16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 640/9286/19
адміністративне провадження № К/990/51132/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ УКРАЇНА ЛТД"
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (суддя Головенко О.Д.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (судді: Собків Я.М., Бесполов О.О., Єгорова Н.М.),
у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ УКРАЇНА ЛТД"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛТ Україна ЛТД» (далі також - Позивач, ТОВ «АЛТ Україна ЛТД») звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі також - ГУ ДФС), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року № 07012615140105, яким нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 412 739,00 грн та штрафні санкції в сумі 206 370,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог Позивач стверджував, що реальність господарських операцій між ним, Національним інститутом раку та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖАЛОН ГРУП» (далі - ТОВ «ЖАЛОН ГРУП») щодо поставки медичного устаткування підтверджується належними первинними документами. Доводи контролюючого органу щодо ймовірності фіктивної діяльності ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" та наявності вироку суду, постановленого у відношенні директора вказаного товариства ОСОБА_1 , Позивач вважав помилковими. Зазначав, що відповідне кримінальне провадження закрито, а ОСОБА_1 за клопотанням слідчого ухвалою суду звільнено від кримінальної відповідальності. Водночас відзначав, що визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодекс України (далі - КК УКраїни), з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності, не свідчить автоматично про незаконність формування витрат з податку на прибуток контрагентами.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 квітня 2021 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105 в частині нарахування основного зобов'язання на 9947,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій на 4974,00 грн; у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовив.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "АЛТ Україна ЛТД" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ГУ ДПС задоволено: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011) (далі також - Відповідач, ГУ ДПС).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 19 жовтня 2022 року частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "АЛТ Україна ЛТД": скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105, яким податкове зобов'язання з податку на прибуток збільшено на 402792 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201396 грн; в зазначеній частині справу №640/9286/19 направив на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року залишив без змін.
Ухвалюючи постанову, суд касаційної інстанцій зазначив, що:
- враховуючи доводи касаційної скарги та визначені скаржником підстави касаційного оскарження, судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105 в частині збільшення податкового зобов'язання на 9947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4974 грн (в частині господарських відносин з ТОВ "ЛАНГОН") не переглядаються;
- висновки судів попередні інстанцій про те, що надані Позивачем на підтвердження спірних господарських операцій з ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" первинні документи є формально складеними, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у справі №757/75075/17-к директора ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 КК України, з нереабілітуючих підстав сформовані з порушенням правил оцінки доказів, що встановлені приписами статті 90 КАС України;
- сама по собі наявність ухвали про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав щодо посадової особи контрагента платника податків не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, відповідний довід контролюючого органу з посиланням на такі обставини підлягає перевірці судом з використанням засобів доказування у адміністративній справі;
- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виклику у судове засідання посадової особи контрагента Позивача для її допиту задля надання належної правової оцінки повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження, і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій. Разом з тим, суд першої інстанції не в повній мірі вжив заходи задля отримання належних доказів, які стосуються предмета доказування у цій справі. Апеляційний суд зазначених помилок не виправив;
- мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень також не містять правової оцінки судів щодо наслідків неявки свідка у судове засідання за викликом суду;
- відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19), вирок або ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами справи. Разом з тим, судами попередніх інстанцій така оцінка надана не була. Серед іншого, поза увагою судів залишились доводи Позивача, що при постановленні ухвали від 23 квітня 2018 року у справі №757/75075/17-к Печерський районний суд м. Києва судове слідство не проводив, як і не досліджував обставини можливого вчинення будь-яких протиправний дій ТОВ "АЛТ Україна ЛТД" чи його службових осіб;
- з дослідженого судами договору купівлі-продажу продукції від 13 квітня 2016 року №АМ 1304/1 (далі - Договір №АМ 1304/1) слідує, що ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" виступало платником, який мав оплатити медичне устаткування, а його прийом здійснював покупець - Національний інститут раку. Таким чином, перевірці судами підлягав факт оплати зазначеним контрагентом товару. За змістом оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій вказали, що оплата була здійснена платіжними дорученнями від 15 квітня 2016 року №986, від 18 квітня 2016 року №1006, від 19 квітня 2016 року №1045, від 20 квітня 2016 року №1076, від 21 квітня 2016 року №1100, №1097 на загальну суму з ПДВ 2237733,91 грн. Разом з тим, матеріали справи таких доказів не містять.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2024 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Роблячи висновок про відповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції зазначив наступне:
- Позивачем вимоги ухвали суду від 6 грудня 2022 року у частині витребування від ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» копій платіжних доручень від 15 квітня 2016 року № 986, від 18 квітня 2016 року № 1006, від 19 квітня 2016 року № 1045, від 20 квітня 2016 року № 1076, від 21 квітня 2016 року № 1100, № 1097 на загальну суму з ПДВ 2237733,91 грн. не були виконані, проте, оскільки сплату за поставлений товар здійснювало саме ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», відповідні платіжні доручення знаходяться саме у вказаного товариства а не у Позивача. Водночас Позивачем було надано виписку з особового рахунку позивача в період з 15 квітня 2026 року по 21 квітня 2016 року, завірені АТ «ОТП Банк», що підтверджує обставини зарахування коштів за поставлений товар. Також вказані обставини не заперечуються Відповідачем, який натомість наголошує на тому, що суми грошових коштів, сплачених на рахунки Позивача ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», не можна вважати оплатою за поставлений товар через безтоварність самої господарської операції;
- ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 757/75075/17-к, установлено, що директор ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» ОСОБА_1 не приймав участі в господарській діяльності цього товариства, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову звітність не формував та не підписував і завідомо знав, що таке товариство створюється лише з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Кримінальне провадження закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а не з реабілітуючих підстав;
- судом враховано висновки суду касаційної інстанції в даній справі, проте, встановлена у кримінальному провадженні обставина непричетності директора ТОВ «Жалон Груп» ОСОБА_1 дає підстави для висновку, що первинні документи, які надані Позивачем на підтвердження операцій з ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та відповідних показників його звітності, є формально складеними та не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання/поставки/оплати товарів, оскільки підписані від імені ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та скріплені печаткою Товариства - директором ОСОБА_1, який заперечує свою участь у створенні та діяльності такого товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів;
- вчинені під час судового розгляду процесуальні дії так і не призвели до забезпечення явки свідка ОСОБА_1 у судове засідання, при цьому, тривалий розгляд спору та безрезультатні дії по виклику свідка, є порушенням встановлених процесуальним законом строків розгляду справи у контексті їх розумності, до того ж, судом вживались заходи щодо виклику директора ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» ОСОБА_1 у судове засідання для надання відповідних доказів.
В частині посилань Позивача та надання до справи акта про приймання матеріалів № б/н від 13 червня 2016 року, якими поставлений Позивачем товар було прийнято Національним інститутом раку та фотоматеріали самого товару (медичного обладнання), суд першої інстанції звернув увагу на те, що у цьому випадку, податковий орган вказував не про відсутність самої поставки обладнання, а про те, що юридична особа, яка оплачувала даний товар, причетна до суб'єктів господарювання, що створені для прикриття незаконної діяльності з мінімізації сплати податків з урахуванням того, що засновник/директор ТОВ «Жалон Груп» ОСОБА_1 не причетний до ведення господарської діяльності вказаного товариства.
Щодо доводів Позивача про те, що під час розгляду клопотання прокурора судом судове слідство не проводилось та під час судового розгляду даного кримінального провадження судом не встановлювався факт можливого вчинення будь-яких протиправних діянь«АЛТ Україна ЛТД» чи його службовими особами, суд першої інстанції зазначив, що первинні документи від імені ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» підписані саме ОСОБА_1 , який звільнений від кримінальної відповідальності за ознаками вчинення фіктивного підприємництва з нереабілітуючих підстав.
У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 402 792,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 201 396,00 грн.
Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 7 липня 2022 у справі № 160/3364/19 щодо застосування статті 61 Конституції України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року № 996-XIV (дала - Закон № 996-XIV), статей 16, 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постановах Верховного Суду: від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/9286/19 щодо застосування приписів статей 71- 74, 90, 91 КАС України; від 6 листопада 2018 року у справі № 822/551/18 щодо врахування положень частини четвертої статті 95 Кримінального процесуального кодексу України при застосуванні статті 78 КАС України.
Вказує, що поняття "фіктивне підприємство" відсутнє в законодавстві України. При цьому зазначає, що положення статті 205 КК України закріплювали термін "фіктивне підприємництво", але таке вичерпувалося вже на етапі створення/придбання "фіктивного" підприємства та не охоплювало подальші господарські відносини такого суб'єкта господарювання з контрагентами.
Покликається на те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції фактично суперечать презумпції невинуватості та положенням частини четвертої статті 95 Кримінального процесуального кодексу України. Водночас зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження щодо посадової особи контрагента Позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для Позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право Позивача від розрахунку з бюджетом третіх осіб
Звертає увагу суду на те, що вирок, який би набрав законної сили по справі №757/75 075/1 7-к, суду не надано, судове слідство не проводилось (лист Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року № 757/75075/17-к), а ухвала від 23 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності - не стосувалась предмету спору у цій справі. Наголошує, що відповідно до зазначеної ухвали ОСОБА_1 підтвердив на досудовому слідстві лише те, що він не підписував тільки звітність цього товариства: «первинну бухгалтерську, податкову, фінансову звітність не формував та не підписував», водночас про непідписання господарських угод (зокрема - нашої) і документів на їх виконання там нічого не сказано. При цьому вказує, що в матеріалах справи не міститься жодних належних доказів, які б свідчили, що первинні документи, якими оформлювалась господарська операція по виконанню договору АМ1304/1 від 13 квітня 2016 року, від імені директора ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» підписувала невстановлена особа, тобто не ОСОБА_1 .
Зазначає, що суди попередніх інстанцій фактично перенесли вину директора (фізичної особи) за незаконне придбання юридичної особи на саму юридичну особу, фактично виводячи останню за межі легальної господарської діяльності та ототожнили дві абсолютно різні категорії: фіктивне підприємство та фіктивне підприємництво. Відповідно, на думку Позивача, виникла ситуація, коли хоча за факт придбання ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» був звільнений від відповідальності з нереабілітуючих підстав лише його директор, фіктивний статус став поширюватися на всю діяльність цього підприємства. Водночас, як зазначає Позивач, на практиці непоодинокі випадки, коли підприємство, директор якого навіть був визнаний винним за статтею 205 Кримінального кодексу України, реально функціонувало.
Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій також проігнорували висновки, викладені в постанові Верховного Суду в цій справі від 19 жовтня 2022 року, щодо необхідності виклику у судове засідання директора ТОВ «ЖАЛОН ГРУП».
Відзначає, що Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі №120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі №820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі №826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі №806/705/15, постанова Великої палати Верховного суду у справі № 160/3364/19 від 7 липня 2022 року). Отже, як зазначає Позивач, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Покликається на те, що реальність господарської операції між ним, ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та Національним інститутом раку підтверджена не тільки первинними документами, але і іншими доказами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: договором купівлі-продажу продукції №АМ1304/1 від 13 квітня 2016 рок з додатками, видатковими накладними, актом введення в експлуатацію № А140616Н від 14 червня 2016 року, листами Національного інституту раку № 946 кн від 3 жовтня 2016 року, № 1037кн від 24 вересня 2021 року, зведеною інформацією за 2016 рік щодо державних закупівель, в яких постачальником було ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», виписками з банківського рахунку ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» за період з 15 квітня 2016 року по 21 квітня 2016 року, яка підтверджує отримання грошових коштів за поставлене обладнання. При цьому вказує, що Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної господарської операції.
Звертає увагу, що на момент укладення Договору № АМ1304/1 та його виконання ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», як суб'єкт господарювання не перебував у стані припинення, був зареєстрований як платник податку на додану вартість та подавав звітність. Кримінальне провадження №32017100070000039 внесено в Єдиного реєстру досудових розслідувань в грудні 2017 року, свідоцтво платника податку на додану вартість згідно з відомостями, які містяться у відкритих джерелах було анульовано податковим органом у 2018 році. Також, як зазначає Позивач, згідно з поясненнями Відповідача, які містяться в матеріалах справи, за період, в якому була здійснена господарська операція (квітень 2016 року), податкова звітність ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» подавалась. А отже, на думку Позивача, на момент укладення Договору № АМ1304/1 він виявив належну обачність і перевірив свого контрагента у доступних відкритих джерелах мережі інтернет.
2.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Відповідач вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, рішення судів попередніх інстанцій прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що оскільки реальність вчинення фінансово-господарської діяльності та проведення господарських операцій ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» відсутня, то суми грошових коштів, сплачених на банківські рахунки ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» вказаним підприємством, не можна вважати як плату за товар (компенсація за отримані товарно-матеріальні цінності та послуги).
Покликається на те, що листом від 21 червня 2017 року №77-2540вих18 Київською місцевою прокуратурою №7 надано інформацію стосовно ряду фіктивних підприємств, які можуть бути причетні до легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, а також до сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, в тому числі щодо фіктивного підприємства ТОВ «ЖАЛОН ГРУП». Також вказує на наявність в Єдиному реєстрі судових рішень по ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року та цитує її зміст.
Вказує, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення. Водночас підставою для визначення податкових зобов'язань платника та отримання ним відповідних податкових вигід можуть бути лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Відзначає, що формальна наявність договору та первинних документів не є достатнім та беззаперечним доказом фактичного виконання договірних відносин і не надає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб'єктами.
2.2. Доводи Позивача (викладені у відповіді на відзив на касаційну скаргу)
Позивач не погоджується з покликаннями Відповідача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року по справі № 757/75075/17-к, як на підставу правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 07012615140105 від 23 травня 2019 в оскаржуваній частині. При цьому зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження щодо посадової особи контрагента Позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право Позивача від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Вказує, що Відповідач не враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься в постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Звертає увагу, що Договір № АМ1304/1 був укладений та виконаний сторонами раніше ніж відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 грудня 2017 року за №32017100070000039 від 13 грудня 2017 року за підозрою ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України.
Зазначає, що Відповідач у відзиві на касаційну скаргу не наводить жодних доказів, які б підтверджували відсутність реального здійснення (виконання) господарської операції між ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та Національним інститутом раку.
Вказує, що Відповідачем не було враховано, що матеріалами цієї справи підтверджується наступне: ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» була здійснена господарська операція з постачання медичного обладнання за договором № АМ1304/1; від здійснення вказаної господарської операції ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» отримало економічний ефект у вигляді оплати ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» за поставлене обладнання, що призвело до збільшення ним своїх активів; вказана господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» згідно вимог чинного законодавства України; рух коштів забезпечений зв'язком із господарською діяльністю сторін Договору № АМ1304/1. Крім того, господарська операція з продажу медичного устаткуванням є тим видом господарських відносин, що безпосередньо пов'язана з одним з основних видів діяльності, яку здійснює Позивач, а саме код КВЕД 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами.
Наголошує, що за відсутності належних доказів, що свідчили б про безтоварність здійснених господарських операцій, зменшення Позивачем своїх зобов'язань з податку на прибуток є правомірним, а оспорюване податкове повідомлення- рішення таким, що підлягає скасуванню.
3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ
13 квітня 2016 року між ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» укладено договір купівлі-продажу продукції № АМ1304/1, за умовами якого ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» (Продавець), передає у власність Національному інституту Раку (Покупець) медичне устаткування, а ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» (Платник) здійснює оплату такого товару.
ГУ ДПС проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.
За результатами перевірки складено акт від 2 травня 2019 року №280/26-15-14-01-05/36257647, яким встановлено порушення підпункту ПК України, статті 9 Закону № 996-XIV, що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 412739 грн.
Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що операції позивача з Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» є безтоварними та документально оформлені для незаконного отримання податкових вигід.
До ГУ ДПС надійшла інформація, що у межах кримінального провадження №32017100070000039 від 4 грудня 2017 року директора ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. З огляду на такі обставини податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» має ознаки фіктивності та створене з метою прикриття незаконної діяльності, тому ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» безпідставно не включено до складу доходу безоплатно отримані оборотні кошти у розмірі 2237733,91 грн.
Крім того, податковий орган дійшов висновку, що аналогічне порушення допущене Позивачем і за наслідками господарських операцій з ТОВ «ЛАНГОН», що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування, на 55261,67 грн.
На підставі акту від 2 травня 2019 року №280/26-15-14-01-05/36257647 прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 412739 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 206370 грн.
ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105 до суду.
Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/9286/19 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "АЛТ Україна ЛТД": скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105, яким податкове зобов'язання з податку на прибуток збільшено на 402792 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201396 грн; в зазначеній частині справу №640/9286/19 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року залишив без змін.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного проваджень, а також арґументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід». Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання» зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат, врахованих платником під час визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов'язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Спірне у цій справі питання, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження, зокрема, пов'язане із необхідністю дослідження господарських операцій за договором № АМ1304/1 від 13 квітня 2016 року, який було укладено з між Позивачем, Національним інститутом Раку і ТОВ "ЖАЛОН ГРУП".
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Встановлюючи невідповідність рішень судів попередніх інстанцій вимогам статті 242 КАС України, Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року зазначив наступне:
- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виклику у судове засідання посадової особи контрагента Позивача для допиту задля надання належної правової оцінки повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження, і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій. Водночас судами попередніх інстанцій не в повній мірі вжито заходи задля отримання відповідних доказів. При цьому мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень також не містять правової оцінки судів щодо наслідків неявки свідка у судове засідання за викликом суду;
- судами відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 липня 2022 року у справа №160/3364/19 не надано оцінки ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у справі №757/75075/17-к разом з наданими первинними документами та обставинами справи. Зокрема поза увагою судів залишились доводи Позивача, що при постановленні вказаної ухвали Печерський районний суд м. Києва судове слідство не проводив, як і не досліджував обставини можливого вчинення будь-яких протиправний дій ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» чи його службових осіб;
- за усталеною позицію Верховного Суду при вирішенні спорів даної категорії до предмета доказування належить встановлення обставин реального руху активу. Таким чином, перевірці судами підлягав факт оплати ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" товару. Судами попередніх інстанцій зазначено, що оплата була здійснена платіжними дорученнями водночас матеріали справи таких доказів не містять.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та скеровуючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року чітко вказав на необхідність всебічного і повного з'ясування усіх фактичних обставин справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами.
Задля з'ясування означених питань та виконання завдань нового судового розгляду судом першої інстанції ухвалою від 6 грудня 2022 року було витребувано у ТОВ «Жалон Груп» належним чином засвідчені копії платіжних доручень, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Жалон Груп» здійснювало оплату за товар в межах Договору №АМ 1304/1, однак вимоги вказаної ухвали виконано не було.
Водночас судами попередніх інстанцій було враховано надані Позивачем виписки з його особового рахунку за період з 15 квітня 2016 року по 21 квітня 2016 року, завірені АТ "ОТП Банк", якими підтверджуються обставини зарахування коштів за поставлений товар. При цьому судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Відповідачем факт оплати за договором № АМ1304/1 не заперечується, натомість він наголошує на тому, що суми відповідних грошових кошів сплачених Позивачу ТОВ "ЖАЛОН ГРУП", не можна вважати, як плату за поставлений товар через безтоварність самої господарської операції.
Однак встановлення факту оплати за договором № АМ1304/1, хоча й було встановлено судами попередніх інстанцій водночас не було покладено в основу висновків по суті спору.
З аналізу мотивів ухвалених судових рішень слідує, що формуючи висновки по суті спору за результатом нового розгляду суди першої та апеляційної інстанцій, виходили виключно з факту того, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у справі №757/75075/17-к, установлено, що директор ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" ОСОБА_1 не приймав участі в господарській діяльності цього товариства, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову звітність не формував та не підписував і завідомо знав, що таке товариство створюється лише з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. А кримінальне провадження закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а не з реабілітуючих підстав.
При цьому суди попередніх інстанцій зазначивши про врахування висновків Верховного Суду викладених в постанові від 19 жовтня 2022 року у цій справі, водночас дійшли висновку про те, що встановлена у кримінальному провадженні обставина непричетності директора ТОВ "Жалон Груп" ОСОБА_1 дає підстави для висновку що первинні документи, які надані Позивачем на підтвердження операцій з ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" та відповідних показників його звітності, є формально складеними, оскільки Договір №АМ 1304/1, специфікації, підписані директором ОСОБА_1., який заперечив причетність до реальної господарської діяльності ТОВ "ЖАЛОН ГРУП".
Відтак, судами попередніх інстанцій було проігноровано викладені Верховним Судом в постанові від 19 жовтня 2022 року висновки про необхідність відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19) надати оцінку ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у справі №757/75075/17-к разом з наданими первинними документами та обставинами справи. Як і не взято до уваги такий мотив скасування рішень судів попередніх інстанцій викладений в зазначеній постанові, як залишення поза увагою доводів Позивача, що при постановленні ухвали від 23 квітня 2018 року у справі №757/75075/17-к Печерський районний суд м. Києва судове слідство не проводив, як і не досліджував обставини можливого вчинення будь-яких протиправний дій ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» чи його службових осіб.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 викладено наступні висновки.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення господарських операцій.
Так, у пунктах 85, 90 та 91 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду відмітила, що наведені скаржником (податковим органом) твердження про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов'язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, підлягають відхиленню з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов'язків пов'язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб'єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій, формуючи висновок про те, що первинні документи, які надані Позивачем на підтвердження операцій з ТОВ "ЖАЛОН ГРУП" та відповідних показників його звітності є формально складеними та не можуть створювати відповідних наслідків, не тільки проігнорували висновки і мотиви, з яких справу було направлено на новий розгляд, а також не врахували правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, на яку також покликався Верховний Суд в постанові від 19 жовтня 2022 року в цій справі.
Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені Верховним Судом в постанові 19 жовтня 2022 року в частині щодо необхідності виклику у судове засідання посадової особи контрагента Позивача для допиту задля надання належної правової оцінки повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження, і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій.
Як вбачається з документів наявних в матеріалах справи, ухвалою суду першої інстанції від 6 грудня 2022 року ОСОБА_1 було викликано у судове засідання 7 лютого 2023 року та на його ім'я сформовано повістку про виклик. Водночас матеріали справи не містять доказів вручення зазначених документів ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене суд критично ставиться до покликань суду першої інстанції на те, що судом вживались заходи щодо виклику директора ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» у судове засідання для надання відповідних доказів у взаємозв'язку з висновком про те, що вчинені під час судового розгляду процесуальні дії так і не призвели до забезпечення явки свідка у судове засідання.
Отже, відсутні підстави вважати дотриманими судами попередніх інстанцій під час нового судового розгляду справи вимог щодо повного та всебічного з'ясування обставин цієї справи та оцінки доказів наявних в матеріалах справи й доводів сторін. Судами обох інстанцій фактично проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 жовтня 2022 року по цій справі, не дотримано принципу офіційного з'ясування обставин справи й порушено приписи частини п'ятої статті 353 КАС України.
Суд звертає увагу, що принцип безпосереднього дослідження доказів судом вимагає проведення їх дослідження, аналізу й надання оцінки судом саме під час судового розгляду справи, а відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими. Отож мотивація суду не може обмежуватися формальними висновками без безпосереднього аналізу і дослідження доказів судом та встановлення відповідних обставин під час судового розгляду справи.
У постанові від 19 жовтня 2022 року Верховний Суд вже звертав увагу на те, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Вищенаведене у сукупності свідчить про поверхневий підхід до з'ясування та перевірки обставин, на необхідність дослідження та оцінки яких вказував Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року, тому є достатні підстави вважати, що новий судовий розгляд справи відбувся з порушенням норм процесуального права.
При цьому повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов'язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.
Відповідно, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмету доказування, свідчить про недотримання судами усіх вимог процесуального закону, а в силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами цього касаційного перегляду.
Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R (95) 5 Комітету міністрів державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 7 лютого 1995 року (Recommendation No. R (95) 5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R (95) 5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
Отже, ухвалені без дослідження і з'ясування наведених у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у цій справі обставин оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до статті 353 КАС України є достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням процесуальних норм, що унеможливило встановлення обставин, необхідних для вирішення спору та без врахування висновків Верховного Суду, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, а також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у цій справі і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимогстатті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ УКРАЇНА ЛТД" задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року скасувати.
Справу №640/9286/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №07012615140105, яким податкове зобов'язання з податку на прибуток збільшено на 402792,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201396,00 грн передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх