16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №520/10086/22
адміністративне провадження №К/990/40823/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Олійник Оксана Михайлівна, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №520/10086/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати Наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 21.10.2022 №288 "Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Харківській області" в частині накладення дисциплінарного стягнення, на підполковника поліції ОСОБА_1 (0095721), начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним і скасувати Наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №464 о/с від 26.10.2022 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0095721), начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України;
- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на службу в органах поліції на посаду начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України;
- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2022 по день фактичного поновлення на службі в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі в органах Національної поліції на посаді начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 позов задоволено в повному обсязі.
Скасовано Наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 21.10.2022 №288 "Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Харківській області" в частині накладення дисциплінарного стягнення, на підполковника поліції ОСОБА_1 (0095721), начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Скасовано Наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 464 о/с від 26.10.2022 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0095721), начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на службу в органах поліції на посаду начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2022 по день фактичного поновлення на службі в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді начальника 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України звернуто до негайного виконання.
Рішення суду в частині стягнення з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2022 по день фактичного поновлення на службі в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, 03.10.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Олійник Оксана Михайлівна, засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 07.10.2025.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, в зв'язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У касаційній скарзі скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 12, 14, 19 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» без урахування правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 08.05.2019 у справі №807/196/17, відповідно до якого з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Крім того, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції застосував вищезазначені норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №818/1274/17, згідно якого неможливо притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас скаржником вказаних вимог не дотримано, оскільки, як слідує із оскаржуваного судового рішення, вказані скаржником постанови були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Так, колегія суддів у мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначила, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.08.2024 у справі №160/16350/22 не можуть бути враховані, оскільки вказана постанова винесена за інших фактичних обставин справи, у якій на відміну від цієї справи, у тендерній документації були відсутні деякі сторінки, що було наслідком технічної помилки під час завантаження документу.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надання скарги в новій редакції та її копій відповідно до кількості учасників справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Олійник Оксана Михайлівна, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №520/10086/22 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду