про відмову у відкритті касаційного провадження
16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №620/9833/23
адміністративне провадження № К/990/28590/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року
у справі №620/9833/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 15 лютого 1996 року по 20 грудня 1998 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 15 лютого 1996 року по 20 грудня 1998 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 березня 2023 року про перерахунок пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України - істотної для справи обставини, а саме: експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 січня 2025 року №12673/24-33, якою досліджено трудову книжку ОСОБА_1 та встановлено, що текст відтиску печатки, розташований у записі під номером 16 на сторінці « 11», має такий зміст: по колу між лініями зовнішнього та внутрішнього обідків: «* Україна * Чернігівська область * Ніжин / Приватне підприємство / Виробничо-комерційна фірма»; у центрі - "Фенікс" 22814789. За твердженнями заявника, зазначена експертиза є нововиявленою обставиною, яка дає підстави для скасування постанови апеляційного суду та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернуто без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ващенко Марина Олександрівна, 30 червня 2025 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з несплатою судового збору; статті 332 КАС України, оскільки наведені у касаційній скарзі підстави пропуску строку визнані судом неповажними та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом та обґрунтованої заяви про поновлення строку.
Копія ухвали надійшла на поштову адресу позивача 04 серпня 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0610269983909.
Копія ухвали надійшла на поштову адресу представника позивача 05 серпня 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0610269983917.
19 серпня 2025 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшло клопотання представника позивача - адвоката Ващенко М.О. про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, яке мотивоване тим, що позивач потребує додаткового часу для отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Водночас до заяви долучено документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року задоволено клопотання Ващенко М.О. про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання обґрунтованої заяви про поновлення процесуального строку.
Копія ухвали надійшла на поштову адресу позивача 17 вересня 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0610279001543.
Копія ухвали надійшла на поштову адресу представника позивача 17 вересня 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0610279001560.
23 вересня 2025 року адвокат Ващенко М.О. звернулася до Суду із заявою про поновлення строку.
Скаржниця вважає, що строк на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року пропущений позивачем з поважних причин та має бути поновлений судом касаційної інстанції, оскільки копія ухвали надійшла на адресу позивача лише 10 вересня 2025 року, що підтверджується копією ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року із відміткою про виготовлення від 10 вересня 2025 року, а також супровідним листом Чернігівського окружного адміністративного суду.
На думку колегії суддів наведені представником позивача доводи та надані докази вказують на те, що копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року не була своєчасно вручена позивачу.
Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску заявником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Таким чином ОСОБА_1 усунуті недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Колегія суддів вважає ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року про повернення заяви без розгляду є законною та обґрунтованою, оскільки повністю відповідає вимогам КАС України щодо строків перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, що передбачені положеннями статті 363 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 363 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана учасником справи не пізніше тридцяти днів з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про існування обставин, що є підставою для перегляду.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 363 КАС України з урахуванням положень частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
19 березня 2025 року адвокатом Ващенко М.О. подано заяву про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України. У своїй заяві представник заявника зазначила, що як доказ існування нововиявленої обставини виступає висновок експертизи, який був отриманий нею 20 січня 2025 року.
При цьому у заяві ОСОБА_1 питання поновлення процесуального строку поставлено не було.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 квітня 2025 року залишаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без руху виходив з того, що тридцятиденний строк закінчився 19 лютого 2025 року, а заява подана представником позивача лише 19 березня 2025 року. Крім того у заяві не було зазначено інформацію про існування електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» та відсутній документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду, представником позивача подано квитанцію про сплату судового збору у визначеному судом розмірі, заяву про наявність електронного кабінету в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» та заяву про поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Скаржниця просила поновити пропущений строк, посилаючись на те, що після отримання експертизи від 20 січня 2025 року позивач спершу звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для досудового врегулювання спору, на що 17 лютого 2025 року отримав відмову датовану від 07 лютого 2025 року. У подальшому, позивач звернувся до центру надання безоплатної правової допомоги і 03 березня 2025 року адвокат Ващенко М.О. була призначена його адвокатом у цій справі. 19 березня 2025 року нею подано до апеляційного суду (як суду який ухвалював рішення у справі) заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Таким чином, строк подання заяви не перевищував тридцяти календарних днів з моменту отримання остаточної відповіді пенсійного органу, що, на думку представниці, відповідає вимогам частини першої статті 363 КАС України.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2025 року визнав неповажними наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Ващенко М.О. підстави пропуску строку для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та повернув заяву без розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк для звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами починає свій перебіг з моменту, коли особа дізналася про нову обставину. В свою чергу чинне законодавство не передбачає можливості зупинення, переривання чи продовження цього процесуального строку у зв'язку з ініціюванням заявником процедури досудового врегулювання спору з відповідачем.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та вищезазначеним висновкам суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Дотримання встановлених процесуальним законом строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права, оскільки, такі строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо визнає причини його пропуску поважними.
КАС України та інші закони не визначають, поняття та критерії поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду або пропуску строку на апеляційне чи касаційне оскарження судових рішень, постанов та ухвал, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого звертається позивач (апелянт, скаржник).
Суд розглядає питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала клопотання про його поновлення. Разом з тим, якщо особа, яка звернулася до суду, не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, але суд вбачає їх з наданих доказів, суд визнає причини пропуску строку поважними та відкриває провадження у справі.
Отже, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Вирішення питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №820/1719/15.
Застосовуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду в межах даних правовідносин колегія суддів вважає, що звернення позивача до Пенсійного фонду є свідомим та добровільним вибором процесуального шляху захисту свого порушеного права, а не непереборною обставиною, яка не залежала від волевиявлення позивача, яка завадила йому подати заяву до суду. В той же час звернення до відповідача із заявою про досудове врегулювання спору не позбавляло позивача права на вчинення процесуальної дії щодо звернення до суду у визначений процесуальним законом строк.
Отже, висновок апеляційного суду про пропуск позивачем тридцятиденного строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України, з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про відповідні обставини, є обґрунтованим.
Водночас колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що положенням пункту 1 частини другої статті 363 КАС України передбачено лише граничний (присічний) строк, у межах якого взагалі допускається можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що не виключає необхідності дотримання особою тридцятиденного строку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 363 цього Кодексу.
Отже, оскільки обставини, на які посилався заявник, тобто досудове врегулювання спору, не є об'єктивними, непереборними та не підтверджують неможливості подати заяву вчасно, Шостий апеляційний адміністративний суд обґрунтовано визнав причини пропуску строку неповажними.
Відповідно до частини четвертої статті 366 КАС України, крім випадків, передбачених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами повертається заявникові без розгляду також у випадку, якщо її подано після закінчення строку, визначеного частиною першою статті 363 КАС України, і суд відмовив у поновленні такого строку.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, під час вирішення питання дотримання позивачем процесуального строку, дотримався положень статей 361, 363, 366 КАС України та дійшов обґрунтованого висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року без розгляду.
Відтак, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення без розгляду є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування норм процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 02 березня 2023 року у справі №120/3347/19-а, від 17 березня 2025 року у справі №580/5030/24.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, Суд,
1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №620/9833/23.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №620/9833/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа