16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 820/5778/16
адміністративне провадження № К/990/12061/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Юрченко В.П., Васильєвої І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 (суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 (судді: Чалий І.С. (головуючий), Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі №820/5778/16 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (ДП «УКРСПЕЦВАГОН»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.10.2016 №0000491400, №0000481400, від 25.05.2016 №0000141400, №0000171400.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об'єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про порушення позивачем вимог законодавства.
Зокрема, позивач вказував, що сума коефіцієнту коригування у розмірі 171110296,07 грн (пункт 2.6 договору купівлі-продажу (викупу) майна (предметів лізингу) №УСВ-27/02-2015-02) відноситься до «інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу», яка відповідно до пункту 1.9 договору фінансового лізингу № 656П-ЦВСВ(зем-12.1005)ю від 28.08.2012 не змінює вартості предмету лізингу, та є сумою лізингових платежів, що відповідає вимогам статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415, та пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України. Таким чином Товариством обґрунтовано до складу фінансових витрат включено коефіцієнт коригування у розмірі 171 110 296,07 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
4. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2017 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов до висновку про правомірність прийняття контролюючим органом зазначених вище податкових повідомлень-рішень з підстав підтвердження порушень, викладених в акті перевірки.
Рішення суду першої інстанції в частині правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень - рішень від 10.10.2016 № 0000491400 та від 25.05.2016 № 0000141400 мотивоване тим, що витрати, понесені Товариством на придбання напіввагонів за договором купівлі-продажу (викупу) майна №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015 у частині суми, визначеної, як «сума коефіцієнтів коригування», є вартістю придбаного майна та має збільшувати вартість основних засобів Товариства, з огляду на що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, та об'єкт оподаткування на 171110296,00 грн за рахунок включення до вкладу витрат у бухгалтерському обліку та, відповідно, у податковому обліку, суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням основних засобів (напіввагонів) за договором купівлі - продажу (викупу) №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0000171400 скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0000171400. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень - рішень від 10.10.2016 № 0000491400 та від 25.05.2016 № 0000141400 суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та об'єкт оподаткування на суму 171110296,00 грн за рахунок включення до складу витрат суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням основних засобів (напіввагонів) за договором купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 №УСВ-27/02-2015-02, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 86478429,00 грн і занижено податок на прибуток на суму 10613758,00 грн.
6. Постановою Верховного Суду від 09.07.2024 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2016 № 0000491400 та від 25.05.2016 № 0000141400, а справу в цій частині було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №820/5778/16 було залишено без змін.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині, суд касаційної інстанції зокрема вказував, що суди попередніх інстанцій не здійснили аналізу умов договору викупу майна (предметів лізингу) з урахуванням положень договору фінансового лізингу та не надали оцінку доводам позивача щодо неможливості розгляду договору купівлі-продажу (викупу) майна (предметів лізингу) як чистого договору купівлі-продажу майна без урахування положень договору фінансового лізингу з підстав того, що передача майна фактично не здійснювалася, оскільки майно вже було отримано позивачем та, відповідно, вартість об'єкта фінансового лізингу вже була включена до вартості основних засобів з метою амортизації. Не перевірено доводи позивача щодо правомірного не включення ним суми 171110296,07 грн у вартість майна, оскільки за умовами пункту 1.9 договору фінансового лізингу коефіцієнт коригування KNBU застосовується до загальної суми лізингового платежу, при цьому застосування KNBU не змінює вартості предмета лізингу, та, відповідно, не відбувається збільшення вартості майна. Не з'ясовано, чи відноситься сума коефіцієнту коригування у розмірі 171110296,07 грн до інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, яка відповідно до пункту 1.9 договору фінансового лізингу не змінює вартості предмету лізингу, та є сумою лізингових платежів. Не надано оцінку доводам скаржника щодо правомірності включення ним до складу фінансових витрат суми коефіцієнту коригування, яка пов'язана із запозиченнями у вигляді фінансового лізингу та є фінансовими витратами платника податків.
7. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням додаткової угоди від 27.02.2015 №11 до договору фінансового лізингу від 28.08.2012 №656П-ЦВСВ (зеф-12.1005)ю господарські операції позивача у межах договору купівлі-продажу слід кваліфікувати саме у якості поставки товару та компенсації вартості майна, а не лізингового платежу чи будь-яких відсотків (процентів). Платіж за договором купівлі-продажу на суму 171.110.296,07 грн (коефіцієнт коригування) не пов'язаний із жодними запозиченнями чи виплатою процентів (відсотків) і був обчислений поза межами дії договору лізингу, а отже цей платіж не є фінансовими витратами та не може відноситись безпосередньо на зменшення фінансового результату до оподаткування, натомість повинен відноситись на збільшення первісної вартості об'єктів основних засобів і впливати на обрахування суми податку на прибуток через процедуру амортизації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.
9. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття, зокрема оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 10.10.2016 № 0000491400 та від 25.05.2016 №0000141400 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 40/28-09-14-04/01056362 від 29.04.2016, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 29.02.2016, питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 29.02.2016, питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, інших питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 21.03.2016.
На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 25.05.2016 № 0000141400, яким за порушення платником вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 86478429,00 грн;
- від 10.10.2016 № 0000491400, яким за порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО № 7, П(С)БО № 31, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 10558681,00 грн.
Висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.
ДП «УКРСПЕЦВАГОН» (Лізингоодержувач) укладено з ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Лізингодавець) договір фінансового лізингу №656П-ЦВСВ(зеф-12.1005)ю від 28.08.2012 та додаткові угоди до договору. Згідно умов якого Лізингодавець зобов'язується передати Лізингоодержувачу у тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених договором предмети лізингу - «Напіввагони, придатні для експлуатації на залізницях колії 1520 мм і мають можливість виходу на колії 1435 мм» у кількості 3000 одиниць, що не були в експлуатації, побудови 2012-2013 років та відповідають встановленим Лізингоодержувачем технічним вимогам.
Відповідно до додаткової угоди № 11 від 27.02.2015 до договору фінансового лізингу №656П-ЦВСВ (зеф-12.1005)ю від 28.08.2012 у зв'язку зі здійсненням дострокового викупу майна (напіввагонів), договір лізингу достроково припинено та укладено договір купівлі-продажу (викупу) №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015.
Згідно з пункту 2.7 договору купівлі-продажу (викупу) залишкова вартість майна 233229282,57 грн, що складалася із залишкової вартості по тілу майна (предметів лізингу) на суму 62118986,50 грн та суми коефіцієнту коригування у розмірі 171110296,07 грн.
Позивачем у 2015 році включено до складу фінансових витрат витрати, понесені у результаті здійснення операції із придбання напіввагонів відповідно до умов вищевказаного договору, відповідно до Форми № 2 «Звіт про фінансові результати» віднесено до складу рядка № 2250 «Фінансові витрати» у сумі 234856328 грн.
Таким чином, занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та об'єкт оподаткування на 171110296 грн («сума коефіцієнтів коригування») за рахунок включення до вкладу витрат у бухгалтерському обліку та відповідно, у податковому обліку, суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням основних засобів (напіввагонів) за договором купівлі - продажу (викупу) №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015.
На переконання контролюючого органу, витрати, понесені ДП «УКРСПЕЦВАГОН» на придбання напіввагонів за договором купівлі-продажу (викупу) майна №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015 у частині суми визначеної, як «сума коефіцієнтів коригування» є вартістю придбаного майна та має збільшувати вартість основних засобів та підлягає амортизації.
11. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень підпунктів 14.1.27, 14.1.97 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 7 П(С)БО «Основні засоби», пунктів 5 та 6 П(С)БО 14 «Оренда», пунктів 5-7 П(С)БО 16 «Витрати» та пункту 3 П(С)БО 31 «Фінансові витрати», у відносинах, які характеризуються подібними обставинами.
Товариство вважає, що ним правомірно не включено суму 171110296,07 грн у вартість майна, оскільки за умовами пункту 1.9 договору фінансового лізингу коефіцієнт коригування KNBU застосовується до загальної суми лізингового платежу, при цьому застосування KNBU не змінює вартості предмета лізингу, та, відповідно, не відбувається збільшення вартості майна. Позивач також зазначає, що сума коефіцієнту коригування у розмірі 171110296,07 грн відноситься до інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, яка відповідно до пункту 1.9 договору фінансового лізингу не змінює вартості предмету лізингу, та є сумою лізингових платежів.
Вважає, що оскільки сума коефіцієнту коригування пов'язана із запозиченнями у вигляді фінансового лізингу та є фінансовими витратами платника податків, то її слід віднести до фінансових витрат і не включати в первісну вартість придбаних напіввагонів.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача не врахували, що ні нормами П (С)БО 14 «Оренда» та П (С)БО 7 «Основні засоби», ні іншими нормами, чинними у спірний період, не передбачено збільшення первинної вартості об'єкта фінансової оренди (основного засобу) з інших підстав, окрім як в разі понесення витрат, що призводять до майбутніх економічних вигод під час його використання.
Однак судами не враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, що могли б підтвердити постачання основних засобів після укладення саме договору купівлі-продажу, в той же час постачання основних засобів за договором фінансового лізингу підтверджується, зокрема видатковими накладними та актами приймання-передачі. Оскільки саме після укладення договору фінансового лізингу відбулась передача основних засобів, включення їх до балансу підприємства та оцінка їх первісної вартості, у позивача відсутні були підстави переоцінювати вартість основних засобів після укладення договору купівлі - продажу, позаяк зазначене не передбачено П(С)БО.
12. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та безпідставність доводів скаржника, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
При цьому наголошує на тому, що викупна вартість майна за договором купівлі-продажу (171110296,07 грн) підлягає кваліфікації у даному конкретному випадку саме у якості ціни відчуженого у власність товару, а не останнього лізингового платежу, бо станом на 31.03.2015 договір лізингу вже не діяв, а матеріали справи не містять доказів перерахування заявником у власність лізингодавця 171110296,07 грн до моменту вчинення договору купівлі-продажу №УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015.
Крім того, згідно з пункту 2.2 додаткової угоди №11 від 27.02.2015 до договору фінансового лізингу остаточним лізинговим платежем є платіж у сумі 1027687,40 грн, а не сума в розмірі 171110296,07 грн, яка відповідно до умов пункту 2 договору-купівлі продажу від 27.02.2015 є викупною вартістю, визначеною відповідно до пункту 2.7 цього ж договору.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
13. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
14. Спірним у цій справі є правомірність віднесення позивачем до складу фінансових витрат коефіцієнту коригування KNBU.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодекс України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що платник податку з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
За приписами пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Для цілей оподаткування фінансовий лізинг (оренда) визначено як господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу (підпункт "б" підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За визначенням, наведеним у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фінансова оренда - це оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак: 1) орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди; 2) орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання; 3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди; 4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди; 5) орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання; 6) орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату; 7) оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди; 8) доходи або втрати від змін справедливої вартості об'єкта оренди на кінець терміну оренди належать орендарю.
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду. Якщо в угоді про фінансову оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.
Згідно пункту 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).
За визначеннями, наведеними у пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 415 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями; запозичення - це позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки; собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (витрати на створення кваліфікаційного активу).
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «УКРСПЕЦВАГОН» (Лізингоодержувач) та ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Лізингодавець) укладений договір фінансового лізингу № 656П-ЦВСВ(зеф-12.1005)ю від 28.08.2012 та додаткові угоди до договору, за умовами яких Лізингодавець зобов'язується передати Лізингоодержувачу у тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених договором предмети лізингу «Напіввагони, придатні для експлуатації на залізницях колії 1520 мм і мають можливість виходу на колії 1435 мм» у кількості 3000 одиниць, що не були в експлуатації, побудови 2012-2013 років, відповідають встановленим Лізингоодержувачем технічним вимогам.
Згідно відомості надходження основних засобів ДП «УКРСПЕЦВАГОН» за період 2013 року отримані від ТОВ «Прем'єр Лізинг» напіввагони оприбутковані та обліковуються на рахунку 10553 «Вантажні вагони (напіввагони із нумерацією на « 5»), а саме 373 напіввагонів вартістю у сумі 583333,34 грн за одиницю (без ПДВ) на суму 217583333,00 грн.
Пунктами 9.4, 9.5 договору фінансового лізингу передбачена можливість оформлення дострокового викупу предмета лізингу та оформлення передачі права власності на предмет лізингу, шляхом оформлення договору купівлі-продажу, як це і передбачено статтею 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», із зазначенням, що вартість (ціна) предмета лізингу на дату укладання договору купівлі-продажу визначатиметься відповідно до формули, встановленої пунктом 3.16 договору фінансового лізингу.
Пунктом 3.16 договору лізингу передбачено, що Лізингоодержувач має право достроково викупити предмет лізингу, не менше, ніж за 2 місяці письмово повідомивши про це Лізингодавця. У цьому випадку здійснюється викуп предмету лізингу Лізингоодержувачем за залишковою вартістю предмету лізингу з урахуванням коригування. При достроковому викупі предмета лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю лізингові платежі не сплачені до дати дострокового викупу предмета лізингу (заборгованість з лізингових платежів) та залишкову вартість предмета лізингу.
Для цілей дострокового викупу предмета лізингу залишкова вартість предмета лізингу визначається за наступною формулою: ZV=(TV-SP)х КNBU, де: ZV - залишкова вартість предмета лізингу для цілей дострокового викупу, грн.; TV - вартість предмета лізингу, грн; SP - сума сплачених Лізингоодержувачем платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу, грн.; КNBU - коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/дол. США, між датою сплати авансу відповідної місячної партії предмету лізингу та датою, що передує даті дострокового викупу предмета лізингу».
Відповідно до пункту 1.9 договору фінансового лізингу «Коефіцієнт коригування КNBU - це коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/дол. США, між датою сплати авансу відповідної місячної партії Предмету лізингу та датою, що передує даті сплати чергового Лізингового платежу. KNBU = Курс2/Курс1, де «Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату сплати авансу по кожній щомісячній партії предмету лізингу, а «Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, що передує даті сплати лізингового платежу. Під час сплати лізинговий платіж підлягає коригуванню на коефіцієнт коригування KNBU. Коефіцієнт коригування KNBU застосовується до загальної суми лізингового платежу. При цьому, застосування KNBU не змінює вартості предмета лізингу. В договорі визначається грошовий еквівалент загальної вартості договору в іноземній валюті по курсу Долара США на момент підписання договору.
Відповідно до додаткової угоди від 27.02.2015 №11 до договору фінансового лізингу від 28.08.2012 №656П-ЦВСВ (зеф-12.1005)ю, у зв'язку зі здійсненням дострокового викупу майна (напіввагонів), договір лізингу достроково припинено та укладено договір купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 №УСВ-27/02-2015-02.
Згідно з пунктом 2.7 договору купівлі-продажу (викупу) залишкова вартість майна 233229282,57 грн, що складалася із залишкової вартості по тілу майна (предметів лізингу) на суму 62118986,50 грн та суми коефіцієнту коригування у розмірі 171110296,07 грн.
У зв'язку з цим, ДП «УКРСПЕЦВАГОН» відповідно до Форми № 2 «Звіт про фінансові результати» та даних бухгалтерського обліку операції з придбання напіввагонів згідно договору купівлі-продажу (викупу) майна № УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015 віднесено до складу рядка № 2250 «Фінансові витрати» у сумі 171110296,07 грн.
На переконання контролюючого органу «коефіцієнт коригування» у розмірі 171110296,07 грн позивачем безпідставно віднесено на фінансові витрати, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу з чим погоджується колегія суддів.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що 27.02.2015 дію договору фінансового лізингу №656ПЦВСВ(зеф-12.1005)ю від 28.08.2012, укладеного між ДП «УКРСПЕЦВАГОН» і ТОВ «Прем'єр лізинг», припинено згідно умов додаткової угоди № 11 від 27.02.2015 та укладено договір купівлі-продажу (викупу) № УСВ-27/02-2015-02, а додаткова угода № 11 від 27.02.2015 є останнім правочином у межах правовідносин з одержання заявником майна у режимі лізингу і містить досягнуті сторонами правочину домовленості відносно лізингових платежів виключно у сумі 1 027 687,40 грн (п. 2.2 додаткової угоди). Таким чином після 27.02.2015 жодних зобов'язань у межах договору лізингу (у тому числі і проведення будь-яких грошових платежів у якості лізингових) сторонами правочину виконано бути не може.
При цьому 27.02.2015 було укладено договір купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 №УСВ-27/02-2015-02 (т.1 а.с.190-203), відповідно до якого: сторони домовились, що до викупної вартості предмету лізингу застосовується знижка в розмірі 20%, що на дату підписання договору становить 58307320,64 грн. З урахуванням застосування знижки, визначеної цим пунктом, залишкова вартість майна (предметів лізингу) становить 233229282,57 грн, що складається з: 62118986,50 грн - залишкова вартість по тілу майна (предметів лізингу) та 171110296,07 грн - сума коефіцієнту коригування (п.2.6).
Відповідно до пункту 2.7 договору купівлі-продажу (викупу) сторони домовились, що сторони домовились, що викупна вартість, яка підлягає сплаті покупцем фіксується сторонами та становить 233229282,57 грн, що, відповідно до умов договору, розраховується наступним чином: VV = (TV - SP) 103485000,00) x KNBU) 20% TV вартість предмету лізингу, SP сума сплачених Лізингоодержувачем платежів з відшкодування вартості предметів лізингу, грн (TV - SP) - залишкова вартість по тілу майна (предметів лізингу) = 181133733,12 грн, з урахуванням ПДВ.
103485000,00 -сума авансового платежу з урахуванням ПДВ, що підлягає зарахуванню в рахунок залишкової вартості по тілу майна (предметів лізингу), без урахування коефіцієнту коригування, KNBU коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн./ долл США, між днем сплати авансу відповідної місячної партії Предмету лізингу та днем підписання договору. (KNBU= «Курс 2»/ «Курс 1», де «Курс 1» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день сплати авансу по кожній щомісячній партії предмету лізингу, «Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату підписання договору). 20% - знижка, в розмірі 58307320,64 грн.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що 2.8 наведеного договору визначено, що покупець також зобов'язується погасити заборгованість зі сплати лізингових платежів, що становлять 1 027 687,40 грн та складається з: 165 565,25 грн - заборгованості зі сплати лізингових платежів по тілу предмета лізингу, 108 161,09 грн - заборгованості зі сплати лізингових платежів по винагороді Лізингодавця та 753 970,06 грн - суми коригування лізингового платежу. Зазначена сума заборгованість зі сплати лізингових платежів за п. 2.8 договору купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 №УСВ-27/02-2015-02 відповідає сумі заборгованість зі сплати лізингових платежів визначених п. 2.2 додаткової угоди № 11 від 27.02.2015 до договору фінансового лізингу №656ПЦВСВ(зеф-12.1005)ю від 28.08.2012.
З наведеного слідує, що остаточним лізинговим платежем є платіж виключно у сумі 1027687,40 грн, який між іншим також включає коефіцієнт коригування лізингового платежу 753 970,06 грн і такий, був передбачений договором фінансового лізингу №656ПЦВСВ(зеф-12.1005)ю від 28.08.2012, як складова лізингового платежу, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/дол США.
При цьому відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 продаж майна (предметів лізингу), відбувається за викупною вартістю майна (предметів лізингу), визначеного пунктом 2.7 цього договору. Викупна вартість в розумінні договору є залишковою вартістю договору фінансового лізингу, з урахуванням домовленостей сторін, визначених цим договором.
Отже доводи позивача про те, що викупна вартість майна за договором купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 є останнім лізинговим платежем за договором лізингу є помилковими та спростовується вищенаведеним.
Відповідно до пунктів 2.6 та 2.7 договору купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 з урахуванням застосування знижки в розмірі 20%, що на дату підписання договору становить 58307320,64 грн, викупна вартість предмету лізингу, яка підлягає сплаті покупцем фіксується у сумі 233229282,57 грн та складається з 62118986,50 грн - залишкова вартість по тілу майна (предметів лізингу) та 171110296,07 грн - сума коефіцієнту коригування.
Тобто сума коефіцієнту коригування 171110296,07 грн є складовою викупної вартість предмету лізингу, передбаченої саме договором купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 та за правовою природою є саме компенсацією вартості придбаного майна у межах договору купівлі-продажу (викупу), а не фінансовими витратами у межах договору лізингу. Сума коефіцієнту коригування 171110296,07 грн за договором купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 не є останнім лізинговим платежем, як його кваліфікує позивач, та не пов'язана з запозиченням чи виплатою процентів (відсотків), а відтак не включається до складу фінансових витрат.
Що стосується доводів позивача про те, що саме після укладання договору фінансового лізингу відбулась передача основних засобів, включення їх до балансу підприємства та оцінка їх первісної вартості, і у позивача відсутні були підстави переоцінювати вартість основних засобів після укладання договору купівлі - продажу, оскільки це не передбачено П(С)БО, а відповідно відсутні підстави для нарахування амортизації на збільшену первинну вартість об'єкта фінансової оренди (основного засобу), колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» вбачається, що у податковій декларації з податку на прибуток учасник суспільних відносин повинен відобразити реальний стан власних активів та зобов'язань станом на останню календарну дату звітного податкового періоду за діючими правочинами або за правочинами, де зобов'язання можуть бути кваліфіковані або у якості припинених, або у якості таких, що не підлягають виконанню.
Оскільки станом на 31.03.2015 діяв договір купівлі-продажу майна, за яким предмет договору лізингу підлягав оплатному відчуженню у власність підприємства із проведенням грошової компенсації у вигляді викупної вартості, то викупна вартість майна за договором купівлі-продажу (171110296,07 грн) підлягає кваліфікації як ціна відчуженого у власність позивача товару, а не останнього лізингового платежу.
Тобто платіж за договором купівлі-продажу (викупу) на суму 171110296,07 грн (коефіцієнт коригування) не пов'язаний із жодними запозиченнями чи виплатою процентів (відсотків) та був обчислений поза межами договору лізингу, відповідно цей платіж повинен відноситись на збільшення первісної вартості об'єктів основних засобів і впливати на обрахування суми податку на прибуток через процедуру амортизації, а не відноситись безпосередньо на зменшення фінансового результату до оподаткування.
Суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Згідно пунктів 1.1 та 1.2 договору купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015 продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором передати майно (предмети лізингу) у власність покупцю (позивач), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму (викупну вартість). Майно (предмети лізингу) є таким, що перебуває у користуванні покупця.
Перехід права власності на майно (предмети лізингу) відбувається в момент підписання акту приймання-передачі майна (предметів лізингу) у власність. Після виконання всіх взаєморозрахунків за цим договором, перед підписанням Акту приймання-передачі, сторони підписують Акт звірки взаєморозрахунків. Датою переходу майна (предметів лізингу) у власність являється дата Акту приймання-передачі майна (предметів лізингу) у власність (пункти 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015).
Крім того, пункту 3.4 договору купівлі-продажу (викупу) № УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015 визначено, що враховуючи те, що на момент укладання сторонами договору майно (предмети лізингу) вже знаходяться у володінні та користуванні покупця, будь-яка поставка майна (предметів лізингу) за цим договором не відбувається, а покупець, підписуючи договір підтверджує, що майно (предмети лізингу) було передане йому за договором лізингу, та, на момент укладання сторонами договору, майно (предмети лізингу) знаходиться у володінні та користуванні покупця.
Таким чином, предмет договору лізингу до укладення договору купівлі - продажу (викупу) № УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015 перебував саме у користуванні заявника, а не у власності, чим спростовуються доводи Товариства про те, що право власності на 373 напіввагони набуте саме у межах договору лізингу.
Не заслуговують на увагу і доводи відносно того, що оскільки основні засоби вже було включено до балансу підприємства та здійснено оцінку їх первісної вартості, а тому у Товариства відсутні підстави переоцінювати вартість основних засобів після укладення договору купівлі - продажу, позаяк зазначене не передбачено П (С)БО.
Відповідно до пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) є основними засобами. Об'єкт основних засобів це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.
Пунктом 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», визначено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).
Первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов'язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об'єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).
Відповідно до пункту 22 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» об'єктом амортизації основних засобів є вартість, яка амортизується. Амортизація систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується (у т.ч. основних засобів) протягом терміну їх корисного використання (експлуатації), (пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7).
Пунктом 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» передбачено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» та Розділу 5 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» від 30 вересня 2003 року №561, об'єктом амортизації є первісна або переоцінена вартість, яка амортизується (крім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій), зменшена на їх ліквідаційну вартість. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Таким чином, як вже зазначалось вище у податковій декларації з податку на прибуток платник податків зобов'язаний відобразити реальний стан власних активів та зобов'язань станом на останню календарну дату звітного податкового періоду.
Станом на 31.03.2015 договір лізингу припинений, при цьому у межах договору купівлі-продажу (викупу) № УСВ-27/02-2015-02 від 27.02.2015 предмет договору лізингу підлягав оплатній передачі у власність Товариства із проведенням грошової компенсації у вигляді викупної вартості, яка складалася, зокрема з суми коефіцієнту коригування. Тобто сума коефіцієнту коригування (171110296,07 грн) є складовою викупної вартості предмету лізингу, передбаченої договором купівлі-продажу (викупу) від 27.02.2015, та має відноситися на збільшення первісної вартості (фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедлива вартість сплачених (переданих), витрачених для придбання необоротних активів) об'єктів основних засобів, яка в свою чергу підлягає амортизації.
За встановлених обставин у справі, суди обґрунтовано дійшли висновку, що коефіцієнт коригування, який передбачений безпосередньо договором купівлі-продажу (викупу) на суму 171110296,07 грн не є лізинговим платежем чи витратами на проценти за запозиченнями, а отже зазначена сума не є фінансовими витратами та не може відноситись безпосередньо на зменшення фінансового результату до оподаткування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 слід залишити без задоволення.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №820/5778/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко І.А. Васильєва