15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 460/11335/24
адміністративне провадження № К/990/34314/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Лелікова С.О.,
представника відповідача Юхименко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з трансляцією в мережі Інтернет касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року (головуючий суддя Борискін С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування рішень,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 вересня 2024 року: №13128/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340 грн; №13131/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн; №13130/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 7100 грн; №13129/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 2397934,80 грн (у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 1918347,84 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 479586,96 грн); №13134/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 199827,90 грн (у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 159862,32 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39965,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у 2023 році не отримувала жодних доходів від інших фізичних осіб на електронний платіжний засіб, та відповідно і не мала обов'язку з декларування, зазначеної відповідачем в Акті перевірки суми доходів у розмірі 10657488 грн. Висновок в Акті №11686/Ж5/17-00-24-05/3767010901 від 2 серпня 2024 року, про те що позивач отримала дохід від переказів між рахунками фізичних осіб з використанням ЕПЗ (р2р - платежі) у 2023 році у розмірі 10657488 грн не обґрунтований контролюючим органом та не доведений жодними доказами. На думку позивача, положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) не врегульована автоматична презумція обліку оборотних коштів по карткових рахунках фізичних осіб як доходу, який підлягає декларуванню та оподаткуванню. З огляду на зазначене вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року. Витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду справу.
Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позиція позивача полягає в тому, що згідно вимог ПК України, оподаткуванню підлягають виключно отримані доходи, а не будь-які фінансові інструменти, якими на законних підставах може користуватися фізична особа до якої діє принцип «дозволено все те, що не заборонено».
В матеріалах перевірки відсутні відомості про будь-яку незаконну діяльність ОСОБА_1 .
Висновки Акта перевірки ґрунтуються виключно на припущенні контролюючого органу, що сукупність транзакцій («оборотів») по картковим рахункам ОСОБА_1 є оподатковуваним доходом.
На підтвердження таких висновків відповідачем були подані листи Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від 26 березня 2024 року з інформацією про дебетовий оборот ОСОБА_1 у розмірі 11482405 та кредитовий оборот 10657488, а також лист від 21 серпня 2024 року з переліком рахунків, зазначенням кредитового обороту по кожному рахунку, без зазначення підсумку.
Крім цього, контролюючим органом була використана інформація від Національного банку України (далі - НБ України), яка містилася у листі від 20 березня 2024 року, в додатку до якого надана інформація щодо позивача про дебетовий оборот 11482405 грн та кредитовий оборот 10657488 грн.
Жодних додаткових документів, які б обґрунтовували оскаржувані рішення контролюючим органом надано не було.
Додаткових дій пов'язаних з перевіркою інформації, отриманої від НБ України відповідачем не здійснювалося. Таким чином, висновки контролюючого органу є безпідставними.
Безпідставними є і висновки судів попередніх інстанцій, що з листа НБ України є доведеним факт отримання ОСОБА_1 доходу в зазначеному розмірі.
Зміст листа НБ України не відноситься до позивача, а стосується порушення законодавства з приводу азартних ігор.
В листі відсутні: конкретні найменування веб ресурсів застосованих для цілей азартних ігор; реквізити ЕЦП ОСОБА_1 використані на вказаних ресурсах; перелік транзакцій (виписки по рахункам), які б свідчили про надходження на рахунки позивача коштів від третіх осіб для цілей азартних ігор; відсутня будь-яка інформація про третіх осіб; відсутня інформація про вигодо набувача діяльності пов'язаної з азартними іграми, та чи є це ОСОБА_1 тощо.
Жодної інформації про те, що хто, коли та які суми сплачував на платіжний засіб ОСОБА_1 , які можна вважати доходом не надано.
Позивач зазначає, що положеннями ПК України не врегульована автоматична презумпція обліку коштів по картковим рахункам фізичних осіб в якості доходу, який підлягає декларуванню та оподаткуванню без врахування їх призначення.
Таким чином, під час перевірки не були встановлені дійсні обставини, відсутні будь-які документи, що підтверджують як суми доходу так і сам дохід. Отже, висновки акта і відповідно складені на підставі цих висновків, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Крім того, у касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема вказує, що судом вирішено провести судове засідання призначене на 24 червня 2025 року на 14:00 годину, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Представника ОСОБА_1. не було запрошено для участі у судовому засіданні, про що представник повідомив суд відповідною заявою, того ж дня, через годину, від запланованої дати судового засідання 24 червня 2025 року об 15:11:41, в якій просив відкласти судове засідання на іншу дату.
Однак, вказана заява не була розглянута Восьмим апеляційним адміністративним судом, а в той самий день, суд ухвалив оскаржувану постанову, розглянувши справу як без участі сторони ОСОБА_1 так і без участі сторони відповідача.
Справа № 460/11335/24 надійшла до Верховного Суду 10 вересня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування у цій справі судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
У відповідності до вимог частини першої 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Рівненській області 27 березня 2024 року направлено ОСОБА_1 повідомлення №3123/17-00-24 щодо надання пояснень з питання: декларування доходів, отриманих шляхом переказів з рахунку фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (сервіс Р-2-Р-переказів - переміщення коштів з однієї картки на іншу за допомогою спеціальних платформ, банківських програм або сервісів).
Позивачем 26 квітня 2024 року контролюючому органу направлено відповідь на вказане вище повідомлення, в якому зазначено, що кошти які були зараховані на картку не є доходом, а є належними їй коштами, які були повернуті третіми особами, частковими платежами за домовленістю (без процентів та інших додаткових нарахувань) у способи не заборонені законодавством. Підстави для декларування коштів, які надходили на належну їй картку відсутні, адже ці кошти не є доходом, не входять до об'єктів оподаткування та відповідно не підлягають оподаткуванню. Стосовно надання документів ОСОБА_1 зазначила, що не вбачає підстав для задоволення такої вимоги відповідача без згоди третіх осіб адже ця інформація є персональною та конфіденційною.
Відповідачем направлено позивачу лист від 6 травня 2024 року №3355/Ж12/17-00-24-05-25, в якому зазначено про необхідність, з підстав, визначених пунктом 73.3 статті 73 ПК України, надати протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, пояснення та документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), копії документів, що підтверджують отримання доходу з джерела їх походження в Україні або за її межами, та повноту оподаткування, а саме (але не виключно): документи про факт зарахування коштів на розрахунковий рахунок (виписка банківського рахунку); договори (акт про виконання робіт/послуг, тощо); інші відомості та документи, у разі їх наявності, що стосуються отриманого доходу та не перераховані вище). Контролюючим органом повідомлено, що ненадання пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит податкового органу, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Позивачем 15 травня 2024 року надано відповідь на лист контролюючого органу від 6 травня 2024 року №3355/Ж12/17-00-24-05-25, в якій зазначено аналогічні пояснення, які були наведені ОСОБА_1 у листі від 26 квітня 2024 року.
ГУ ДПС у Рівненській області 11 червня 2024 року прийнято наказ №1467-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 ».
Відповідачем у період з 15 липня 2024 року по 26 липня 2024 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан і доходи за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору, за результатами якої 2 серпня 2024 року складено Акт №11686/Ж5/17-00-24-05-18/3767010901 (далі - Акт перевірки).
За висновками Акта перевірки позивачем порушено вимоги:
підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України внаслідок чого встановлено неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік;
підпункту 162.1.1 пункту 162.1, пункту 164.1, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами самостійно за результатами річного декларування у сумі 1918347,84 грн;
підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (із змінами та доповненнями), внаслідок встановлено заниження суми податкового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами самостійно за результатами річного декларування у сумі 159862, 32 грн;
пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, внаслідок чого встановлено ненадання до контролюючого органу первинних документів;
підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, внаслідок чого встановлено ненадання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.
До висновків наведених в Акті перевірки, відповідач дійшов з огляду на те, що до ГУ ДПС у Рівненській області листом від 26 березня 2024 року №8651/7/99-00-24-01-02-07 від ДПС України надійшла інформація, яку отримано від Національного банку України (лист від 20 березня 2024 року №24-0006/21625/БТ), про надходження переказів на карткові рахунки позивача від фізичних осіб у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), що є платіжним інструментом, при переказі коштів фізичними особами один одному, реалізований на будь якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом, та з суми яких не сплачено податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір. Зокрема згідно інформації, отриманої контролюючим органом, на банківські рахунки ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 надходили грошові кошти у вигляді інших доходів у сумі 10657488 грн та здійснювалися значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб, що може вказувати на схему обходження заборони здійснення діяльності, яка передбачає наявність відповідних дозвільних документів (ліцензії, дозволи, тощо) згідно діючого законодавства. Водночас ОСОБА_1 не надала до податкових органів декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік та не задекларувала суму загального річного оподатковуваного доходу за 2023 рік з отриманих переказів від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 10657488 грн, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1918347, 84 грн та суму військового збору у розмірі 159862,32 грн, а також у зв'язку з ненаданням первинних документів до перевірки, в тому числі на запит контролюючого органу.
Позивачем 14 серпня 2024 року до контролюючого органу було подано заперечення до Акта перевірки від 2 серпня 2024 року №11686/Ж5/17-00-24-05-18/3767010901.
За результатами розгляду заперечення, податковий орган листом від 29 серпня 2024 року №5739/Ж12/17-00-24-05-25 повідомив, що висновки Акта перевірки залишено без змін.
На підставі наведеного вище Акта перевірки, податковим органом від 5 вересня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№13128/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340 грн;
№13131/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн;
№13130/1700240523, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 7100 грн;
№13129/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 2397934,80 грн (у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 1918347,84 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 479586,96 грн);
№13134/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 199827,90 грн (у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 159862,32 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39965,58 грн.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства призначено та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача. Крім того, під час розгляду справи контролюючим органом у повному обсязі доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки отримавши у 2023 році на банківський рахунок кошти у сумі 10657488 грн від фізичних осіб, як перекази на картку (р2р-платежі), ОСОБА_1 їх не задекларувала та не сплатила податок з доходів фізичних осіб і військовий збір. Позивачем у свою чергу а ні під час перевірки, а ні до суду не надано пояснень або документів, які б спростовували висновки контролюючого органу.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
За приписами пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Згідно пункту 164.3 статті 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений статтею168 ПК України.
За приписами підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що cтавка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об'єкта оподаткування (пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).
Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що під час податкової перевірки відповідач встановив, що у 2023 році ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді грошових переказів від фізичних осіб на загальну суму 10657488 грн, із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), що є платіжним інструментом при переказі коштів фізичними особами один одному, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Водночас, вказані доходи у сумі 10657488 грн, які надійшли на банківські рахунки ОСОБА_1 , остання не задекларувала та не спростувала той факт, що вказані грошові кошти не є її доходом.
Враховуючи факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання вказаної суми коштів, податковий орган підставою вказав на необхідність сплати позивачкою податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5%.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій конкретній справі про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 5 вересня 2024 року №13129/1700240523 та №13134/1700240523.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що відповідно до вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
За приписами пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Отже, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не подала річну декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність застосування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 5 вересня 2024 року № 13128/1700240523 до ОСОБА_1 , на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України, штрафу у розмірі 340 грн.
Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 5 вересня 2024 року №13131/1700240523, яким відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1020 грн, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше як 1095 днів з дня податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки ОСОБА_1 контролюючим органом надіслано запит №10 від 22 липня 2024 року, в якому відповідачем було запропоновану позивачу надати документи про походження коштів, які надійшли на її банківський рахунок у 2023 році у сумі 10657488 грн.
Однак, як до початку перевірки так і під час її проведення позивачем жодних документів, що стосуються предмета перевірки, а саме: документів та пояснень щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, квитанцій про сплату податку з доходів фізичних осіб та військового збору, копій виписок банків по усіх відкритих рахунках в банку, інших наявних документів, що стосуються предмета перевірки податковому органу не було надано, про що останнім 26 липня 2024 року складено відповідний Акт № 692/Ж6/17-00-24-05-19.
Таким чином, за наведених обставин, суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли обґрунтованого висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 5 вересня 2024 року №13131/1700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем згідно податкового повідомлення-рішення від 5 вересня 2024 року №13130/1700240523 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 7100 грн.
Вказані санкції застосовано до позивача за те, що остання не надала відповіді на обов'язковий запит податкового органу.
Так, податковий орган засобами поштового зв'язку, надіслав ОСОБА_1 запит №3355/Ж12/17-00-24-05-24 від 6 травня 2024 року про надання пояснень та копій первинних документів, щодо походження грошових коштів отриманих нею на банківський рахунок протягом 2023 року, а також інформації щодо їх оподаткування.
Позивач листом від 15 травня 2024 року повідомила відповідача про відсутність підстав для задоволення його вимог щодо надання відповідних документів.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надала жодних, зазначених контролюючим органом у запиті, документів, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття відповідачем зазначеного вище оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Окремо судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що позивачем і під час розгляду справи до суду не надано жодних документів, які б стосувалися предмету перевірки та спростовували висновки податкового органу про отримання нею у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Частинами першою другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки ГУ ДПС у Рівненській області доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 5 вересня 2024 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
У свою чергу, позивачем не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин на спростування висновків контролюючого органу.
Щодо посилання у касаційній скарзі позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства, то колегією суддів касаційної інстанції встановлено наступне.
Так, у касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема вказує, що судом вирішено провести судове засідання призначене на 24 червня 2025 року на 14:00 годину, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Представника ОСОБА_1. не було запрошено для участі у судовому засіданні, про що представник повідомив суд відповідною заявою, того ж дня, через годину, від запланованої дати судового засідання 24 червня 2025 року об 15:11:41, в якій просив відкласти судове засідання на іншу дату.
Однак, вказана заява не була розглянута Восьмим апеляційним адміністративним судом, а в той самий день, суд ухвалив оскаржувану постанову, розглянувши справу як без участі сторони ОСОБА_1 так і без участі сторони відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Зокрема ухвалою постановлено, що розгляд апеляційної скарги позивача на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №460/11335/24, призначений на 3 червня 2025 року на 14:00 годину, провести у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника ОСОБА_1. за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Тобто зазначеною ухвалою було задоволено клопотання позивача про розгляд справи за участю її представника в режимі відеоконференції, призначений саме на 3 червня 2025 року.
3 червня 2025 року ГУ ДПС у Рівненській області надіслало до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно протоколу судового засідання від 3 червня 2025 року Восьмим апеляційним адміністративним судом оголошено перерву у судовому засідання та призначено розгляд справи на 24 червня 2025 року на 14:00 годину.
Про вказану дату на, яку призначено розгляд справи судом апеляційної інстанції було відомо як позивачу так і представнику позивача, що підтверджено довідками про доставку електронного листа від 4 червня 2025 року. Крім того, представник позивача був присутній у судовому засіданні 3 червня 2025 року.
Проте, клопотання про проведення розгляду справи за участю позивача чи його представника в режимі відеоконференції, призначеного на 24 червня 2025 року на 14:00 годину до суду апеляційної інстанції не надходило, а отже судом не розглядалося. Вказане підтверджується матеріалами справи.
Що стосується посилання позивача у скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не була розглянута заява про відкладення розгляду справи судом на іншу дату, то необхідно зазначити, що Восьмий апеляційний адміністративний суд не мав можливості її розглянути, оскільки згідно протоколу судового засідання від 24 червня 2025 року, розгляд справи відбувався з 14:36 до 15:02, а заява як вказує сам позивач була направлена до суду після 15:00 години, тобто після закінчення судового засідання.
У зв'язку з тим, що учасники справи у судове засіданні 24 червня 2025 року не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, явка учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, заяв та клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду не надходило, то колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, у відповідності до частини другої статті 313 КАС України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, правомірно здійснив розгляду справи за відсутності учасників справи.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у цій конкретній справі ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанову у повному обсязі складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
М.М.Яковенко