16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №380/2696/21
адміністративне провадження №К/990/39513/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Скречко Мартою-Марією Андріївною, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року) у справі №380/2696/21, за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про виплату суддівської винагороди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування його з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва із займаної посади голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування його до штату цього суду, поновити його на посаді судді Окружного адміністративного суду міста на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати його до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати йому до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час вимушеного прогулу за період з дня незаконного звільнення з 06 вересня 2010 року до дня видання наказу про зарахування його на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 06 вересня 2010 року до дня ухвалення рішення у справі, з урахуванням належних доплат та надбавок;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2010 року до дня ухвалення рішення у справі з урахуванням належних доплат та надбавок, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва та стягнення суддівської винагороди, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу;
- зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва та ДСА України у п'ятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, початок якого рахувати з наступного дня після одержання ними копій рішення суду на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;
- зобов'язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;
- стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України», на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2010 року по 25 травня 2023 року у сумі 3 098 604,33 грн, що визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів;
- у задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді судді, зобов'язання до вчинення дій.
Постановою Верховного Суду від 11 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року скасовано. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу. У цій частині справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Змінено абзац восьмий резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року та викладено його в такій редакції: «Стягнути з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 » витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково:
- стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України", на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2010 року по 24 грудня 2024 у сумі 6418842,38 грн, що визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
26 вересня 2025 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Скречко Мартою-Марією Андріївною, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження у цій справі позивач зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з посиланням на пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №380/2696/21 та №804/3609/18, щодо застосування частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Однак скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі №380/2696/21, від 31 січня 2019 року у справі №804/3609/18, від 21 квітня 2021 року у справі №280/3954/19 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, у редакції від 01 січня 2021 року, згідно з яким суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 01 січня 2012 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців.
Судом установлено, що доводи скаржника є достатньо мотивованими і потребують перевірки.
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України,- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, у редакції від 01 січня 2021 року, згідно з яким суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 01 січня 2012 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців.
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Скречко Мартою-Марією Андріївною, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (повний текст складено 28 серпня 2025 року) у справі №380/2696/21.
2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду від матеріали адміністративної справи №380/2696/21.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
4. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська О.В. Кашпур В.Е. Мацедонська