ф
16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 2040/6197/18
адміністративне провадження № К/9901/14334/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (Суддя: Зоркіна Ю.В.),
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (Судді: Лях О.П., Бегунц А.О., Яковенко М.М.),
у справі № 2040/6197/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними дій, скасування записів та актів, -
В серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС відповідач, 1), Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Східна ОДПІ, відповідач 2), в якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати запис про податкову заставу № 15508802 від 22.09.2015 року 12:30:51 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Основ'янська ОДПІ);
2) визнати протиправним та скасувати запис про податкову заставу № 15901471 від 18.07.2016 року 16:46:58 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Східна ОДПІ);
3) визнати протиправним та скасувати запис про заміну обтяжувача від 06.07.2017 року 15:42:54 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зі Східної ОДПІ на Головне управління ДФС у Харківській області;
4) визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (нова назва - Східна ОДПІ) щодо складання акту опису майна № 278 від 17 вересня 2015 року;
5) визнати протиправними дії Східної ОДПІ щодо складання акту опису майна № 8303-25 від 18 липня 2016 року;
6) визнати неправомірним та скасувати акт опису майна Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (нова назва - Східна ОДПІ) № 278 від 17 вересня 2015 року;
7) визнати неправомірним та скасувати акт опису майна Східної ОДПІ № 8303-25 від 18 липня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що право податкової застави виникає у контролюючого органу в разі виникнення податкового боргу у зв'язку з несплатою платником податку самостійно визначених контролюючим органом сум грошового зобов'язання. Однак за доводами позивача, факт відсутності узгодженого грошового зобов'язання з транспортного податку і передчасність надіслання позивачеві податкової вимоги, а отже і відсутність податкового боргу, встановлений судовим рішенням у справі № 820/3722/16, яким відмовлено в задоволенні позову контролюючого органу про стягнення з позивача податкового боргу з транспортного податку. Враховуючи викладене, позивач посилався на те, що будь-яке право податкової застави у відповідача у відповідності до статті 89 ПК України не виникло; записи про публічне обтяження у вигляді податкової застави є протиправними і підлягають скасуванню, як і акти опису майна і дії контролюючих органу по їх складанню та запис про заміну обтяжувача (т. 1 а.с. 6-13).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано запис про податкову заставу № 15508802 від 22.09.2015 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; визнано протиправним та скасовано запис про податкову заставу № 15901471 від 18.07.2016 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; визнано неправомірним та скасовано акт опису майна Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 278 від 17.09.2015; визнано неправомірним та скасовано акт опису майна Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 8303-25 від 18.07.2016 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 93-96).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Харківській області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Позивач з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у відмовленій частині позовних вимог не звертався.
За наслідками апеляційного перегляду справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року по справі № 2040/6197/18 - залишено без змін (т. 1 а.с. 138-142).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в доводах якої наполягав на порушенні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, внаслідок не врахування, що право податкової застави виникає у контролюючого органу в разі наявності у платника податків податкового боргу. Однак факт відсутності узгодженого грошового зобов'язання з транспортного податку (оскільки податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 року № 180/1704 не отримано позивачем) і передчасність надіслання позивачеві податкової вимоги, а отже і відсутність податкового боргу (що нібито став підставою для застосування податкової застави), встановлений судовим рішенням у справі № 820/3722/16, яким відмовлено в задоволенні позову контролюючого органу про стягнення з позивача податкового боргу з транспортного податку. Отже за доводами позивача, будь-яке право податкової застави у відповідача відповідно до статті 89 ПК України не виникло, тому записи про публічне обтяження у вигляді податкової застави є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Додатково скаржник посилається і на те, що суд першої інстанції правильно задовольнив позов та скасував акти опису майна, однак не навів належного обґрунтування протиправності дій відповідачів щодо складання актів опису майна. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позову (т. 2 а.с. 1-10).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, відповідач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що підставою для застосування податкової застави в даному випадку є наявність несплаченого податкового боргу з транспортного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням від № 180/1704 від 25.05.2015 року та вимогою про сплату податкового боргу від № 8303-25 від 08.09.2015, які є чинними та не оскаржувались позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку. При цьому за доводами відповідача, складання актів опису майна та внесення записів до реєстрів обтяження про податкову заставу відповідають приписам чинного податкового законодавства, а акти опису майна у податкову заставу складені на виконання рішення про опис майна у податкову заставу, яке в свою чергу не є предметом оскарження у даній справі (т. 2 а.с. 33-38).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 22.09.2015 за № 15508802 на підставі ст. 89 Податкового кодексу України та згідно акту опису майна від 17.09.2015 № 278 (т. 1 а.с. 65, 109) зареєстровано обтяження належного позивачу майна, обтяжувачем за яким зазначено Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Східна ОДПІ) (т. 1 а.с.15-16).
Також в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.07.2016 за № 15901471 на підставі ст.ст.88, 89 Податкового кодексу України та згідно акту опису майна від 18.07.2016 № 8303-25 (т. 1 а.с. 110) зареєстровано обтяження належного позивачу майна, обтяжувачем за яким зазначено Східну ОДПІ (т. 1 а.с.15-16).
06.07.2017 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано заміну обтяжувача, а саме: вилучено обтяжувача Східну ОДПІ та додано обтяжувача Головне управління ДФС у Харківській області (т. 1 а.с.15-16).
За висновками судів попередніх інстанцій, відповідне обтяження належного позивачу майна було зареєстровано у зв'язку із застосуванням відповідачем податкової застави внаслідок наявного у позивача податкового боргу з транспортного податку у сумі 25 000 грн, внаслідок несплати вказаної суми згідно податкового повідомлення-рішення від № 180/1704 від 25.05.2015 року та вимоги Основ'янської ОДПІ про сплату податкового боргу від № 8303-25 від 08.09.2015 в розмірі 25 000 грн.
Під час судового розгляду справи судами також встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі № 820/3722/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Східної ОДПІ про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 25.000 грн з транспортного податку з фізичних осіб, який виник у зв'язку з несплатою суми транспортного податку в розмірі 25 000 грн, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 180/1704 від 25.05.2015 року, на підставі чого власне і була виставлена позивачеві вимога про сплату боргу № 8303-25 від 08.09.2015 року на суму 25 000,00 грн (т. 1 а.с. 33, 43-47).
За наслідками апеляційного перегляду справи № 820/3722/16 ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року, постанова суду першої інстанції залишена без змін (т. 1 а.с. 48-50).
Мотивуючи рішення про відмову в задоволенні вищенаведеного позову у справі 820/3722/16 судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 180/1704 від 25.05.2015 року з визначення відповідачу зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , яка не відповідає зареєстрованій податковій адресі - місцю проживання на дату винесення такого повідомлення рішення. Внаслідок встановлення судом факту відсутності виконання обов'язку контролюючим органом щодо направлення на адресу ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення зі сплати транспортного податку суди дійшли висновку про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку щодо сплати такого податку, через що визначена податковим повідомлення-рішенням сума не є узгодженою, а згідно положень статті 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків у разі коли останній не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання (т. 1 а.с. 43-47, 48-50).
Враховуючи наявність вищенаведеного судового рішення у справі 820/3722/16, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову. Зокрема, підставою для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна суд керувався тим, що на момент внесення записів про податкову заставу, у позивача було відсутнє узгоджене грошове зобов'язання, а вимога про сплату боргу, як передумова застосування податкової застави, направлена позивачеві передчасно.
До того ж, оскільки акти відповідача про опис майна у податкову прийнято на підставі податкового повідомлення-рішення № 180/1704 від 25.05.2015 року, направленого за невірною податковою адресою платника та відповідно ним не отримано, суд дійшов висновку і про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними та скасування актів опису майна, оскільки останні прийняті не у спосіб та не у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Щодо вимог про визнання протиправними дій по складанню оскаржуваних актів опису майна суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки вказані вимоги поглинаються вимогами про скасування актів опису майна, що за висновком суду є найбільш дієвим способом захисту прав позивача.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування запису про заміну обтяжувача в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд першої інстанції зазначив, що такі дії вчинені у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 237 «Про реформування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби», а тому не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 93-96).
За наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що судовим рішенням у справі 820/3722/16 не скасовано податкове повідомлення-рішення № 180/1704 від 25.05.2015 року, а доводи позивача про відсутність у нього податкового боргу через неузгодженість податкового повідомлення-рішення № 180/1704 від 25.05.2015 не прийняті до уваги судом з огляду на те, що як під час розгляду справи № 820/3722/16, так і під час розгляду цієї справи позивач поясняв, що йому достовірно відомо про існування зазначеного податкового повідомлення-рішення, проте ним дане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось, оскільки на даний час йому не вручалося. Отже за висновком суду апеляційної інстанції позивачу достовірно відомо про існування відповідного податкового повідомлення-рішення та отримано податкову вимогу від 08.09.2015 №8303-25, але не здійснено жодних дій щодо оскарження зазначених рішень податкового органу.
Крім цього, судом апеляційної інстанції звернуто увагу і на те, що посадовою особою Основ'янської ОДПІ прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 278 від 17 вересня 2015 року; проте Рішення про опис майна у податкову заставу, на підставі якого складено акти опису майна, позивачем не оскаржувалося та не оскаржується в межах даної адміністративної справи. Тоді, як акти опису майна лише фіксують відповідні обставини; на підставі таких актів не створюються відповідні правовідносини, а тому такі акти взагалі не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Отже за висновком суду, позивачем невірно обраний спосіб захисту як він вважає порушеного права.
До того ж, за висновком суду апеляційної інстанції відповідачем вчинено дії щодо здійснення реєстрації права податкової застави у відповідності до вимог чинного законодавства, а позивачем не надано доказів протиправності таких дій податкового органу (т. 1 а.с. 138-142).
Повертаючись до обставин даної справи колегія суддів звертає увагу, що позивач в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у відмовленій частині позовних вимог не оскаржував, тобто з окремою апеляційною скаргою у процесуальний спосіб не звертався.
Отже предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а також вимог про визнання неправомірними та скасування актів опису майна у податкову заставу.
Так, згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.
Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.
Таким чином, акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача.
Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Вказана правова відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові 20 серпня 2020 року у справі №808/2726/16 (адміністративні провадження №К/9901/4023/17, К/9901/197/18), а також і від 13.02.2020, справа №560/495/19 адміністративне провадження №К/9901/27005/19, але не виключно.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про визнання неправомірними та скасування актів опису майна № 278 від 17.09.2015 і № 8303-25 від 18.07.2016.
Переходячи до питання наявності підстав для визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вказувалось судом вище, відповідно до п. 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
При цьому згідно підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Отже, передумовою прийняття як податкової вимоги, так і рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
При цьому факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №240/18522/21 (адміністративне провадження №К/990/31554/22), але не виключно.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, під час судового розгляду цієї справи судами встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі № 820/3722/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Східної ОДПІ про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 25.000 грн з транспортного податку з фізичних осіб, який виник у зв'язку з несплатою суми транспортного податку в розмірі 25 000 грн, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 180/1704 від 25.05.2015 року, на підставі чого власне і була виставлена позивачеві вимога про сплату боргу № 8303-25 від 08.09.2015 року на суму 25 000,00 грн (т. 1 а.с. 33, 43-47).
При цьому мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення податкового боргу у справі № 820/3722/16 судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 180/1704 від 25.05.2015 року з визначення відповідачу зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , яка не відповідає зареєстрованій податковій адресі - місцю проживання на дату винесення такого повідомлення рішення. Внаслідок встановлення судом факту відсутності виконання обов'язку контролюючим органом щодо направлення на адресу ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення зі сплати транспортного податку суди дійшли висновку про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку щодо сплати такого податку, через що визначена податковим повідомлення-рішенням сума не є узгодженою, а згідно положень статті 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків у разі коли останній не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання (т. 1 а.с. 43-47, 48-50).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на відміну від суду апеляційної інстанції вірно задоволені позовні вимоги шляхом визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з посиланням на встановлення судовим рішенням у справі № 820/3722/16, яке набрало законної сили факту відсутності податкового боргу з транспортного податку у позивача, внаслідок неузгодженості цього грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням.
Тоді, як передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не здійснено жодних дій щодо оскарження зазначених рішень податкового органу, спростовуються висновками суду у справі № 820/3722/16, які зводяться до порушення контролюючим органом порядку направлення податкового повідомлення-рішення і встановлення факту не отримання податкового повідомлення-рішення позивачем і як наслідок, передчасності направлення податкової вимоги на суму неузгодженого грошового зобов'язання з транспортного податку.
До того ж, як наголошено в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/17624/16, відсутність узгодженого грошового зобов'язання унеможливлює надання такому зобов'язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим як складання податковим органом вимоги про сплату боргу так і прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв'язку із наявністю непогашеного податкового боргу.
Так, відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За вказаних обставин, касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу № 15508802 від 22.09.2015 року, № 15901471 від 18.07.2016 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 2040/6197/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу № 15508802 від 22.09.2015 року, № 15901471 від 18.07.2016 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. В цій частині залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року про задоволення вказаних позовних вимог.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
Л.І. Бившева