16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №120/3672/24
провадження № К/990/39641/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити дії,
28 вересня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 29 вересня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ (по особовому складу) начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 6-РС від 17.01.2024 року, яким було зроблено розпорядження призначити сержанта ОСОБА_1 номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 на посаду командира мінометного взводу мінометної батареї ІНФОРМАЦІЯ_3 у цій частині, а також наказ № 22 від 22.01.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 у частині абз. 1 п. 5, згідно із яким " 5. Сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом (по особовому складу) Начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 6-РС від 17 січня 2024 року на посаду командира мінометного взводу мінометної батареї ІНФОРМАЦІЯ_3, вважати, що справи на посаду здав та вибув до нового місця служби" є такими, що прийняті з порушенням норм законодавства України, а також істотно порушують права позивача.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №1 з 24.02.2022 сержант запасу ОСОБА_1 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою кулеметника, ВОС НОМЕР_10, шпк "солдат.
17.01.2024 року наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України №6-РС від 17.01.2024 року відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовця сержанта ОСОБА_1 номера обслуги мінометного взводу мінометної батареї ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) звільнено зі займаної посади і призначено на посаду командира міномета мінометного взводу мінометної батареї ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - в/ч НОМЕР_8 ) у порядку просування по службі з штатно посадової категорії (далі - шпк).
22.01.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №22 сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
23.01.2024 року позивач прибув у розташування в/ч НОМЕР_9 , однак відмовився приймати посаду командира мінометного взводу у зв'язку з відсутністю фахової підготовки.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року, в позові відмовлено.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
Автор касаційної скарги, покликаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права а саме положень п. 12, 82, 83, 102, 85, 87, 110, 112 та абзацу 2 пункту 257 Положення № 1153, а також відповідних норм Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України служби у Збройних Силах України, що затверджене Наказом Міністра оборони України № 170 від 10.09.2009 року, зокрема п. 1.5 та розділу ІV цієї інструкції.
Варто зазначити, що Положенням № 1153/2008 чітко врегульовано порядок зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
При цьому, військовослужбовець може бути переміщений для доукомплектування Збройних Сил України на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої без його згоди, крім випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008.
Водночас в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Варто зазначити, що Верховний Суд викладав правовий висновок щодо застосування норм права, які автор наводить у касаційній скарзі, зокрема у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 160/2368/23.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 120/3672/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
О. Р. Радишевська