16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 240/19551/23
адміністративне провадження № К/990/789/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 240/19551/23,
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, прийняте в складі: головуючої судді Попової О.Г., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправною ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн, за безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 09.01.2023 по 31.03.2023, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
1.2. зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн, за безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 09.01.2023 по 31.03.2023, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що у спірний період він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької області. У зв'язку з цим позивач уважає, що за цей період він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яку відповідач протиправно не виплатив.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Головний сержант ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України.
4. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 11.12.2018 серії НОМЕР_4 .
5. Згідно з витягом до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №7-ВВ від 09.01.2023 головний сержант ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 3 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави відділу прикордонної служби №2, прибув зі службового відрядження, з ділянки НОМЕР_5 прикордонного загону, 08.01.2023. Приступив до виконання службових обов'язків 09.01.2023. Підстава: посвідчення про відрядження від 11.07.2022 №804, розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 №гриф/25-2075-гриф.
6. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) від 11.04.2023 №197-ОС у квітні 2023 року позивача звільнено з військової служби за сімейними обставинами та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.04.2023 №217-ОС позивача виключено зі списків військової частини.
7. У подальшому, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо підстав і причин ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 09.01.2023 по 21.04.2023.
8. Листом від 14.06.2023 за №14-5072-23-вих відповідачем було повідомлено, що збільшена додаткова винагорода позивачу ненараховувалася у зв'язку з тим, що військовослужбовець не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів.
9. Спірним у цій справі є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн за період з 09.01.2023 по 31.03.2023 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.
11. Прийняті рішення суди попередніх інстанцій мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до пункту 1 Постанови №168.
12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, звернув увагу на те, що у період з 09.01.2023 по 31.03.2023 позивач виконував покладені на нього службові обов'язки в НОМЕР_2 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_3 ), який розміщується в АДРЕСА_1 . До повноважень Головнокомандувача Збройних Сил України належить визначення території України, на якій впродовж певного часу ведуться та / або можуть вестися воєнні (бойові) дії, - території ведення воєнних (бойових) дій. У наказах Головнокомандувача Збройних Сил України №52 від 01.03.2023 та №89 від 01.04.2023 конкретизовано територіальні громади вказаних областей, в яких велися воєнні (бойові) дії. Так, у Краматорському районі Донецької області до районів ведення бойових дій віднесено лише Лиманську міську територіальну громаду та Костянтинівську міську територіальну громаду. Водночас докази того, що позивач з 09.01.2023 по 31.03.2023 виконував бойові завдання, брав безпосередню участь у бойових діях і забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України у Лиманській міській територіальній громаді чи Костянтинівській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області в матеріалах справи відсутні.
13. Також суди попередніх інстанцій не прийняли як доказ записи у військовому квитку серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів у період з 18.06.2018 по 11.07.2022 та у період з 09.01.2023 по 21.04.2023. Суди попередніх інстанцій наголосили, що зазначені записи не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Указані записи також не містять жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. Отже, на думку судів попередніх інстанцій, зазначені записи не можуть бути належним доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. 05.01.2024 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023.
15. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
16. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
17. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 1, 2-1 Постанови №168.
18. Скаржник уважає, що Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, розроблений на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та затверджений наказом Міністра внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252, діє лише з 01.02.2023, а отже, не застосовується до спірних правовідносин.
19. На переконання скаржника, наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ) не проходив в Міністерстві юстиції України установлену процедуру реєстрації як нормативно-правовий акт, а отже, не може вважатися такими, що набрав чинності та прийматися Судом до уваги.
20. Таким чином, за висновком скаржника, єдиним чинним нормативно-правовим актом, яким визначалися підстави, порядок та умови виплати відповідачем зазначеної додаткової винагороди є сама Постанова № 168.
21. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій не вжили визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Скаржник стверджує, що він виконував бойові розпорядження (накази) у спірній період.
22. Судами попередніх інстанцій було безпідставно покладено на позивача обов'язок доказування, а саме: позивачу необхідно доказувати факт участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що навіть сам характер проходження служби на території кордону з державою агресором, передбачає здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тим більш, що такі функції позивач виконував на підставі бойових розпоряджень (наказів).
23. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., ОСОБА_2.
24. Суд ухвалою від 06.02.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 14.10.2025, у зв'язку з звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , який входить до складу колегії суддів, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М. І., Мацедонській В.Е.
27. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права
28. За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
29. Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
30. Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
31. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
32. У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
33. Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
34. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
35. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
36. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжено до сьогоднішнього дня.
37. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
38. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою, зокрема, передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
39. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
40. У зв'язку з змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
41. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).
42. До того зазначені порядок та умови визначалися, зокрема, наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийнятим на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.
43. Пунктом 2 цього наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах віднесено виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:
(1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
(2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
(3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
(4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
(5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
(6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовим розпорядженням;
(7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
44. Пунктом 3 наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
45. Згідно з пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється штабами органів Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - підрозділом (посадовою особою), який веде облік бойових дій.
46. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
47. Пунктом 5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.
48. Відповідно до пункту 8 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
49. Пунктом 9 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ обумовлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 1000000 грн, також включаються військовослужбовці, які, зокрема, безпосередньо виконують бойові (спеціальні) завдання у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування на українсько-російській ділянці державного кордону (у тому числі військовослужбовці зведених загонів інших органів Держприкордонслужби, які виконують такі завдання на ділянці цих підрозділів).
VI. Позиція Верховного Суду
50. Спірні правовідносини склалися у цій справі у зв'язку з невиплатою відповідачем на користь позивача як військовослужбовця Держприкордонслужби України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн, за період з 09.01.2023 по 31.03.2023.
51. Суд у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.
52. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
53. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23.
54. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 09.01.2023 по 31.03.2023, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності в матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн.
55. Скаржник у доводах касаційної скарги наполягає на тому, що позивач має право на отримання спірної винагороди у збільшеному розмірі за період з 09.01.2023 по 31.03.2023, стверджуючи, що останній брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на підставі бойових розпоряджень (наказів). Також скаржник у доводах касаційної скарги вказає на помилковість застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.
56. Щодо цього Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.
57. У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це, Верховний Суд констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби України вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.
58. Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби України визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.
59. Верховний Суд також указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби України фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
60. Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.
61. У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.
62. Так, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним органам і їхнім керівникам унормувати умови і підстави виплати певним категоріям військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
63. Адміністрація Держприкордонслужби України, з огляду на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).
64. Цим рішенням (у широкому розумінні) стали вказані накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які були спрямовані сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
65. Отже, з огляду на наведене, Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) зі сторони Адміністрації Держприкордонслужби України шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
66. Таким чином, помилковою є позиція скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.
67. Щодо твердження судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог то, на думку Суду, такий висновок є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.
68. У цій справі встановлено, що позивач проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_1 ).
69. У військовому квитку серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 наявний запис за підписом та печаткою начальника відділу кадрів ВЧ НОМЕР_1 про те, що позивач у період з 18.06.2018 по 11.07.2022 та у період з 09.01.2023 по 21.04.2023 брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Донецької області.
70. Позивач у позовній заяві наполягав, що він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до Постанови №168, за період з 09.01.2023 по 31.03.2023.
71. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відповідач у заяві на виконання вимог ухвали суду посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 01.02.2023 по 31.03.2023 виконував службові обов'язки у місті Краматорську, яке не входило в район введення бойових дій.
72. Щодо періоду з 09.01.2023 по 31.01.2023, то за твердженням відповідача, у нього відсутні (не надходили) відомості (документи), що військовослужбовець ОСОБА_1 брав участь у бойових діях або відповідних заходах.
73. Суди попередніх інстанцій прийняли до уваги вказані доводи відповідача.
74. Суди попередніх інстанцій також зазначивши, що записи у військовому квитку серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 не містять жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
75. Отже, на думку судів попередніх інстанцій, зазначені записи не можуть бути належним доказом участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.
76. Однак висновки судів попередніх інстанцій не повною мірою враховують усі наявні докази у справі.
77. Так, згадка судів попередніх інстанцій про те, що у період з 09.01.2023 по 31.03.2023 позивач виконував покладені на нього службові обов'язки в НОМЕР_2 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_3 ), який розміщується в АДРЕСА_1 не підтверджується будь-якими документами.
78. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цього спору не дослідили наявний у матеріалах справи рапорт начальника відділу прикордонної служби №2, згідно з яким бойовим розпорядженням тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.01.2023 №61 (гриф) було видано наказ щодо виконання бойових завдань військовослужбовцям, зокрема ОСОБА_1 (а.с.99).
79. Указане бойове розпорядження тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.01.2023 №61 (гриф) в матеріалах справи відсутнє.
80. Суди попередніх інстанцій під час розгляду цього спору також не вирішили головне питання, з якого й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де (на якому напрямку) виконував позивач у період 09.01.2023 по 31.03.2023, та чим це підтверджується.
81. Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.
82. Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
83. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
84. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову позивачу.
85. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
86. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
87. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
88. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
89. Отже, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
90. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
91. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
92. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
93. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
94. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року скасувати, а справу № 240/19551/23 направити на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
95. Судові витрати не розподіляються.
96. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович