07 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2744/25 пров. № А/857/28276/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Матковської З.М.,
за участю секретаря судових засідань - Демидюк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя: Денисюк Р.С., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 17.03.2025 звернувся до суду з позовом, в якому, просив:
- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо віднесення ОСОБА_1 до осіб щодо яких здійснюється очищення влади та інформування Міністерства юстиції України про застосування заборони, зазначеної в частині 3 статті 13 Закону України «Про очищення влади»;
- зобов'язати Службу безпеки України вилучити пункт 8, який містить персональні дані та інші відомості щодо ОСОБА_1 з додатку до листа № 11/2-2082 від 01.03.2018, адресованого Міністерству юстиції України «Щодо надання інформації;
- визнати протиправними дій Міністерства юстиції України щодо внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити дані стосовно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що відносини публічної служби між позивачем та Службою безпеки України припинилися в момент звільнення - 24.12.2014, а спірні правовідносини, виникли у 2018 році, тобто після звільнення з публічної служби. Оскаржувані дії Служби безпеки України вчинені на реалізацію владно-управлінських функцій та не випливають із трудових відносин за час проходження публічної служби. Наголошує, що оскільки не оскаржує підстави звільнення, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 5 ст. 122 КАС України.
Служба безпеки України, 08.09.2025 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Добродій О.М., в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити.
Представник Служби безпеки України Вознюк В. М., у судовому засіданні апеляційну скаргу просив відхилити.
Представник Міністерства юстиції України Савчук Г.Р. у судовому засіданні апеляційну скаргу просив відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з позовною заявою про вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомостей про ОСОБА_1 , щодо якого застосовано заборону, передбачену частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» тільки 17.03.2025, тобто через сім років після такого внесення. Разом з тим, не навів доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з цим позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, заяви про поновлення строку звернення до суду не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, аналіз викладених вище положень КАС України надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, за загальним правилами строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом оскарження у цій справі є правомірність дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про ОСОБА_1 , на підставі листа СБУ від 01.03.2018 № 11/2-2082.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що указом Президента України від 08.11.2014 № 863/2014 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади начальника Управління Служби безпеки України у Волинській області та в подальшому, на підставі поданого рапорту, наказом Голови СБУ від 24.12.2014 № 10/253-ос звільнено з військової служби за підпунктом «а пункту 61 та підпунктом «г» пункту 63 (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Положення, у запас СБ України.
Адвокат позивача, 04.10.2024 звернулася до Міністерства юстиції України із запитом щодо підстав та дати внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
У наданій відповіді від 23.10.202 № 147084/177564-33-24/13 було зазначено, що Міністерством юстиції України відносно ОСОБА_1 , 12.03.2018 було внесено відомості до Єдиного державного реєстру осіб щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» на підставі листа Служби безпеки України від 01.03.2018 № 11/2-2082.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки трудові відносини з проходження публічної служби між позивачем та СБУ припинилися в момент його звільнення - 24.12.2024, а спірні правовідносини щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» на підставі листа Служби безпеки України від 01.03.2018 № 11/2-2082 виникли у 2018 році, тобто більше ніж через 3 роки з моменту звільнення, а тому у розглядуваній справі необхідно застосовувати ч. 2 статті 122 КАС України, яка встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищенаведене, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Міністерства юстиції України від 23.10.2024 № 147084/177564-33-24/13, а звернувся до суду з цим позовом 17.03.2025, а тому шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 статті 122 КАС України, не пропущено, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Крім цього, необхідно звернути увагу, що ні Службою безпеки України, ні Міністерством юстиції України не надано доказів того, що позивача з 2018 року по день звернення адвоката Мельниковича В.А. з запитом, було повідомлено про внесення відомостей щодо ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 140/2744/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для про продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 16.10.24