16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №240/6063/24
адміністративне провадження №К/990/40483/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №240/6063/24, за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 24 лютого 2024 року;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 24 лютого 2024 року, із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року, із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням для обчислення індексації базового місяця - січень 2008 року, та з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2024 року по 24 лютого 2024 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язано Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням для обчислення індексації базового місяця - січень 2008 року, та з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, 01 січня 2024 року по 24 лютого 2024 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року залишено без руху. Установлено десятиденний строк із дня вручення її копії для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документу про сплату судового збору.
29 листопада 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року відмовлено Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Продовжено скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).
18 березня 2025 року Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі №240/6063/24.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року визнано неповажними наведені Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова у відкритті апеляційного провадження на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі №№240/6063/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
06 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла з касаційна скарга Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №240/6063/24.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
Ураховуючи те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року не переглядалося судом апеляційної інстанції у відкритті касаційного провадження в частині його оскарження слід відмовити.
Щодо оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №240/6063/24 слід зазначити таке.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог частини першої указаної норми судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною третьою указаної норми передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).
Скаржник до касаційної скарги не додав документу про сплату судового збору в указаному розмірі, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам частини четвертої статті 330 КАС України.
Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн та надати суду докази на підтвердження його сплати.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято 08 квітня 2025 року у порядку письмового провадження та її повний текст складено у цей же день.
За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 07 травня 2025 року.
Водночас касаційну скаргу направлено скаржником через підсистему «Електронний суд» до Суду лише 03 жовтня 2025 року, тобто з порушенням встановленого законом строку на вчинення відповідних процесуальних дій.
У касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник посилається на введення воєнного стану в Україні та зазначає, що з огляду на специфіку діяльності Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова як військової установи, яка під час воєнного стану виконує завдання оборонного характеру, можливість своєчасного звернення до суду була об'єктивно ускладнена.
Оцінюючи вказані обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги.
Суд звертає увагу скаржника на те, що частинами першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, Суд зазначає таке.
Після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на касаційне оскарження судових рішень та їх обчислення до КАС України не вносилося.
Цим Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд погоджується, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень. Однак сама ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Суд не заперечує, що обставини введенням в Україні воєнного стану могли утруднити дотримання строку на касаційне оскарження, однак зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього публічного органу.
Крім того, вперше з касаційною скаргою скаржник звернувся до Суду майже через шість місяців після постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та не надав жодних доказів неможливості звернутися до суду з касаційною скаргою у межах строку встановленого статтею 299 КАС України.
За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
З урахуванням наведеного, Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщопідстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин та документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 44, 248, 332 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі №240/6063/24.
Визнати неповажними підстави пропуску строку Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №240/6063/24.
Касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №240/6063/24 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович