16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №460/1851/24
адміністративне провадження № К/990/45302/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №460/1851/24
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, постановлену колегією суддів у складі: судді-доповідача Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.,
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в частині непроведення перерахунку та, у подальшому, невиплати грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 по 11.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з 29.01.2020 по 31.12.2020, з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ станом на 01.01.2020 та множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з 01.01.2021 по 31.12.2021, з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 1082-ІХ станом на 01.01.2020 та множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з 01.01.2022 по 31.12.2022, з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" № 1928-ІХ, станом на 01.01.2020 та множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з 01.01.2023 по 11.05.2023, з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-ІХ, на 01.01.2020 та множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу відповідача повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено).
Як зазначив суд апеляційної інстанції, апеляційну скаргу підписано виконувачем обов'язки начальника Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» Сергієм Собчуком, посадове становище якого не підтверджене відповідними документами.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив указану ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що в апеляційній скарзі було зазначено посаду особи, яка її підписала, - виконуючий обов'язки начальника Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор», а нормами КАС України не передбачено обов'язку суб'єкта владних повноважень надавати документи, що підтверджують повноваження керівника чи іншої прирівняної до нього особи.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 25.11.2024.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.
Ухвалою Суду від 16.01.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно з частиною четвертою статті 55 КАС України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Частиною першою статті 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
ІV. Позиція Верховного Суду
У цій справі суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу, оскільки вважав, що її підписано особою, яка не має права її підписувати. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на відсутність у матеріалах, приєднаних до апеляційної скарги, документів, які б підтверджували статус підписанта скарги - Сергія Собчука як виконувача обов'язки начальника Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
У контексті підстав касаційного оскарження, Суд зазначає, що стаття 55 КАС України передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20 зазначила, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України. Також Велика Палата Верховного Суду в цій справі звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Суд також звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), у якій Велика Палата Верховного Суду аналізувала положення Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними статтям 55, 59 КАС України, та вказала, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
У постанові від 30.08.2024 у справі №580/11660/23 Верховний Суд зазначив, що апеляційна скарга, яка подається юридичною особою, може бути підписана керівником або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, або представником. Повноваження цих осіб, крім випадку, коли вони встановлені законом, підтверджуються статутом, положенням, а представника - довіреністю, ордером чи договором про надання правової допомоги адвокатом. Таким чином, чинне процесуальне законодавство висуває чітку вимогу до осіб, які діють в порядку самопредставництва або є представниками, долучити до відповідного поданого ними процесуального документа докази, які підтверджують наявність у них таких повноважень.
У цій справі апеляційну скаргу від імені Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» було підписано тимчасово виконуючим обов'язки начальника установи підполковником внутрішньої служби Сергієм Собчуком.
Отже, апеляційну скаргу підписано особою, яка лише тимчасово, на період відсутності начальника Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор», виконує його повноваження.
Водночас, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, доказів, які б засвідчували підстави та період покладення обов'язків начальника Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на Сергія Собчука (відповідного наказу чи розпорядження), до апеляційної скарги додано не було.
Аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм, Суд відхиляє, адже обов'язок особи підтвердити повноваження на вчинення певних процесуальних дій від імені учасника справи ґрунтується на вимогах КАС України, що покликані забезпечити юридичну визначеність та належне здійснення правосуддя.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність передбачених у пункті 1 частини четвертої статті 298 КАС України підстав для повернення апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статі 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович