16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 320/32331/23
адміністративне провадження № К/990/38868/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвокатки Овдійчук Ірини Олександрівки, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року (колегія у складі суддів Костюк Л.О., Аліменка В.О., Мельничука В.П.) у справі за адміністративним позовом судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування у частині наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року №198/к у частині припинення з 21 серпня 2023 року виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди до дня звільнення з військової служби;
- зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не отриману суддівську винагороду, передбачену статтею 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), з відрахуванням обов'язкових податків і зборів, з 21 серпня 2023 року.
Позов мотивовано тим, що оспорюваний наказ в частині припинення виплати позивачеві суддівської винагороди до дня звільнення з військової служби суперечить положенням Конституції України та Закону №1402-VIII, а також порушує його права на належне матеріальне забезпечення, тому такий наказ підлягає скасуванню як протиправний.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 01 лютого 2024 року позов задовольнив повністю.
Суд першої інстанції керувався тим, що на період проходження суддею військової служби, за ним зберігається виплата щомісячної суддівської винагороди. Оскільки суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням ним військової служби, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону № 1402-VI над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі.
Відповідач оскаржив це рішення до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 03 жовтня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив клопотання Окружного адміністративного суду міста Києва та зупинив провадження у справі за розглядом апеляційної скарги Окружного адміністративного суду міста Києва на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у цій справі до звільнення позивача з військової служби або закінчення воєнного стану відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Апеляційний суд також зобов'язав учасників справи повідомити його про відсутність обставин, які слугували підставою для зупинення провадження в справі.
Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що наказом Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року №198/к, ОСОБА_1 , суддю Окружного адміністративного суду міста Києва, з 21 серпня 2023 року увільнено від роботи до дня звільнення з військової служби, у зв'язку з призовом на військову службу, зі збереженням місця роботи і посади на період проходження військової служби. Відповідно до листа Міністерства оборони України від 22 березня 2024 року №220/74/547 військовослужбовець Головного управління військової юстиції капітан юстиції ОСОБА_1 з 17 серпня 2023 року постійно виконує обов'язки військової служби. За цих обставин, з метою недопущення порушення прав позивача на справедливий суд колегія суддів апеляційної інстанції для повного для об'єктивного з'ясування обставин справи вважала потрібним зупинити провадження у справі до звільнення позивача з військової служби або закінчення воєнного стану відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та направити справу до цього ж суду для розгляду апеляційної скарги.
Свої доводи скаржник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зазначає, що йому не було відомо про подане відповідачем клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі, водночас апеляційний суд розглянув це питання в порядку письмового провадження, тож він не мав змоги висловити свої міркування із цього приводу. Акцентує увагу на тому, що попри перебування у лавах Збройних Сил України, позивач бере активну участь у розгляді справи та наполягає завершенні її розгляду, тому, за таких обставин, інститут зупинення провадження у справі не міг бути застосований з ініціативи відповідача. Вказує також, що ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу Головного управління військової юстиції, яке є органом військового управління і, з огляду на положення статті 3 Закону України від 06 грудня 1991 року №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII), перебуває у структурі Збройних Сил України на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
Із цих міркувань, а також посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 жовтня 2023 року у справі №174/760/21, від 20 квітня 2023 року у справі №640/21562/21, від 27 лютого 2023 року у справі №380/7845/21, від 31 травня 2023 року у справі №160/1543/21, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував пункт 5 частини першої статті 236 КАС України.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 06 листопада 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою адвокатки Овдійчук Ірини Олександрівки, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року витребувано з Шостого апеляційного адміністративного суду матеріали справи № 320/32331/23.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року відмовлено заявниці касаційної скарги у задоволенні заяви про виправлення описки у ухвалі Верховного Суду від 06 листопада 2024 року.
Ухвалою від 14 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002).
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 8 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону №1402-VIII і статті 13 КАС України.
Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов'язкового зупинення провадження у справі так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.
Пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався, указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року №7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 року №7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, Указом від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX), Указом від 14 липня 2025 року № 478/2025, затвердженим Законом № 4524-IX від 15 липня 2025 року та продовжений до теперішнього часу.
За обставинами цієї справи, наказом Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року №198/к, ОСОБА_1 , суддю Окружного адміністративного суду міста Києва, з 21 серпня 2023 року увільнено від роботи до дня звільнення з військової служби, у зв'язку з призовом на військову службу, зі збереженням місця роботи і посади на період проходження військової служби.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим позовом про визнання протиправним і скасування наказу в частині, а також зобов'язання виплатити неотриману суддівську винагороду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Відповідач оскаржив це рішення до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 03 квітня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Окружного адміністративного суду міста Києва на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у цій справі.
10 квітня 2024 року скаржник подав до апеляційного суду клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України з огляду на перебування позивача в складі Збройних Силу України в умовах воєнного стану.
Перевіривши наведені заявником доводи, суд апеляційної інстанції установив, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуває на постійній військовій службі, яка переведена на воєнний стан. Відповідно до листа Міністерства оборони України від 22 березня 2024 року №220/74/547 військовослужбовець Головного управління військової юстиції капітан юстиції ОСОБА_1 з 17 серпня 2023 року постійно виконує обов'язки військової служби.
Зважаючи на ці обставини, апеляційний суд оспорюваною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позивач у касаційній скарзі категорично не погоджується з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, наполягає на завершенні розгляду справи та відсутності об'єктивних перешкод для цього.
За позицією Верховного Суду, яку він висловив у постановах від 27 лютого 2023 року у справі №380/7845/21, від 20 квітня 2023 року у справі №640/21562/21 норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому на органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється.
У цих же постановах Верховний Суд наголошував на тому, що зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Особливістю справи, яка переглядається, є те, що клопотання про зупинення апеляційного провадження з мотивів перебування позивача у лавах Збройних Сил України в умовах воєнного стану, заявив відповідач, який є заявником апеляційної скарги у цій справі, де рішення суду першої інстанції було ухвалено не на його користь.
Наявними у справі матеріалами підтверджується, що позивач бере активну участь у її розгляді, зокрема й у суді апеляційної інстанції, про що свідчать подані за допомогою підсистеми «Електронний суд» процесуальні документи, водночас наголошує на тому, що попри перебування у лавах Збройних Сил України в умовах уведення воєнного стану, наразі відсутні обставини, які перешкоджають розгляду цієї справи та наполягає на завершенні її розгляду.
За подібної ситуації, у постанові від 15 серпня 2023 року в справі №174/760/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи питання застосування пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (в силу яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції), розцінив дії відповідача, який наполягав на зупиненні провадження у справі з апеляційного перегляду рішення, ухваленого не на його користь, з посиланням на обставини, з ним не пов'язані, як такі, що не відповідають принципу добросовісності, та дійшов висновку, що за таких обставин інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований на шкоду інтересам позивача, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства.
Касаційний суд також зауважив, що зазначені положення мають своєю метою захист процесуальних прав учасника процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи. Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи.
На думку Верховного Суду, наведені висновки є застосовними і щодо положень пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.
У цій справі, розглядаючи клопотання відповідача про зупинення провадження з підстави, яка стосується позивача, апеляційний суд не забезпечив йому можливості висловитися із цього приводу, зокрема, залишив поза увагою, що в матеріалах справи немає доказів направлення позивачеві вказаного клопотання та розглянув зазначене питання у порядку письмового провадження, що сукупно мало наслідком позбавлення позивача можливості навести власні доводи та міркування з приводу поданого відповідачем клопотання, а суду - ухвалити судове рішення на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одними із основних засад адміністративного судочинства нарівні з верховенством права є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до частин першої і другої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Порушення судом апеляційної інстанції зазначених норм процесуального права призвело до ухвалення передчасного судового рішення про зупинення провадження у справі, яке не відповідає вимогам законності і обґрунтованості у значенні, вжитому в частинах першій-третій статті 242 КАС України. Наведені у касаційній скарзі доводи частково підтвердилися та спростовують висновки апеляційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, Верховний Суд, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 353 КАС України, а також з урахуванням наведених у касаційній скарзі вимог, дійшов висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року - скасуванню з направленням справи №320/32331/23 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвокатки Овдійчук Ірини Олександрівки, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року скасувати, а справу №320/32331/23 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду