16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №340/5792/24
адміністративне провадження № К/990/32719/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині ненарахування та невиплати йому надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, починаючи з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року, частини матеріальної допомоги для оздоровлення, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за 2023 рік та 2024 рік, частини здійснених виплат за час знаходження у відпустці за 2023 рік та 2024 рік, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді;
- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на його користь ненараховану та невиплачену заробітну плату без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, за період роботи з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року, в розмірі 415 602,72 грн, яка складається: з надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, частини матеріальної допомоги для оздоровлення за 2024 рік в розмірі 35301,81 грн, оплати часу відпустки за 2024 рік в розмірі 25477,02 грн., частини матеріальної допомоги для оздоровлення за 2023 рік в розмірі 13198,12 грн, оплати часу відпустки за 2023 рік в розмірі 2607,35 грн;
- зобов'язати Кіровоградську обласну прокуратуру встановити та виплачувати йому заробітну плату відповідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023, яка складається з окладу на посаді заступника прокурора області та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інші виплати, передбачені Розділом IX Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за період з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року.
Зобов'язано Кіровоградську обласну прокуратуру здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за період з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року та виплатити різницю між належними до сплати та фактично отриманими ОСОБА_1 виплатами.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кіровоградської обласної прокуратури, в якій скаржник просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
01 серпня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Кіровоградської обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Жука А.В. (наказ від 21 липня 2025 року № 3255/0/5-25), забезпечено проведення повторного автоматизованого розподілу у даному провадженні.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 серпня 2025 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. - головуючий суддя, судді Білак М.В., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року визнано неповажними, зазначені Кіровоградською обласною прокуратурою, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 340/5792/24 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
12 вересня 2025 року від Кіровоградської обласної прокуратури до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01 вересня 2025 року надійшла уточнена касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заява про поновлення строку обґрунтоване тим, що ухвалами Верховного Суду від 22 липня 2025 року касаційні скарги було повернуто, однак повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника повторного звернення до суду. Разом з тим повторно подана касаційна скарга не просто подавались, а не зволікаючи вживались заходи щодо усунення недоліків касаційної скарги, що слугували підставою для її повернення.
Проте, Верховний Суд буде вирішувати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження після перевірки відповідності касаційної скарги до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що з 13 вересня 2023 року, після визнання Конституційним Судом України неконституційним абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, відсутні висновки Верховного Суду щодо практики застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у частині розрахунку розміру заробітної плати у контексті із правом на виплату щомісячної надбавки за вислугу років, компенсації за невикористані дні відпустки, виплати вихідної допомоги при звільненні працівникам прокуратури, які не пройшли атестацію і фактично не виконують у повному обсязі роботу прокурора.
Проте, Верховний Суд вже сформував правові висновки щодо застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» після визнання Конституційним Судом України неконституційним абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2024 року у справі № 380/28500/23 та від 21 березня 2025 року у справі № 380/3566/24.
Зокрема, у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 380/3566/24 Верховний Суд зазначив, що з огляду на визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), другого речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX, після ухвалення Конституційним Судом рішення № 8-р(II)/2023, на прокурорів, в тому числі які не завершили процедуру атестації, розповсюджуються положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в контексті визначення розміру винагороди прокурорів. Так, частиною першою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно із частиною другою статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Тобто, згідно із означеною нормою закону заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок, зокрема, і надбавки за вислугу років, а тому із 13 вересня 2023 року відповідач, зважаючи на рішення Конституційного Суду України №8-р(II)/2023, повинен здійснювати нарахування та виплату заробітної плати позивачу з урахуванням складових, визначених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
Вказане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішень суддів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
М.В. Білак В.М. Соколов