16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 120/4135/23
адміністративне провадження № К/990/28766/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/4135/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Війська частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Мацький Є.М.),
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі -третя особа, В/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, виконуючи завдання у районах бойових дій у складі В/ч НОМЕР_2 (у відряджені), він має право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно згідно з Постановою КМУ № 168, проте командування В/ч НОМЕР_1 виплатило йому лише 30 000 грн за кожен місяць участі у бойових діях (квітень, травень, червень 2022 року), що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача направлено у відрядження з 07.04.2022 (наказ № 5-вв від 07.04.2022) до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Позивач перебував у службовому відряджені у НОМЕР_3 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ), який входить до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (цей факт підтверджується наказами, доданими до відзиву).
Довідка В/ч НОМЕР_2 № 1459 від 05.08.2022 засвідчує, що молодший сержант ОСОБА_1 (В/ч НОМЕР_1 ) брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях:
- 07.04.2022- 30.04.2022,
- 01.05.2022- 31.05.2022,
- 01.06.2022- 25.06.2022.
Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56 (гриф).
Позивач вважає, що НОМЕР_4 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність, не видавши наказ про виплату додаткової винагороди у 70 000 грн (п. 1 Постанови КМУ № 168) за спірні періоди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови КМУ № 168 та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплати додаткової винагороди, за періоди з 07 по 30.04.2022, з 01 по 31.05.2022, з 01 по 25.06.2022 у розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 03 червня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
За результатом касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд постановою від 05 грудня 2024 року скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року , а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Після нового розгляду Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 червня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що оформлена відносно позивача довідка В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1459 чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Водночас, суд зазначив, що вказана довідка не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у такій довідці періоди, адже підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є саме Списки військовослужбовців, які відсутні в матеріалах справи. Суд також зазначив, що матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі позивача, передбаченого пунктом 3 Наказу від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ).
З метою отримання відповідних доказів апеляційний суд витребував їх у відповідача (ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025).
На виконання ухвали відповідач подав клопотання про долучення доказів до якого додана довідка, згідно з якою в розділі ІІ «Облік ведення бойових дій» Журналів обліку бойових дій за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022, відсутні відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях.
З огляду на ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних документів, які підтверджують участь позивача у бойових діях за спірні періоди та підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач просить Верховний Суд задовольнити його позовні вимоги повністю. Скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції представник позивача послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив про те, що в оскаржуваному судовому рішенні від 09 червня 2025 року суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 120/4138/23, від 29.05.2025 у справі № 120/5962/24; від 28.04.2025 № 120/8747/23 та ін.
Зокрема, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах здійснюється на підставі Журналу бойових дій, тоді як за п. 3 Наказу № 164-АГ таке підтвердження може здійснюється лише на підставі одного з документів: бойового наказу (розпорядження), Журналу бойових дій або рапорту командира. Не врахував, що для відряджених військовослужбовців таким підтвердженням є довідка (за формою додатка 1), яка видається на підставі одного із цих документів.
Суд оцінив таку довідку, видану В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1459 як належний та допустимий доказ безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах, разом з тим вважав, що вона не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди.
Позивач зазначає, що Верховний Суд у цій категорії справ сформував правові висновки, проте суд апеляційної інстанції їх не врахував.
Верховний Суд (справи № 120/4138/23 та №120/5962/24), виходячи з положень Постанови КМУ №168 та наказу № 164-АГ, дійшов висновку, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі підтверджується довідкою військової частини, виданою на підставі бойового наказу, і відсутність чи несвоєчасне надсилання списків є лише процедурним порушенням, яке не може позбавляти особу гарантованої державою виплати.
Позивач вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду викладених у справі № 120/8747/23 про те, що відповідно до положень Наказу № 164-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах здійснюється шляхом видачі довідки (додаток 1) на підставі одного з визначених документів (бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій, рапорту начальника), без необхідності надання додаткових документів чи сукупності відомостей.
Відсутність згадки про військовослужбовця у списках за формою додатку 2 до Наказу № 164-АГ або порушення порядку передачі таких списків між військовими частинами не може бути підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, якщо інші належні докази підтверджують фактичну участь у бойових діях.
Довідка командира військової частини є належним доказом підтвердження участі у бойових діях, за зміст якої відповідальність несе уповноважений командир (начальник). Разом із тим, суди мають перевіряти її достовірність у сукупності з іншими доказами.
Держава не може відмовити у виплатах, передбачених чинним законодавством, якщо особа відповідає визначеним законом умовам для їх отримання.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену Постановою КМУ № 168.
Верховний Суд ухвалою від 05 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач і третя особа не подали відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пункт 1).
Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
- бойового наказу (бойового розпорядження);
- журналу бойових дій або інших відповідних документів;
- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 Наказу №164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, у яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов'язковим зазначенням підстав для його видання.
Ключове правове питання у справі полягає в тому, чи має ОСОБА_1 , військовослужбовець Державної прикордонної служби України, право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки й оборони у період відрядження з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року та з 01 по 25 червня 2022 року.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивача з 07.04.2022 направлено у відрядження до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де він перебував у НОМЕР_3 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ), що входить до складу цього угрупування (підтверджено наказами).
В/ч НОМЕР_2 позивачу видано довідку № 1459 від 05.08.2022 про те, що ОСОБА_1 у період із 07.04.2022- 30.04.2022, 01.05.2022- 31.05.2022, 01.06.2022- 25.06.2022 брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях.
Підставою для видачі цієї довідки слугувало: бойове розпорядження Адміністрації ДПСУ № 56 (гриф) від 02.04.2022.
Суд першої інстанції визнав довідку В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1459, яка була видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПСУ від 02.04.2022 № 56, належним і достатнім доказом участі позивача у бойових діях. На підставі цього доказу суд встановив факт участі ОСОБА_1 у бойових діях та заходах у спірні періоди і задовольнив позов, визначивши його право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно часу безпосередньої участі.
Для належного встановлення усіх обставин та врахування висновків Верховного Суду (постанова від 05.12.2024), суд апеляційної інстанції витребував з В/ч НОМЕР_1 докази підтвердження безпосередньої участі позивача.
Суд апеляційної інстанції, повторно переглянувши справу, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Цей суд визнав довідку №1459 видану В/ч НОМЕР_2 позивачу - належним доказом безпосередньої участі у бойових діях або заходах, однак зазначив, що вона не підтверджує право на виплату додаткової винагороди, оскільки підставою є саме списки військовослужбовців, яких у матеріалах немає. Додатково, на підставі довідки з журналів обліку бойових дій було встановлено, що у спірні періоди відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях відсутні, тому підстав для виплати збільшеної винагороди та задоволення позову суд не знайшов.
Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні Сьомий апеляційний адміністративний суд застосував положення наказу № 164-АГ без урахування висновків, викладених Верховним Судом у справах № 120/4138/23, № 120/5962/24; № 120/8747/23 та ін.
Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що після відкриття провадження за цією касаційною скаргою Верховним Судом сформовані висновки щодо застосування положень Наказу № 164-АГ у подібних правовідносинах, які в силу частини третьої статті 341 КАС України підлягають врахуванню під час касаційного перегляду цієї справи.
Верховний Суд у постановах від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 виснував, що процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби за пунктом 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі останнім довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів (бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій, рапорту начальника) без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.
Тож ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, які дозволяють підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
У постановах від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі №200/706/23, 12.12.2024 у справі № 120/10649/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
Утім у постановах від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23 та інших Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
У постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі №120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі №120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджувальні докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.
Застосовуючи наведені правові підходи до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідач не заперечував факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах упродовж періодів з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022.
Водночас суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що єдиним належним доказом участі позивача у бойових діях є довідка, у якій НОМЕР_4 прикордонний загін інформує про відсутність відомостей у журналах обліку бойових дій (розділі ІІ «Облік ведення бойових дій») щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях у спірний період. При цьому апеляційний суд не перевірив достовірність наведеної у довідці інформації та не дослідив самих журналів, які відсутні у матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду щодо достатності одного з документів, передбачених пунктом 3 Наказу №164-АГ, та залишив поза увагою наявні у справі рапорти В/ч НОМЕР_1 , які містили клопотання про виплату, у тому числі позивачу, додаткової винагороди у спірні періоди.
У матеріалах справи містяться рапорти, з яких убачається, що перший заступник начальника загону - комендант прикордонної комендатури полковник ОСОБА_3 відповідно до Постанови КМУ № 168 та Наказу № 164-АГ клопотав про виплату ОСОБА_4 додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за участь у заходах із національної безпеки та оборони: за період з 09.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, та з 01.06.2022 по 30.06.2022.
Отже, довідка від 05.08.2022 № 1459 видана В/ч НОМЕР_2 на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ. Невідповідність цієї довідки критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73- 75 КАС України, суди не встановили.
З огляду на вказане Верховний Суд вважає що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позову, адже сукупність таких документів, як довідка від 05.08.2022 № 1459 та рапорти про виплату позивачу доплати додаткової винагороди за квітень, травень, червень 2022 року, підтверджують безпосередню участь останнього в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 07.04.2022 по 25.06.2022.
Принагідно нагадати, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Помилковою є також позиція апеляційного суду про те, що підставою для виплати винагороди можуть бути лише списки, які мав надсилати НОМЕР_3 прикордонний загін. Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує, що направлення списків є лише процедурним етапом, тоді як право військовослужбовця на додаткову винагороду підтверджується конкретними документами - довідкою, бойовим наказом, журналом бойових дій або рапортом.
Відсутність окремих списків чи порушення порядку їх передачі між військовими частинами не може автоматично позбавляти військовослужбовця права на винагороду, якщо інші документи достовірно підтверджують його участь у бойових діях.
Крім того, у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 Верховний Суд наголосив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не є підставою для відмови у виплатах, якщо факт участі у бойових діях підтверджений іншими доказами.
Аналогічні висновки викладено також у постановах від 23.05.2024 року (страва № 120/4387/23), від 24.05.2024 (справа № 120/4967/23), від 28.05.2024 (справа № 120/5170/23) та від 08.08.2024 ( справа № 280/2754/23).
Узагальнюючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції - неправильно застосував норми матеріального права і помилково скасував це рішення.
Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.
За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах установить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - залишенню в силі.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі № 120/4135/23 скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько