15 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5592/25 пров. № А/857/17860/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Матковської З.М., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року про повернення позовної заяви (судді Ланкевича А.З., ухвалену у письмовому провадженні в м. Львів) у справі №380/5592/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 15.03.2025 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.11.2023 за №133850011023 про перерахунок пенсії Дрогобицького об'єднаного управління ПФУ у Львівській області в частині: розрахунку неповного стажу від 13.11.2023 року, про перерахунок пенсії за віком, середній заробіток 5215.69000, дата перерахунку 19.05.2022 року у 60 року 0 міс. 18 дн., вид перерахунку - допризначення. додаткові документи (абз.3 п.1.7 Порядку “ 22-1 з переглядом 3П), підстава - за рішенням суду з 02.05.2022 року довічно, встановлено страховий стаж неповний 29 року 18 дн., з 02.05.2022 по 18.05.2022 - призначено при неповному страховому стажі загальний розмір пенсії 1512 грн. 55 коп., доплата до мінімальної пенсії (1934 грн.) 421 грн. 45 коп., з 01.04.2022 підвищення розміру пенсії доплата на індексації ЗП при неповному СС 166 грн. 00 коп., призначений розмір пенсії з надбавками 2100 грн. 00 коп., за періоди з 19.05.2022 - 31.05.2023 з надбавками 2100 грн. 00 коп., з 01.06.2023 розмір пенсії з надбавками призначено довічно 2520 грн. 00 коп., взято середній заробіток для обчислення розміру пенсії за 2019-2021 роки (не проведено індексацію пенсії у визначеному законодавством порядку і розмірі, як при призначенні так і поточну), зобов'язати призначити і виплатити пенсію у найбільшому розмірі при повному стажі 29 років у віці 60 років з урахуванням довідки про заробітну плату, видану 29.04.2022 року за №M-139/03-9 Відділом міського архіву Виконкому Дрогобицької міської ради про заробітну плату за період з 11.01.1889 по 30.09.1994 та з проведенням індексації на день призначення пенсії 02.05.2022 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі, відповідно з 1 березня у 2020 році - 1.11, у 2021 році - 1.11, у 2022 році - 1,14, згідно ч.2 ст.42 Закону №1058-IV з відповідним розрахунком стажу і розміру пенсії за встановленими формулами, згідно ст.ст.27, 28, 40 Закону №1058-IV і п. 4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, визнати протиправні дії і бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про щорічну індексацію пенсії у розмірі 100 грн. 00 коп. за 2023-2024 роки, не проведенні індексації призначеної і обрахованої (перерахованої) пенсії з 02.05.2022 за 2023-25 роки, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії відповідно у 2023 році - 1,197, у 2024 році - 1.079,6, у 2025 році - 1,115 та зобов'язати здійснити індексацію і перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі з 1 березня, відповідно у 2023 році - 1,197, у 2024 році - 1,0796, у 2025 році - 1,115, згідно ч. 2 ст.42 Закону №1058-IV.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року повернуто позовну заяву.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Зазначає, що на виконання ухвали від 26.03.2025, а саме 11.04.25 направлено поштою з місця тимчасового перебування і одержано судом 21.04.2025 заяву про усунення недоліків з клопотаннями про поновлення строку на звернення до суду з інших підстав і про заміну відповідача з залученням співвідповідача, таким чином у визначений судом 10 строк з дня одержання ухвали на усунення недоліків, додержано. Так само, дотримано розумні строки, як з дня оприлюднення ухвали на усунення недоліків 31.03.25 так і з дня одержання ухвали 02.04.25, більше цього недоліки усунуто завчасно, оскільки 10 денний строк визначений судом на усунення недоліків з дня одержання ухвали закінчується у понеділок 14.04.25. Вважає, що судом передчасно винесено оскаржувану ухвалу, оскільки така мала бути винесена тільки через 5 днів з дня закінчення 10 денного строку на усунення недоліків, а за термін доставки рекомендованого листа Укрпоштою тривалий час (10 днів), для позивача не передбачено будь-яких негативних наслідків в тому числі під загрозою залишення позову без розгляду.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачем оскаржуються рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.11.2023 за №133850011023 та дії відповідачів щодо обмеження щомісячної доплати (індексацій) за 2020-2025 роки, підстави для перерахунку та виплати пенсії з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025; у свою чергу, до пенсійного органу за роз'ясненням позивач звернувся 26.02.2025.
ОСОБА_1 15.03.2025 подав до суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 позовну заяву залишено без руху, а для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків встановлено шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: - заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку; - належним чином засвідченої копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.11.2023 року за №133850011023.
Приймаючи оскаржувану ухвалу у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не усунув недоліків позовної заяви.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом, зокрема: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до частин 1, 3 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Згідно частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України).
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Положеннями частини 1 статті 168 КАС України визначено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначені статтею 160 КАС України.
Так, згідно приписів цієї норми, у позовній заяві позивач, окрім іншого, викладає свої вимоги щодо предмета спору, їх обґрунтування та відзначає докази, що підтверджують вказані обставини.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Статтею 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України закріплено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб'єктивною.
Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи по суті заявлених вимог позивача, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Виходячи з викладеного, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі частини 4 статті 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Згідно з частиною 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Апеляційний суд зазначає, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
Як встановлено судом, в ухвалі про залишення позовної заяви від 26.03.2025 запропоновано позивачу у 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом: 1) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку; 2) належним чином засвідченої копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.11.2023 року за №133850011023.
Копію ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 ОСОБА_1 отримав 02.04.2025 (а.с.29).
На виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 позивач через поштову кореспонденцію Укрпошти направив - 11.04.2025 заяву про усунення недоліків позовної заяви, із доказами про виконання ухвали, копією трекінгу Укрпошти, конвертом із Укрпошти, клопотанням про заміну відповідача і залучення співвідповідача, якими підтверджується необхідність заміни належного відповідача і залучення співвідповідача, клопотання про поновлення строків з інших підстав, у якому наведено підстави і мотиви необхідності поновлення строку (а.с 35-46).
Суд першої інстанції отримав вказану заяву 24.04.2025, тобто вже після винесення оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог (предмет позову) слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Підстави позову як елемент його змісту, повинні пояснювати, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм якого закону позивач просить про захист свого права.
Обов'язок щодо визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що частиною 6 статті 172 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті може роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Також, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу здійснюється на стадії підготовчого провадження у справі суддею адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Колегія суддів враховує, що на виконання вимог ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2025, якою позовну заяву залишено без руху, позивач надіслав 11.04.2025 на адресу суду через Укрпошту заяву про усунення недоліків позовної заяви, тобто ОСОБА_1 у визначений строк направив заяву до суду першої інстанції про усунення недоліків позовної заяви з відповідними додатками, а тому підстави для повернення позивачу позовної заяви відсутні, доводи апелянта є обґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви і обмежив право позивача в аспекті доступу до суду для перевірки дій та рішень відповідачів з виплати пенсії, що стало перешкодою для захисту його прав, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №380/5592/25 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді З.М. Матковська
С.М. Шевчук
Повний текст постанови складено 15.10.2025