16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №440/7439/24
адміністративне провадження №К/990/39479/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №440/7439/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
До Верховного Суду 26.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 (повний текст постанови складено 24.03.2025).
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066422405 від 09.05.2024, згідно з яким збільшено позивачу, ФОП ОСОБА_1 , грошове зобов'язання за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 366952,04 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066372405 від 09.05.2024, згідно з яким збільшено позивачу, ФОП ОСОБА_1 , грошове зобов'язання за платежем: «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 30579,33 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу №Ф-00066452405 від 09.05.2024 про сплату позивачем, ФОП ОСОБА_1 , заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 299707,20 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00066462405 від 09.05.2024, згідно з яким до позивача, ФОП ОСОБА_1 , застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок у сумі 74840,74 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066142405 від 09.05.2024 в частині збільшення позивачу, ФОП ОСОБА_1 , суми грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 479623,49 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066182405 від 09.05.2024 в частині збільшення позивачу, ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 68041,59 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066622405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 , штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23800,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066662405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 , штрафні (фінансові) санкції на суму 17000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066632405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 , штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066672405 від 09.05.2024, згідно з яким застосовано до позивача, ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 6800,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00066422405 від 09.05.2024, №00066372405 від 09.05.2024, №00066462405 від 09.05.2024, №00066622405 від 09.05.2024, №00066662405 від 09.05.2024, №00066632405 від 09.05.2024, №00066672405 від 09.05.2024, №00066142405 від 09.05.2024 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 479623,49 грн, №00066182405 від 09.05.2024 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 68041,59 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу №Ф-00066452405 від 09.05.2024. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 05.06.2025.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, в обґрунтування якого зазначено, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку, встановленого статтею 329 КАС України, підстави для поновлення строку є поважними.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Контролюючим органом не обґрунтовано належними доводами зволікання (більше 3 місяців) з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано, що касаційне оскарження судових рішень по справі №440/7439/24 здійснено з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 4 статті 328 та пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України. На думку скаржника, контролюючий орган у повній мірі обґрунтував свій висновок і надав належні та допустимі докази для підтвердження правомірності спірних рішень. Головне управління ДПС у Полтавській області не погоджується з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 440/7439/24 і вважає, що висновки судів є необґрунтованими, прийнятими без дослідження всіх обставин справи, без неналежної оцінки доказів по справі, а також з невірним застосуванням норм матеріального (пункт 291.5 статті 291 Податкового кодексу України) та процесуального (статті 72, 90, 242 КАС України) права.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Верховний Суд зауважує, що скаржником не зазначено, щодо застосування якої саме норми матеріального права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, як така норма має застосовуватися, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Верховний Суд зауважує, що як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі №805/10886/13-а, від 07.08.2018 у справі №0870/4806/12, від 19.04.2018 у справі №815/1071/16, від 16.05.2024 у справі №520/4564/23, від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а, від 04.12.2018 у справі №813/2230/13-а, від 20.03.2018 у справі №805/10886/13-а, від 27.11.2023 у справі №420/11790/22.
Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права по кожному епізоду (оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню).
Верховний Суд зауважує, що відповідно до відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду щодо реальності господарських операцій (постанови від 28.09.2019 у справі №520/11437/18, від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15) без доведення подібності правовідносин у справах, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України з обґрунтуванням по кожному епізоду (податковому повідомленню-рішенню).
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
Л.І. Бившева ,
Судді Верховного Суду