агентства.

Згідно з п. 13 Положення про Міжвідомчу робочу групу з розгляду узагальнених пропозицій заявників та підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії (далі - Положення про Міжвідомчу робочу групу) матеріально-технічне забезпечення діяльності Міжвідомчої робочої групи здійснює Мінінфраструктури.

Так, ОСОБА_7 не є розпорядником бюджетних коштів. Він надав нематеріальні активи безпосередньо від себе.

Окрім цього, він не був роботодавцем ОСОБА_14 або ж працівником Агентства чи Мінінфраструктури, відповідальним за видачу йому заробітної плати.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 запропонував та надав ОСОБА_12 як Голові Агентства та члену Міжвідомчої робочої групи нематеріальні активи у виді криптовалюти без законних на те підстав, тому вони є неправомірною вигодою.

Чи є ОСОБА_11 службовою особою з огляду на обставини цієї справи

Службовими особами зокрема у статті 369 КК України є особи, які постійно, чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (ч. 1 Примітки до ст. 364 КК України).

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України).

Агентство - є центральним органом виконавчої влади та створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 29, уповноважене здійснювати координацію та управління процесами відновлення та розвитку інфраструктури України, а отже, є органом державної влади.

ОСОБА_22 призначено на посаду Голови Агентства за розпорядженням Кабінету Міністрів України з 31.01.2023 на строк не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

На цій посаді останній виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Організаційно-розпорядчі обов'язки (функції) - це зокрема обов'язки по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників в установах незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники центральних органів виконавчої влади (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво»).

Зі змісту Положення вбачається, що Голова Агентства: очолює його, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Агентство у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами (п. 1); розподіляє обов'язки між своїми заступниками (п. 7); призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Агентства відновлення, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, присвоює їм ранги державних службовців (п. 10); приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Агентства відновлення (п. 11); утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує положення (статути) про них, в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Агентства відновлення (п. 13); вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та працівників апарату Агентства відновлення, керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Агентства відновлення (п. 16); скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції (п. 18).

Адміністративно-господарські обов'язки (функції) - це обов'язки, зокрема, по управлінню або розпорядженню державним майном (п. 1 тієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України).

Відповідно до змісту Положення вбачається, що Голова Агентства: приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Агентство відновлення.

ОСОБА_11 , обіймаючи посаду Голови Агентства - центрального органу виконавчої влади, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а отже був службовою особою.

Чи є ОСОБА_11 службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище

Згідно з п. 3 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, у ст. 369 цього Кодексу є зокрема особи, посади яких згідно зі ст. 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "А".

Так, до цієї категорії посад належать, зокрема керівники центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України.

Агентство є центральним органом виконавчої влади, а його головою (керівником) на той час був ОСОБА_11 .

У зв'язку з викладеним, на час надання ОСОБА_12 неправомірної вигоди, він був службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Щодо неправомірної вигоди, яка надавалась за вчинення ОСОБА_19 дій, що полягали у забезпеченні прийняття Міжвідомчою робочою групою рішення про виділення коштів для проведення ремонту будівель Університету

До моменту прийняття присяги народного депутата України 29.08.2019, ОСОБА_7 обіймав посаду ректора Державного біотехнологічного університету в місті Харкові, дію контракту якого припинено до складання повноважень депутата.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України будівлі Університету зазнали значних руйнувань, отож, була потреба в коштах на їх відновлення.

Задля ліквідації таких наслідків відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» було створено фонд ліквідації наслідків збройної агресії у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Безпосередньо Порядок використання коштів Фонду затверджено постановою КМУ № 118 від 10.02.2023 (далі - Порядок).

Кошти Фонду спрямовуються, зокрема на будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) громадських будинків та споруд, розроблення проектної (проектно-кошторисної) документації для об'єктів, які зруйновані внаслідок збройної агресії РФ проти України, відновлення пошкоджених об'єктів житлового (у тому числі будинків дачних та садових) та громадського призначення (пп. 1, 4, 8 п. 2 Порядку).

Згідно з п. 6 Порядку звернення про виділення коштів з Фонду подаються центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською держадміністраціями (обласними військово-цивільними, військовими, Київською міською військовою адміністраціями) за напрямами, визначеними у підпунктах 1-6, 8, 9 (за винятком об'єктів критичної інфраструктури, пов'язаних з наданням послуг електропостачання, закупівлі шкільних автобусів, спеціального транспорту для закладів охорони здоров'я) пункту 2 цього Порядку, - до Мінінфраструктури.

Звернення про виділення коштів фонду органи місцевого самоврядування подають обласним державним адміністраціям (військовим адміністраціям). Обласні державні адміністрації (військові адміністрації) приймають звернення про виділення коштів фонду і додані до них матеріали від органів місцевого самоврядування та перевіряють їх на комплектність і формують звернення заявників щодо виділення коштів фонду з переліком проектів (об'єктів, заходів) у розрізі регіонів з відповідними обґрунтуваннями, поясненнями та фінансово-економічними розрахунками (п. 6 Порядку).

Міністерства, зазначені у пункті 6 цього Порядку розглядають звернення і додані до них матеріали, подані заявниками, на відповідність вимогам цього Порядку та формують за результатами оцінки узагальнені пропозиції заявників щодо виділення коштів фонду за напрямами, визначеними у п. 2 цього Порядку, з переліком проектів (об'єктів, заходів) у розрізі центральних органів виконавчої влади та регіонів з відповідними обґрунтуваннями, поясненнями та фінансово-економічними розрахунками і подають їх щомісяця до 12 числа Мінінфраструктури в електронній формі з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади із накладенням кваліфікованого електронного підпису на такі пропозиції, а також відповідний перелік проектів (об'єктів, заходів) (п. 8 Порядку).

Відповідно до п. 9 цього ж Порядку для розгляду поданих відповідними міністерствами узагальнених пропозицій заявників за напрямами з переліком проектів (об'єктів, заходів) у розрізі регіонів та підготовки пропозицій КМУ щодо виділення коштів з Фонду утворюється робоча група, склад якої затверджується КМУ.

Постановою КМУ № 412 від 25.04.2023 утворено таку Міжвідомчу робочу групу та затверджено її склад, до якого, зокрема, включено Голову Агентства та 13 інших членів, а також затверджено Положення про Міжвідомчу робочу групу з розгляду узагальнених пропозицій заявників та підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів Фонду.

Згідно з п. 1 цього Положення Міжвідомча робоча група є тимчасовим консультативно-дорадчим органом КМУ.

Основними завданнями Міжвідомчої робочої групи є: 1) розгляд поданих міністерствами, зазначеними у п. 6 Порядку узагальнених пропозицій заявників разом з проектом акта КМУ щодо виділення коштів Фонду за відповідними напрямами, зокрема за проектами (об'єктами, заходами), у розрізі регіонів; 2) підготовка пропозицій щодо виділення коштів Фонду за напрямами, проектами (об'єктами, заходами) у розрізі регіонів у межах наявних залишків коштів Фонду ліквідації наслідків збройної агресії з урахуванням відповідних умов (п. 3 Положення про Міжвідомчу робочу групу).

Міжвідомча робоча група відповідно до покладених на неї завдань, зокрема подає КМУ розроблені за результатами своєї роботи пропозиції та рекомендації (п. 4 цього Положення).

Відповідно до абз. 3 п. 11 пропозиції та рекомендації оформляються протоколом засідання Міжвідомчої робочої групи, в якому визначається орган виконавчої влади, що відповідно до своїх повноважень забезпечує підготовку проекту акта Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України.

Пропозиції та рекомендації Міжвідомчої робочої групи можуть бути реалізовані шляхом прийняття відповідного рішення КМУ, проект якого вносять органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень (п. 12 цього Положення).

Згідно з п. 11 Порядку у проект акта КМУ про виділення коштів фонду, зокрема, зазначаються: положення про надання доручення щодо забезпечення відповідним головним розпорядником бюджетних коштів погодження рішення КМУ про виділення коштів фонду з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету; внесення Мінфіном в установленому порядку змін до розпису державного бюджету після погодження рішення КМУ про виділення коштів фонду з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Так, на початку літа 2023 року ОСОБА_7 звернувся до Віце-прем'єр-міністра з відновлення України ОСОБА_27 (який також за посадою входив до складу Міжвідомчої робочої групи та був її головою) за консультацією щодо виділення коштів з Фонду з метою ремонту пошкоджених будівель Університету. На цю зустріч останній запросив ОСОБА_22 , оскільки той очолював напрямок «відновлення».

У підсумку їх спілкування, ОСОБА_28 повідомив обвинуваченому, що у разі відповідності його об'єкта усім вимогам згідно з існуючою процедурою, відповідне міністерство може подавати пропозицію на розгляд до Міжвідомчої робочої групи. За результатами розгляду якої, цей об'єкт буде включено до переліку об'єктів на фінансування.

09.06.2023 виконуючий обов'язки ректора Університету ОСОБА_29 , саме на прохання ОСОБА_7 , звернувся з листом до Агентства, в якому навів запропонований перелік об'єктів для фінансування за рахунок коштів Фонду, з проханням посприяти у їх відновленні.

Зі свого боку Агентство того ж дня звернулося з листом до МОН та перенаправило зазначений лист Університету їм, оскільки вказані у листі об'єкти перебувають у державній власності та знаходяться саме у підпорядкуванні Міністерства.

Надалі МОН листом від 12.06.2023 проінформувало Агентство та Університет, що розгляне можливість виділення коштів після надходження відповідного звернення від закладу вищої освіти або Харківської обласної військової адміністрації (далі - ХОВА) відповідно до вимог Порядку.

19.06.2023 Університет звернувся вже безпосередньо до МОН з відповідним зверненням.

Крім того, 27.06.2023 Університет також звернувся до ХОВА з проханням включити до переліку для фінансування за рахунок коштів Фонду відповідні об'єкти.

Після цього, 28.06.2023 ХОВА звернулася до МОН з проханням погодити делегування повноважень ХОВА функцій заявника, зокрема і за цим проектом.

12.07.2023 МОН направило лист-відповідь, в якому зазначило, що не заперечує проти делегування повноважень заявника ХОВА у подачі документів до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для участі у відборі.

Так, 15.08.2023 ХОВА в додаток до свого листа від 27.07.2023 направила до Мініфраструктури виправлену інформацію щодо проектів (об'єктів, заходів), які запропоновано реалізувати за рахунок коштів Фонду. Направлений перелік містив, зокрема також об'єкти Університету, а саме: капітальний ремонт (аварійно-відновлювальні роботи) гуртожитку; навчального корпусу; покрівлі, фасаду, інженерних мереж та благоустрою в навчальному корпусі.

Відповідно до вимог Порядку, як вже зазначалося, такі пропозиції потрапляли на розгляд Міжвідомчої робочої групи.

01.08.2023 відбулася зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_14 . Розмова, серед іншого, стосувалася зазначеної пропозиції щодо виділення коштів на ремонт об'єктів Університету.

Так, зокрема, ОСОБА_7 запитав ОСОБА_22 : «А реально підуть гроші?»

На що той відповів: «Ну, дивись, по цих об'єктах, вони потрапили ось 44, ще має Кабмін визначити, потім бюджетний комітет, там треба буде говорити…»

ОСОБА_7 зі свого боку зазначив, що він поговорить і запитав: «А їм зазвичай давати щось треба, бюджетному?»

Тоді ОСОБА_11 відповів, що не знає щодо бюджетного, треба розмовляти суто з ними.

Після чого розмова продовжилась, обвинувачений запитав ОСОБА_22 , чи пропустили ті 44 об'єкти, про які йшлося, на що ОСОБА_11 зазначив, що все пропустили.

Надалі ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_12 готівкові кошти або криптовалюту та зазначив про відсоток «заробітку».

Під час їх наступної зустрічі 10.08.2023 ОСОБА_7 знову згадував про об'єкти, які вже було подано: «Дивись, по цих двох, перше, що ми подали, перше, ці об'єкти, які зараз в постанову, я аж до того, зайдуть, там перші гроші зайдуть, я тобі просто, там візьму «50 доларів» кудись переведу, щоб ти не хвилювався, тому що ти не пишеш…».

11.08.2023 обвинувачений направив повідомлення ОСОБА_12 у додатку «Signal», в яких вказав: «На всяк випадок хотів нагадати. Універ по Харкову».

Надалі, 15.08.2023 ОСОБА_7 вчергове направив повідомлення ОСОБА_12 у тому ж додатку, де зазначив: «Там до вас зайшли документи по 6 будинках. Про які в тебе ОСОБА_33 питав. Які я ініціював (по Салтівці - Мій округ! Можливо вийде їх завтра розглянути на комісії?!».

16.08.2023 відбулося одне із засідань Міжвідомчої робочої групи, на якому було прийнято рішення виділити з Фонду Міністерству освіти і науки України кошти у сумі 116 137 882 грн на фінансування проекту «Капітальний ремонт (аварійно-відновлювальні роботи) покрівлі, фасаду, інженерних мереж та благоустрою в навчальному корпусі № 1 Державного біотехнологічного університету за адресою: вул. Академічна, 1 смт Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область».

Того ж дня відбулася зустріч ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , під час якої останній запитав про відсоток від виділених на сьогоднішньому засіданні коштів, яким у майбутньому можна буде заволодіти і, відповідно, запитав, який відсоток він винен ОСОБА_12 . До того ж обвинувачений зазначив, що він непокоїться щодо розміру такого відсотку, та пообіцяв, що якщо гроші Фонду надійдуть, він в будь-якому випадку віддасть відсоток ОСОБА_12 навіть якщо той вже не буде працювати.

Під час їх наступної зустрічі 22.08.2023 ОСОБА_7 наголошував, що йому важливо щоб ОСОБА_11 визначився з відсотком, зокрема зазначив: «Дивись, мені треба, щоб ти сказав, що ви з задоволенням мені далі виділяли, інших відкидали, а мене брали…».

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ОСОБА_7 запропонував та надав неправомірну вигоду ОСОБА_12 за забезпечення останнім прийняття рішення Міжвідомчою робочою групою, членом якої той був, про виділення коштів на ремонт об'єктів Університету, та доводами апеляційної скарги сторони захисту не спростовані.

Чи мав ОСОБА_11 вчинити дії з використанням наданого йому службового становища

Використання службовою особою свого становища передбачає використання тих повноважень, якими вона наділена у зв'язку із зайняттям певної посади чи здійсненням певної діяльності, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу (п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво»).

ОСОБА_11 на час інкримінованих дій був службовою особою, обіймаючи посаду Голови Агентства входив за посадою до складу Міжвідомчої робочої групи, та йому надано неправомірну вигоду за вчинення дій, що полягали у забезпеченні прийняття Міжвідомчою робочою групою рішення про виділення коштів для проведення ремонту будівель Університету.

Відповідно до п. 7 Положення про Міжвідомчу робочу групу посадовий склад Міжвідомчої робочої групи затверджує КМУ. Міжвідомчу робочу групу очолює голова, яким є за посадою Віце-прем'єр-міністр з відновлення України - Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури. Голова Міжвідомчої робочої групи має двох заступників.

ОСОБА_11 був одним з 14 членів Міжвідомчої робочої групи (додаток до Постанови КМУ № 412 від 25.04.2023 - склад Міжвідомчої робочої групи).

Формою роботи групи є засідання, що скликається її головою або за його дорученням одним із заступників голови Міжвідомчої робочої групи не пізніше ніж за три робочих дні до проведення засідання шляхом надсилання офіційного запрошення членам Міжвідомчої робочої групи, що містить посилання на місце розміщення матеріалів для розгляду на засіданні (п. 10 цього Положення).

Інформація про дату, час, місце та проект порядку денного засідання Міжвідомчої робочої групи з узагальненими пропозиціями заявників за напрямами з переліком проектів (об'єктів, заходів) у розрізі регіонів, які подані відповідними міністерствами до Мінінфраструктури, оприлюднюється за 3 робочих дні до проведення засідання на офіційному веб-сайті Мінінфраструктури (п. 10 цього Положення).

Засідання Міжвідомчої робочої групи є правоможним, якщо в ньому бере участь більш як половина членів Міжвідомчої робочої групи (п. 10 цього Положення).

На своїх засіданнях Міжвідомча робоча група розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції (п. 11 цього Положення).

Пропозиції та рекомендації Міжвідомчої робочої групи вважаються схваленими, якщо за них проголосувала більш як половина присутніх на засіданні членів Міжвідомчої робочої групи. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні (п. 11 цього Положення).

Пропозиції та рекомендації оформляються протоколом засідання Міжвідомчої робочої групи, в якому визначається орган виконавчої влади, що відповідно до своїх повноважень забезпечує підготовку проекту акта КМУ щодо виділення коштів Фонду та подає його на розгляд КМУ. Протокол засідання Міжвідомчої робочої групи підписується головуючим на засіданні та секретарем і надсилається усім членам Міжвідомчої робочої групи та КМУ (п. 11 цього Положення).

Член Міжвідомчої робочої групи, який не підтримує пропозиції та рекомендації, має право викласти в письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання (п. 11 цього Положення).

Відповідно до п. 12 цього Положення пропозиції та рекомендації Міжвідомчої робочої групи можуть бути реалізовані шляхом прийняття відповідного рішення КМУ, проект якого вносять органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.

Крім того, члени Міжвідомчої робочої групи також висловлювались під час засідань, пропонували виділити кошти з Фонду щодо поданих пропозицій, а також брали участь в обговоренні.

Так, на засіданні Міжвідомчої робочої групи, яке відбулося 16.08.2023, ОСОБА_11 виступив у підтримку виділення коштів з Фонду для МОН на фінансування одного з об'єктів Державного біотехнологічного університету, а пізніше проголосував за це.

Отже, ОСОБА_11 , як член Міжвідомчої робочої групи, який входив до її складу за посадою як Голова Агентства, був уповноважений брати участь в розробці пропозицій та рекомендацій з питань, що належать до компетенції Міжвідомочої робочої групи, висловлюватися під час засідань, підтримувати пропозиції про виділення коштів з Фонду, брати участь в обговоренні та голосувати за них, що безпосередньо впливало на прийняття цією групою відповідних пропозицій Кабміну.

Не залишились без оцінки суду першої інстанції доводи сторони захисту щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 369 КК України. На думку сторони захисту, дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати саме як зловживання впливом - за ч. 1 ст. 369-2 КК України.

З метою розмежування кваліфікації дій особи за ст. 369 КК України та ст. 369-2 КК України, слід звернутися до диспозиції цих статей.

Так, стаття 369 КК України зокрема передбачає кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення нею дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Стаття 369-2 КК України стосується ж випадків зловживання впливом і передбачає відповідальність за пропозицію або надання неправомірної вигоди з метою вплинути на прийняття рішення іншою службовою особою через посередника або третю особу.

У даному випадку ОСОБА_11 , як член Міжвідомчої робочої групи, був уповноважений брати участь в розробці пропозицій та рекомендацій з питань, що належать до компетенції такої групи, висловлюватися під час засідань, підтримувати пропозиції про виділення коштів з Фонду, брати участь в обговоренні та голосувати за них.

Тобто він мав, в частині, повноваження зумовлені його службовим становищем на вчинення дій задля досягнення результату, якого прагнув обвинувачений, надавши неправомірну вигоду. Доводи апеляційної скарги сторони захисту вказані висновки не спростовують.

Крім того, спростовуючи доводи сторони захисту про неодноразове вчинення ОСОБА_7 ряду тотожних дій, кожне з яких утворює окремий закінчений злочин (01.08.2023 висловив пропозицію, 10.08.2023 висловив обіцянку, 16.08.2023 висловив обіцянку, 22.08.2023 висловив пропозицію, 05.09.2023 висловив обіцянку, 05.09.2023 забезпечив надання), колегія суддів зазначає, що період спілкування обвинуваченого та свідка з серпня 2023 по вересень 2023 суд розглядає як єдиний епізод злочинної діяльності за ч. 4 ст. 369 КК України. Встановлення судом обставин цих зустрічей здійснюється в межах пред'явленого обвинувачення та ця обставина не є новою для сторони захисту, адже всі зустрічі відбувались за участю обвинуваченого, а зміст розмов під час проведення всіх зустрічей досліджувався в ході судового розгляду. Такі дії суду не призвели до порушення права обвинуваченого на захист та не погіршують його становище, адже не впливають на обсяг обвинувачення та кваліфікацію дій ОСОБА_7 .

Чи повинен був ОСОБА_11 за надану неправомірну вигоду вчинити дії в інтересах ОСОБА_7 та в інтересах Університету

ОСОБА_7 обіймав посаду ректора Університету, дію контракту якого припинено до складання ним повноважень народного депутата України.

Під час зустрічі з ОСОБА_19 22.08.2023 ОСОБА_7 зазначив: «Мені просто головне, щоб ви мене просували всюди…я там не знаю, депутатом буду або ні, але я собі відбудую університет, для мене, розумієш, це круто».

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Брати участь у виборах керівника закладу вищої освіти мають право: кожен науковий, науково-педагогічний та педагогічний штатний працівник закладу вищої освіти; представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів; виборні представники з числа студентів, які обираються студентами шляхом прямих таємних виборів.

Отож, відбудова Університету сприяла б безпроблемному продовженню роботи ректором після закінчення депутатських повноважень обвинуваченого та повторному його переобранню на посаду ректора.

Крім того, під час зустрічі ОСОБА_14 з обвинуваченим 01.08.2023, в частині виділення коштів на відбудову університету, коли той вперше згадав в розмові про криптовалюту, ОСОБА_11 запитав останнього, як він це собі уявляє, на що той відповів, що заробіток має бути до 20-ти відсотків, що вони зможуть заробити на цьому, будівельні компанії дадуть одну долю.

У цій же розмові ОСОБА_7 наголосив: «…я собі хотів ліфти замінити, там 80-го або 75-го року ліфти, одні ліфти скільки коштують, на 14-й поверх, потім будівля там, верхівка, де бібліотека, від навантаження, бібліотека, вона тріснула».

Під час розмови 10.08.2023 ОСОБА_7 знову зазначив про відсоток: «Ні, ну дивись, 15 ми всього візьмемо...».

Далі він також зазначав, що це підвищить його політичні рейтинги та вказав: «…Тому мені дуже важливо, якщо б ви мене підтримали в цьому питанні».

Зважаючи на викладене, ОСОБА_7 , як ректор Університету, дію контракту якого було тимчасово припинено, до припинення депутатських повноважень, був зацікавлений в тому, аби отримати кошти з Фонду задля відбудови зруйнованих російськими обстрілами будівель, для продовження роботи ректором та підвищення своїх шансів повторно бути обраним ректором колективом Університету. Окрім цього, обвинувачений також мав інтерес в тому, щоб заволодіти часткою коштів, виділених Фондом на відбудову.

У зв'язку з чим він запропонував та надав ОСОБА_12 неправомірну вигоду з метою забезпечення своїх інтересів та інтересів Університету.

Щодо винності дій обвинуваченого, що полягали у пропозиції та наданні неправомірної вигоди (суб'єктивна сторона)

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ч. 1 ст. 23 КК України).

Аналіз диспозиції ч. 1 та ч. 4 статті 369 КК України дає можливість дійти висновку, що суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки.

Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії. Під час вчинення злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкода, яка буде заподіяна об'єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.

А під бажанням слід розуміти прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

Тобто, сторона обвинувачення повинна довести, що ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав їх протиправні наслідки, а також, бажав їх настання.

Про наявність усвідомлення ОСОБА_7 суспільної небезпеки діяння у виді надання неправомірної вигоди, передбачення відповідних наслідків та бажання вчинити ці дії свідчать такі обставини провадження.

ОСОБА_7 проговорював з ОСОБА_19 питання забезпечення прийняття Міжвідомчою робочою групою рішення про виділення коштів для проведення ремонту будівель Університету за надання останньому криптовалюти або готівкових коштів. Він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачав його наслідки, адже наголошував, що краще передавати кошти не у готівковій формі, бо це ризиковано, крім того, він також вказував, що не буде передавати будь-що у руки, кращим варіантом буде криптовалюта.

Крім цього, під час розмов з ОСОБА_19 від обвинуваченого лунали такі фрази: «…я просто розумію, що якщо зачеплять, потім,…, не буде настрою ні щастя, нічого…»; «Ні, хлопають тому, що неправильно себе поводять, не спійманий - не злодій».

На прямий умисел також вказують заходи конспірації, що вживалися ОСОБА_7 , зокрема останній згадував про наявність в нього певних спеціальних пристроїв: «…Я взагалі не розмовляю, у мене знаєш, яка штука є?»; «Замов собі, я тобі можу посилання дати…, джентельменський набір такий, три штуки, одна, до прикладу, ти заїжджаєш, отак світиш всі камери…». Далі обвинувачений розповідав, що НАБУшники купляють апаратуру, яка викриває 150 телефонів одночасно і слухають, хто цікавий.

До того ж ОСОБА_7 майже постійно говорив пошепки, а в день їх зустрічі з ОСОБА_19 05.09.2023 просив і того розмовляти пошепки, оскільки шепіт не ідентифікується. Крім того, зазначив, щоб ОСОБА_11 прибрав телефон або поклав під ногу, як він робить це зазвичай сам..

ОСОБА_7 також бажав настання негативних наслідків, оскільки забезпечив переказ криптовалюти. Про це свідчить те, що він неодноразово пропонував визначитися із відсотком від виділених Фондом коштів, частиною суми «наперед» та повідомляв про можливі шляхи такого переказу.

До того ж на їх зустріч з ОСОБА_19 05.09.2023 у приміщенні готелю Hilton Kyiv , останній запросив свого знайомого ОСОБА_13 , який добре знався на криптовалюті та програмному забезпеченні, та, як наслідок, допоміг ОСОБА_11 налаштувати криптогамнець та згенерував рахунок у криптовалюті біткоїн.

Надалі, на вимогу обвинуваченого, ОСОБА_11 надіслав номер згенерованого рахунку за допомогою функції AirDrop ОСОБА_31 , а останній вже ОСОБА_7 , оскільки, як зазначив обвинувачений: «Мені не треба щоб від нього було», маючи на увазі ОСОБА_22 , а ОСОБА_13 просив переслати йому номер саме через секретний чат.

Окрім цього, ОСОБА_7 усвідомлював відповідний статус ОСОБА_14 та об'єктивно знав, що той входить до складу Міжвідомчої робочої групи, а отже, знав та розумів, кому та за що пропонує і надає неправомірну вигоду.

ОСОБА_7 , маючи намір дізнатися більш детально про існуючу процедуру виділення коштів з Фонду, на початку літа 2023 року звернувся до Віце-прем'єр-міністра з відновлення України ОСОБА_27 за відповідною консультацією. На цю зустріч останній запросив ОСОБА_22 , оскільки той займався напрямком «відновлення», де той вперше побачив і познайомився із ОСОБА_7 .

За результатом цього спілкування, ОСОБА_28 повідомив обвинуваченому, що якщо його об'єкти відповідають усім вимогам, відповідно до Порядку пропозиції можуть подаватися на розгляд до Міжвідомчої робочої групи та будуть включені до переліку об'єктів на фінансування.

Під час цієї зустрічі ніякої мови або натяків на надання неправомірної вигоди не було. Після цього зазначені особи більше не зустрічалися в такому складі.

До 01.08.2023 ОСОБА_7 та ОСОБА_11 постійно комунікували, неодноразово спілкувалися та зустрічалися.

Із досліджених доказів вбачається, що в уявленні обвинуваченого, саме ОСОБА_12 належала одна з основних ролей у виділенні коштів з Фонду. На думку ОСОБА_7 та як вбачається з їх розмов, ОСОБА_11 повністю був обізнаний у напрямку відновлення, до того ж ОСОБА_28 представив останнього, як людину, яка знається на процедурі виділення коштів з Фонду.

Так, 09.06.2023 Університет звернувся з листом до Агентства з проханням посприяти у відновленні пошкоджених об'єктів. Водночас як зазначив свідок ОСОБА_29 - виконуючий обов'язки ректора Університету, на його переконання, з таким листом треба було звернутися саме до МОН, а не до Агентства, однак на цьому наполіг ОСОБА_7 .

Тобто зазначене підтверджує, що в розумінні ОСОБА_7 , саме ОСОБА_11 відігравав основну роль у цих процесах.

Окрім того, зважаючи на заходи конспірації, манеру спілкування та зазначені вище фрази, вжиті обвинуваченим під час розмов та листування з ОСОБА_19 на переконання суду ОСОБА_7 вважав, що домогтися виділення коштів на ремонт Університету можливо лише шляхом надання неправомірної вигоди. Тому, після представлення йому ОСОБА_14 , обвинувачений сприйняв його саме як особу, з якою можна «вирішити» питання.

Відповідно, надалі останній запропонував та надав неправомірну вигоду саме ОСОБА_12 .

Водночас сторона захисту наполягала на тому, що ОСОБА_7 надав ОСОБА_12 неправомірну вигоду за виділення коштів з Фонду, тобто вирішення усього питання («під ключ»), що також включало забезпечення прийняття рішення КМУ та комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці доводи, зважаючи на таке.

01.08.2023 відбулася зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , під час якої, серед іншого, вони обговорювали розгляд пропозицій Міжвідомчою робочою групою.

Так, обвинувачений запитав ОСОБА_22 : «А реально підуть гроші?»

На що той відповів: «Ну, дивись, по цих об'єктах, вони потрапили ось 44, ще має Кабмін визначити, потім бюджетний комітет, там треба буде говорити…»

ОСОБА_7 зі свого боку зазначив, що він поговорить і запитав: «А їм зазвичай давати щось треба, бюджетному?»

Тоді ОСОБА_11 відповів, що не знає щодо бюджетного, треба розмовляти суто з ними.

Після чого ОСОБА_7 сказав, що він всіх знає, як «облупленних».

Крім того, під час свого допиту свідок ОСОБА_11 зазначив, що не спілкується з народними депутатами комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Зазначене спростовує доводи сторони захисту, що ОСОБА_7 домовлявся з ОСОБА_32 про вирішення питання щодо виділення коштів з КМУ та бюджетним комітетом ВРУ.

Сторона захисту також наголошувала, що вчинене слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 369-2 КК України, оскільки задля забезпечення прийняття рішення Міжвідомчою робочою групою, ОСОБА_11 мав вплинути на інших членів цієї групи.

Водночас з досліджених записів розмов не вбачається будь-яких доказів на підтвердження факту прохання обвинуваченим у ОСОБА_14 вплинути на членів Міжвідомчої робочої групи. Що також підтвердив свідок ОСОБА_11 під час свого допиту, зазначивши, що обвинувачений не просив його впливати на членів Міжвідомчої групи, а звернувся до нього саме з метою «вирішення питання» на рівні цієї групи.

Зазначене також вказує на те, що в уявленні обвинуваченого, ОСОБА_11 мав відповідні службові повноваження і авторитет, які були ключовими та достатніми для прийняття робочою групою відповідних пропозицій, без будь-якого додаткового впливу на них, окрім як через його виступ на засіданні Міжвідомчої робочої групи та підтримка ним пропозиції виділення коштів Університету.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що ОСОБА_7 запропонував і надав неправомірну вигоду, діючи з прямим умислом (умисно), отже його дії є винними.

Щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з огляду на здійснення щодо нього спеціального судового провадження (in absentia)

Вирок у цьому провадженні був ухвалений за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 за процедурою in absentia. Рішення про здійснення спеціального судового провадження суд першої інстанції прийняв 11.10.2024 у зв'язку з ухиленням обвинуваченого від суду та відсутністю у суду даних про його точне місце перебування. Відомості про прийняте рішення опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив передбачені КПК України (абз. 6 ч. 6 ст. 323) заходи щодо виклику обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження: надіслав повістки про виклик за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого; відомості про виклики були оприлюднені на офіційному вебсайті та у визначеному законодавством офіційному загальнодержавному виданні - газеті «Урядовий кур'єр».

Крім цього, всі судові засідання проводилися в присутності вільно обраних ним захисників адвокатів, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які не були позбавлені права на захист обвинуваченого, зокрема, заявляли суду клопотання, подавали заперечення на клопотання сторони обвинувачення, ознайомлювалися з матеріалами провадження, виступали із вступними промовами та в судових дебатах із викладенням позиції захисту тощо.

Отже, на переконання колегії суддів, спеціальне судове провадження в суді першої інстанції здійснено з дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя.

Так само і в суді апеляційної інстанції дотримані права обвинуваченого на доступ до правосуддя та захист.

Суд апеляційної інстанції вжив передбачені КПК України заходи щодо повідомлення обвинуваченого про апеляційний перегляд вироку - відомості про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційного розгляду були розміщені на вебсайті суду й опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр».

Також, суд здійснив виклики обвинуваченого в передбаченому КПК України порядку: за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого, шляхом розміщення відомостей про виклик на офіційному вебсайті Суду та у загальнодержавному офіційному виданні - в газеті «Урядовий кур'єр».

Під час апеляційного розгляду захист ОСОБА_7 забезпечено безпосередньою участю обраних ним адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , яким суд апеляційної інстанції забезпечив можливість ознайомлення з усіма матеріалами справи з метою формування правової позиції у провадженні та здійснення ефективного захисту. До того ж варто зауважити, що перегляд вироку здійснювався за апеляційними скаргами, у тому числі адвокатів ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .

Отже, як судовий розгляд в суді першої інстанції, так й апеляційний розгляд у порядку in absentia проведений відповідно до вимог КПК України, з дотриманням прав обвинуваченого на доступ до правосуддя та на захист.

Щодо доводів захисту про закриття кримінального провадження

У цьому кримінальному провадженні 21.11.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

22.11.2023 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду застосував відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.01.2023.

11.01.2024 ОСОБА_7 та його захисникам, за дорученням прокурора, повідомлено про завершення досудового розслідування та можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

24.11.2023 ОСОБА_7 було звільнено з-під варти, у зв'язку з внесенням розміру застави, а отже до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов'язків.

15.01.2024 Генеральний прокурор звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про продовження строку дії процесуальних обов'язків, покладених на ОСОБА_7 у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

19.01.2024 слідчий суддя розглянув вказане клопотання та задовольнив його.

12.03.2024 слідчий суддя встановив стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження до 15.04.2024 включно.

16.04.2024 прокурор звернувся до суду першої інстанції з обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 для розгляду його по суті висунутого обвинувачення.

Сторона захисту під час апеляційного розгляду посилалася на те, що після повідомлення про завершення досудового розслідування кримінальне провадження фактично зупинилося, а отже орган досудового розслідування не мав права вчиняти будь-які дії без його відновлення. На думку захисту, звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є дією, яка могла бути здійснена лише після винесення постанови про відновлення досудового розслідування. Через те що така постанова не виносилась, то в день звернення до слідчого судді з клопотанням - 15.01.2024, перебіг строку досудового розслідування поновився, і у сторони обвинувачення залишалося лише 10 днів для направлення обвинувального акта до суду. Отже, на переконання захисту, обвинувальний акт подано з порушенням установлених процесуальних строків, що є підставою для закриття кримінального провадження.

Колегія суддів вважає такі доводи сторони захисту безпідставними, з огляду на таке.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.

Частиною 1 статті 219 КПК України (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення) визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені статтею 219 цього Кодексу (ч. 5 ст. 219 КПК України).

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів доходить висновку, що повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування у порядку статті 290 КПК України не означає зупинення кримінального провадження у розумінні положень Кримінального процесуального кодексу України. У цей період зупиняється лише перебіг процесуальних строків досудового розслідування, а не саме провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, строки досудового розслідування зупиняються на час ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування і поновлюються після його завершення.

Отже, у період після повідомлення про завершення досудового розслідування орган досудового розслідування та прокурор не позбавлені повноважень звертатися до слідчого судді з клопотаннями, вирішення яких не пов'язане з проведенням слідчих (розшукових) дій. Звернення сторони обвинувачення 15.01.2024 до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії процесуальних обов'язків є процесуальною дією, спрямованою на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а не слідчою чи розшуковою дією у розумінні КПК України.

Таким чином, для звернення з таким клопотанням не потрібно було приймати постанову про відновлення досудового розслідування, оскільки провадження не зупинялося.

З огляду на вищевикладене, порушень вимог статей 219, 290 КПК України під час досудового розслідування колегія суддів не встановила, а тому підстав для визнання обвинувального акта поданим поза межами строків досудового розслідування або для закриття кримінального провадження - немає.

Щодо суворості призначеного обвинуваченому покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення

Прокурор у своїй апеляційній скарзі виклала незгоду із покаранням, яке призначив суд першої інстанції. Колегія суддів в цій частині зазначає про таке.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1 та 2 ст. 50 КК України).

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з-поміж передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та запобігатиме вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Загальні засади призначення покарання визначено у ст. 65 КК України. Зокрема, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; враховуючи особу винного; враховуючи обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання; необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд першої інстанції, визначаючи вид і строк покарання, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що мають значення для призначення покарання, а також мету покарання, передбачену ст. 50 КК України. Також обґрунтовано встановив, що дії ОСОБА_7 утворюють склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, який віднесено до категорії тяжких. При цьому суд першої інстанції урахував як характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, так і особливий статус обвинуваченого, який, бувши народним депутатом України та членом комітету з питань антикорупційної політики, вчинив корупційне кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану.

Разом із тим суд першої інстанції врахував відсутність судимостей, позитивні характеристики, наявність на утриманні малолітньої дитини, досягнення у професійній діяльності, що у сукупності свідчить про можливість виправлення особи без призначення максимально суворого покарання. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав право врахувати зазначені відомості як такі, що характеризують особу обвинуваченого, навіть з огляду на те, що на момент постановлення вироку він перебував за межами України. Відсутність фактичної можливості утримувати дитину не скасовує самого факту її наявності, а тому ця обставина могла бути врахована судом у межах його дискреційних повноважень.

Колегія суддів також зазначає, що покарання у виді 8 років позбавлення волі перебуває в межах санкції ч. 4 ст. 369 КК України, відповідає тяжкості злочину та є необхідним і достатнім для досягнення мети його призначення. Призначення покарання на максимальному рівні, як того просить прокурор, не випливає з установлених судом фактичних обставин і не є пропорційним з огляду на принципи індивідуалізації покарання, закріплені у ст. 65 КК України. Надмірна суворість покарання не сприятиме досягненню його виправної та превентивної функції, натомість може суперечити принципу справедливості.

Щодо доводів прокурора про неповноту конфіскації майна, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції призначив додаткове покарання у виді конфіскації всього належного ОСОБА_7 майна, чим повною мірою реалізував положення санкції статті, за якою його засуджено.

Доводи сторони обвинувачення щодо спеціальної конфіскації апаратного гаманця Ledger Nano S Plus також є безпідставними. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що зазначений пристрій використовувався як засіб для зберігання та передачі криптовалюти, яка була предметом неправомірної вигоди, а тому його спеціальна конфіскація відповідає вимогам статей 96-1 та 96-2 КК України.

Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установах, а також будь-які інші посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків на строк 3 роки, є законним, обґрунтованим і справедливим. Воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу обвинуваченого та забезпечує досягнення мети покарання, визначеної кримінальним законом. Підстав для його зміни чи посилення колегія суддів не вбачає.

Щодо відводу головуючого судді в суді першої інстанції ОСОБА_1 .

Захисник адвокат ОСОБА_8 не погодився з відмовою суду першої інстанції в задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження. Вважає, що заява є обґрунтованою і підлягала задоволенню, оскільки в ній зазначалося про особисті, довготривалі відносини (робочі/позаробочі) між учасниками адвокатського об'єднання - ОСОБА_9 та суддя ОСОБА_1 , яке вони разом заснували.

Колегія суддів в частині цих доводів зазначає про таке.

Право на розгляд справи безстороннім судом, встановленим законом, гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу судді у ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або іншим чином упереджений стосовно будь-якої особи, яка бере участь у справі.

Для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.

Статтею 75 КПК України вичерпно регламентовані випадки, коли суддя не може брати участь у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, факт причетності ОСОБА_9 та ОСОБА_1 до однієї юридичної фірми є вочевидь не достатнім для твердження, що у судді який припинив свої трудові відносини з адвокатським об'єднанням, може бути зацікавленість у результатах роботи її працівників. Кожен громадянин перш ніж стати суддею набирає свого життєвого та професійного досвіду проходячи різні його етапи. Однак не кожні зв'язки цього життєвого періоду породжують такі взаємини, які б могли впливати на думку поміркованої, розумної людини, що суддя за будь-яких обставин буде упереджений під час розгляду провадження за участі такої сторони. Щоб про таке стверджувати необхідні додаткові докази, окрім встановлення такого факту у біографії судді. Водночас сторона захисту не надає належних доказів та не наводить обставин, які могли б свідчити про існування факту упередженості судді ОСОБА_1 .

Отже, у колегії суддів не виникає сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_1 при розгляді цієї справи в суді першої інстанції.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.

Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відхиляючи апеляції, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31), Гарсіа Руїс проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), № 30544/96, § 26, від 21.01.1999.

Отже, у цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи осіб, які подали апеляційні скарги. Разом із тим, колегія суддів вийшла за межі доводів апеляційних скарг сторони захисту надавши аргументовані відповіді доводам іншого захисника, що не потягло погіршення становища обвинуваченого.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення та сторони захисту не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 411 КПК України вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного вироку судом дотримано передбачені кримінальним процесуальним законодавством вимоги, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування вироку, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 14.11.2024 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4