16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №640/18710/22
адміністративне провадження № К/990/38148/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Білоуса О.В., Олендера І.Я.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №640/18710/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжачок у тумані» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 16.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №640/18710/22.
Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом доплати судового збору у сумі 605,60 грн, подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Податковим органом надіслано заяву на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги строком на п'ять робочих днів для здійснення необхідної доплати судового збору.
Контролюючим органом вказано, що у зв'язку із незадовільним матеріальним положенням, контролюючий орган часто позбавлений можливості здійснення будь-яких платежів, у тому числі і щодо сплати судового збору. На підтвердження вжиття заходів для доплати судового збору скаржником надано копію службового листа на управлянні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 25.09.2025 № 15496/26-15-05-07-07.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Так, з дня прийняття оскаржуваної ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 і до дня подання даного клопотання 29.09.2025 у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, зокрема в частині сплати судового збору.
Первинна касаційна скарга була залишена без руху ухвалою Верховного Суду від 10.07.2025 і повернута ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 саме з тих підстав, що податковим органом не було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 Головному управлінню ДПС у м. Києві було визначено суму судового збору - 3028,00 грн. Разом з тим, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою 16.09.2025, скаржником надано докази сплати судового збору на суму 2422,40 грн.
Станом на дату постановлення даної ухвали недоліки касаційної скарги в частині сплати судового збору податковим органом не усунуто.
Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, та надання доказів сплати судового збору є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження податковим органом зазначено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, поновлення пропущеного процесуального строку за наявності поважних причин його пропуску.
Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано 16.09.2025, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025.
Скаржником не обґрунтовано належними доказами надмірне зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статті 330 КАС України щодо сплати судового збору, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання скаргою Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку касаційного оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №640/18710/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №640/18710/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва О.В. Білоус І.Я.Олендер