16 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 704/1155/24
Провадження № 22-ц/821/1699/25
категорія 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Ткаченко Михайло Олександрович,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Михайла Олександровича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Дьяченка Д.О. в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
14 жовтня 2024 року ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 29.12.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 29.12.2020-100004614 шляхом підписання заяви, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».
Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ».
Зазначає, що первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, а черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного.
03.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № 030524-12, у відповідності до умов якого ТОВ «Споживчий центр» передало ТОВ «Новий Колектор» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло належні ТОВ «Споживчий центр» права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .
Відповідач належним чином договірні зобов'язання за кредитним договором не виконував, таким чином, згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитом на 02.07.2024 становить 24 000,00 грн, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 8 000,00 грн; заборгованість за відсотками 16 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №29.12.2020-100004614 від 29.12.2020 у розмірі 24 000,00 грн. та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2025 року позов - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованості за кредитом № 29.12.2020-100004614 від 29.12.2020 в розмірі 24 000,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» 4 000,00 витрат на правову допомогу.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що враховуючи встановлені судом обставини, те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
06 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко М.О. через засоби поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення незаконним, необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не отримував копії ухвали про відкриття провадження у даній справі та копії позовної заяви, оскільки з 08.03.2022 проходить військову службу у лавах ЗСУ.
Вказує, що кредитний договір ним укладався та він отримав кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн.
Проте, відповідач не погоджується із рішенням суду в частині стягнення відсотків, оскільки відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має право на отримання пільги щодо звільнення від нарахування процентів та комісії за користування кредитом.
На підтвердження статусу військовослужбовця надає довідку в/ч НОМЕР_1 від 02.07.2025 №2005, копію військового квитка та копію посвідчення учасника бойових дій і просить вказані докази врахувати при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції та вважати долучені докази такими, що не були подані до суду першої інстанції з поважних причин.
Також не погоджується із рішенням суду в частині вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи розмір витрат на правничу допомогу 4 000,00 грн неспівмірним, просив в стягненні таких витрат відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.12.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №29.12.2020-100004614, шляхом підписання заяви, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн, зі строком на який надається кредит: 14 календарних днів з дати надання («первинний строк»);
графіком платежів: сума кредиту у розмірі 8 000,00 грн та проценти у розмірі 2 240,00 грн сплачуються до 11.01.2021;
фіксована процентна ставка «Економ» - 2% за один день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.
Проценти «Економ» розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення ) на ставку «Економ» та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту протягом первинного та пролонгованого строків (п. 7 Заявки кредитного договору №16.04.2024-100004067 (кредитної лінії)).
Фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за один день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.
Графік платежів при пролонгації: сума кредиту у розмірі 8 000,00 грн та проценти, розраховані відповідно до вищезазначених умов, сплачуються в останній день пролонгованого строку.
Також позичальником було підписано заявку та паспорт споживчого кредитування.
На підтвердження перерахування коштів у розмірі 8 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 позивачем долучено копію чеку, з якого вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на номер картки НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн за договором №29.12.2020-100004614.
03 травня 2024 року між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий центр» було укладено договір факторингу № 030524-12, за умовами якого ТОВ «Новий Колектор» набуло права вимоги, зокрема і за договором №29.12.2020-100004614 від 29.12.2020.
Загальна сума заборгованості за договором № 29.12.2020-100004614 від 29.12.2020 становить 24 000 грн, з яких: 8 000,00 грн. - основний борг, 16 000,00 грн. - проценти.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3 - 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» , якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із наведеного слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Судом встановлено, що 29.12.2020 відповідач звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заявку, яка є частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. (п.1 Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614 від 29.12.2020 (кредитної лінії)).
Таким чином, між сторонами 29.12.2020 було укладено кредитний договір № 29.12.2020-100004614 у формі електронного документу, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що не заперечується відповідачем.
Також відповідачем не заперечується отримання коштів у розмірі 8 000,00 грн.
Отже, із наведеного слідує, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Відповідачем договір факторингу не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не переглядається, проте надані позивачем докази доводять факт набуття позивачем права вимоги за договором №29.12.2020-100004614 від 29.12.2020.
Оскільки зобов'язання відповідачем належним чином виконані не були, позивач обґрунтовано звернувся до суду із вимогами про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі сторона відповідача не погоджується із рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, посилаючись на те, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має право на отримання пільги щодо звільнення від нарахування процентів та комісії за користування кредитом.
На підтвердження статусу військовослужбовця надає довідку в/ч НОМЕР_1 від 02.07.2025 №2005, копію військового квитка та копію посвідчення учасника бойових дій і просить вказані докази врахувати при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції та вважати долучені докази такими, що не були подані до суду першої інстанції з поважних причин.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів виходить із наступного.
Щодо долучених стороною відповідача доказів до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті 356, частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що подані стороною відповідача до апеляційної інстанції докази ( копія військового квитка, копія посвідчення УБД, та довідка №2005 від 02.07.2025, видана командиром ВЧ НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 ) не могли бути подані до суду першої інстанції з поважних та не залежних від відповідача обставин, тому вважає за доцільне їх прийняти.
З доданих доказів судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 08.03.2022.
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Отже, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у зазначений період.
При зверненні із даним позовом ТОВ «Новий Колектор» на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором №29.12.2020-100004614 від 19.12.2020 надало довідку про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором та карточку субконто контрагенти, договори за 29.12.2020-08.07.2024.
Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором та карточки субконто контрагенти, договори за 29.12.2020-08.07.2024, вбачається, що заборгованість становить 24 000,00 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 16 000,00 грн заборгованість за відсотками.
Оскільки із наданих доказів не вбачається з якого часу здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів не може застосувати до даного розрахунку пільги, які поширюються на відповідача.
Разом з тим, за договором № №29.12.2020-100004614 від 19.12.2020 сторони узгодили строк, на який надаються кошти та проценти за користування ними.
Так, строк, на який надається Кредит, становить 14 днів з дати його надання («первинний строк») ( Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614).
Графік платежів: сума кредиту у розмірі 8 000,00 грн та проценти у розмірі : 2 240,00 грн сплачуються до 11.01.2021 ( Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614).
Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.
Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів «Економ» та процентів «Стандарт») становить 16 000,00 грн. Після досягнення максимального розміру проценти на нараховуються. ( Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614)
Фіксована процентна ставка «Економ» - 2% за один день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. ( Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614)
Проценти «Економ» розраховуються шляхом множення кредиту ( залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення)на ставку «Економ» та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту протягом первинного та пролонгованого строків.
Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованих строків.
Проценти «Стандарт» розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку «Стандарт» та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків.
Графік платежів при пролонгації : сума кредиту у розмірі 8 000,00 грн та проценти, розраховані відповідно до вище визначених умов сплачуються в останній день пролонгованого строку. ( Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614)
Неустойка: 160,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. ( Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614)
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 881,64% річних (Заявки кредитного договору №29.12.2020-100004614) .
П. 2.8 кредитного договору сторони визначили, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 881,64%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 24 000,00 грн.
Аналогічні умови викладені і у підписаному відповідачем паспорті споживчого кредитування ( а.с. 18).
Отже, умовами договору чітко визначено строк кредитування та нарахування процентів за користування кредитом (14 днів), нарахування відсотків у разі пролонгації, а також відповідальність сторін у разі невиконання умов договору (неустойка).
Додаткових угод щодо зміни строку кредитування та зміни фіксованої процентної ставки матеріали справи не містять.
З довідки про розмір заборгованості за кредитним договором вбачається, що розмір відсотків зазначено 16 000,00 грн, тобто максимальний розмір відсотків, визначений заявкою кредитного договору №29.12.2020-100004614.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України та умовам кредитного договору.
Доказів про сплату відповідачем тіла кредиту чи відсотків за користування коштами позивачем не надано, а тому пролонгація строку кредитування не відбулася, тобто нарахування відсотків має здійснюватися в межах первинного строку кредитування ( 14 днів) , розмір яких згідно графіку платежів становить 2 240,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 10 240,00 грн (( 8 000,00 грн х 2,0% х14 днів) + 8 000,00 грн).
Вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права, а тому в цій частині складова вимога заборгованості ТОВ «Новий Колектор» не є такою, що підлягає до задоволення.
За наведених обставин, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 24 000,00 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та за відсотками у максимальному розмірі 16 000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що за наслідками апеляційного перегляду, апеляційна скарга сторони відповідача підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором №29.12.2020-100004614 від 29.12.2020 у розмірі 10 240,00 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 240,00 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо витрат на правничу допомогу
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ТОВ «Новий Колектор» у позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії: договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, довіреність №2909-2 від 29.09.2023, звіт про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 05.08.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності та копію платіжної інструкції №944 від 02.08.2024 на суму 4 000,00 грн.
Стороною відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу до суду першої інстанції надано не було, проте, в поданій апеляційній скарзі сторона відповідача заперечує щодо витрат на правничу допомогу, вважаючи визначену позивачем суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. завищеною та неспівмірною.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, підтверджують, що ТОВ «Новий Колектор» дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції і розмір таких витрат складає 4 000,00 грн.
Враховуючи, що після перегляду даної справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення вимог ( на 42,7 %), то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, компенсації пропорційно задоволеним вимогам позивачеві за рахунок відповідача підлягають витрати на правову допомогу, яка була надана в суді першої інстанції, в сумі 1 708,00 грн.
Щодо вирішення питання про стягнення судового збору
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні із позовом до суду ТОВ «Новий Колектор» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн .
Позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» задоволено частково, а саме на 42,7 % (10 240,00 грн х 100) : 24 000,00 грн), то позивач має право на відшкодування пропорційно задоволеним вимогам: сплаченого судового збору у сумі 1 034,36 грн. (2 422,40 грн х 24,7 %).
За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 3 633,60 грн.
Оскільки апеляційну скаргу сторони відповідача задоволено частково та зменшено розмір суми, що підлягає стягненню із нього, позивачем ОСОБА_1 має бути компенсовано 1 551,55 грн судового збору.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, застосувавши зустрічне зарахування, колегія суддів вважає за доцільне стягнути із ТОВ «Новий колектор» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 517,19 грн. (1 551,55 грн - 1034,36 грн).
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Михайла Олександровича - задовольнити частково.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №29.12.2020-100004614 від 29.12.2020 у розмірі 10 240,00 грн, з яких : 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 240,00 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Новий Колектор» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 708,00 грн, яка була надана в суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Новий Колектор» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 517,19 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко